Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
03 вересня 2010 року справа №2а-12100/10/0570
< приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Юрко І.В., за участю секретаря: Зеленохата С.В., за участю представника позивача: Кисельова В.С. - за довіреністю від 24.08.2010 року; представника відповідача: Панкова К.М. - по довіреності від 07.07.2010 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року у справі № 2а-12100/10/0570 за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року на суму 1682, 25 грн.,
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року на суму 1682, 25 грн., не оспорюючи суму штрафних санкцій в розмірі 3925, 26 грн., оскільки товар перетнув митний кордон України не 11.02.2010 року, а 03.03.2010 року. Позовні вимоги при розгляді справи в суді 1 інстанції не змінювалися.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року позов було задоволено і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року було визнано недійсним в повному обсязі.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Між позивачем закритим акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Конті» та фірмою «BUHLER BINDLER GmbH», Німеччина, було укладено контракт № 231304575/001 від 07.05.2009 року на поставку запасних частин (надалі - товар). Відповідно до порядку оплати, який встановлено у параграфі 4 Контракту № 231304575/001 від 07.05.2009 року, позивачем 14.08.2009 року було здійснено передплату у сумі 5661,20 євро. Розділом 3 Контракту передбачено, що товар повинен бути поставлений протягом 35 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати.
Відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства Закритим акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Конті», за результатами якої був складений акт № 535/15-16-23/2-25112243 від 27.04.2010 року.
За результатами перевірки, спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку 29 квітня 2010 року було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291313/14766/10/15-16-23/2 на суму 5607,51 грн. Податковим органом пеня була нарахована за період з 11.02.2010 року по 12.03.2010 року.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Предметом спору у даній справі є визначення дати перетину товаром митного кордону України.
Головним доводом апелянта є твердження, що датою перетину товаром митного кордону України є дата, зазначена на вантажно-митній декларації, тобто - 12.03.2010 року.
Проте, колегія суддів не згодна з даною тезою, через наступне.
Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначається, що моментом здійснення експорту (імпорту) - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України, а також вивезення товарів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Згідно ч. 2 ст. 72 Митного кодексу України, засвідчення митним органом прийняття товарів до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Таким чином, аналіз вищевикладених положень свідчить, що моментом імпорту товару визначається момент перетину товаром митного кордону України, що підтверджується відтиском штампу "Під митним контролем".
З матеріалів справи вбачається, що на митній декларації 03.03.2010 року проставлено штамп Київської центральної спеціалізованої митниці і Бориспільської митниці і товар під митним контролем 12.03.2010 року надійшов на Східну митницю, яка і розпочала процедуру митного оформлення (а.с.15).
Отже, колегія суддів звертає увагу апелянта на той факт, що моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, є саме момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення.
Крім того, колегія суддів вважає доречним визначити, що аналогічної правової позиції щодо моменту імпорту товарів на митну територію України у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій за порушення строків здійснення валютних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності дотримується і Верховний Суд України (постанова судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.07.2009 року).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що визначення податковим органом моменту імпорту в залежності від оформлення вантажної митної декларації є помилковим в даному випадку, оскільки оформлення вантажної митної декларації відбувається за результатами митного оформлення вже після фактичного переміщення товару через митний кордон.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, оскаржуване рішення прийняте відповідачем частково всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Однак колегія суддів вважає доречним звернути увагу на приписи частин другої та третьої статті 11 КАС України, де, зокрема, зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.6), у прохальній частині адміністративного позову позивач просив суд визнати частково недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року в сумі 1682,25 грн., уточнення, зміни або доповнення до позову в матеріалах справи відсутні і це підтверджено представником позивача в судовому засіданні.
Тобто, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без будь-якого обґрунтування, тому ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм процесуального права. Колегією суддів вбачаються підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 2, 41, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року у справі № 2а-12100/10/0570 - скасувати.
Позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» задовольнити.
Визнати частково недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291313/14766/10/15-16-23/2 від 29 квітня 2010 року в сумі 1682,25 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 07 вересня 2010 року.
Головуючий суддя: Г.М.Міронова
Судді: В.Г.Яманко
І.В.Юрко