Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
09 вересня 2010 року справа №2а-15825/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: Радіонової О. О.
Попов В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Товариства захисту прав ошуканих безпорадних
хворих споживачів
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду
від 22 червня 2010 року (суддя - Зекунов Е. В.)
по адміністративній справі № 2-а-15825/10/0570
за позовом Товариства захисту прав ошуканих безпорадних
хворих споживачів
до лікаря Ніколаєва С.Ю.
про визнання дій неправомірними та зобов'язання
вчинити певні дії, колегія суддів, -
Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів звернулось 21 червня 2010 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-6) до лікаря Ніколаєва С. Ю. про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав наступне: ОСОБА_4 звернулася до позивача з заявою про те, що вона відвідала відповідача 20 травня 2008 року за адресою: м. Донецьк, вул. Ілліча, 7а «Будинок здоров'я сім'ї Селезньових» та 22 травня 2009 року за адресою: м. Владивосток, вул. Черьомухова, 11 «Приморський краєвий діагностичний центр» з метою проходження лікування від алкогольної залежності, проте відповідачем в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону Російської Федерації «О защите прав потребителей» було здійснено процедури, що не визначалися в направленнях та на вимогу ОСОБА_4 про повернення сплачених грошових коштів було відмовлено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року (арк. спр. 1) було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів до лікаря Ніколаєва С.Ю. про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу (арк. спр. 8-11), в якій він просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, встановила наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України адміністративна справа це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом саме владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до вимог статті 6 КАС України кожному громадянину гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 17 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем ставилося питання про визнання відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 7 Закону Російської Федерації «О защите прав потребителей» дій відповідача як виконавця по введенню в оборот фальсифікованої продукції (роботи та послуги лікарняного характеру) протиправними відносно невизначеного кола осіб та негайного припинення таких дій.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач - лікар Ніколаєв С. Ю. не є суб'єктом владних повноважень, тому даний спір не є публічно-правовим та відповідно не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та має бути залишена без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі №2а-15825/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді О.О.Радіонова
В.В.Попов