Головуючий у 1 інстанції - Попович Т.М.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
08 вересня 2010 року справа №2а-222/10/0511
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Блохіна А.А., Радіонової О.О.
за відсутності представників сторін:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області
від 10.06.2010 року
у справі № 2а-222/10/0511
за позовом ОСОБА_2
до відповідача Інспекції Державної патрульної служби Ясинуватського БДПС при УМВС України в Донецькій області
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі
ОСОБА_2 звернувся до Дебальцевського міського суду Донецької області з позовною заявою до Інспекції Державної патрульної служби Ясинуватського БДПС при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 18.10.2009 року.
Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 10.06.2010 року у справі № 2а-222/10/0511 (суддя Попович Т.М.) в задоволені позовної заяви відмовлено.
Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що постанова, яка оскаржувалась, ґрунтується на матеріалах у справі про адміністративне правопорушення, прийнята в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що суд неповністю з'ясував усі обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно не прийняв до уваги довід щодо того, що справа розглядалась за відсутності позивача, оскільки при розгляді справи протокол АН 158359 був відсутній, позивачу такий протокол не направлявся.
Зазначає, що адміністративне стягнення накладене на позивача на підставі п.”і” п.2.1 Правил Дорожнього руху, тоді як в постанові зазначений інший підпункт - “г”, а підпункту “і” взагалі не існує, тому, як вважає заявник скарги, накладення адміністративного стягнення за порушення неіснуючої норми неможливе.
Вказує на порушення під час складання протоколу відповідачем порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, оскільки позивачу не надавалась можливість користуватись юридичною допомогою фахівця в галузі права, протокол не наданий.
Представники осіб, які беруть участь у справі у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, враховуючи наведене колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Постановою ІДПС Ясинуватського БДПС при УВС України в Донецькій області Луценко С.А. на ОСОБА_2 накладене адміністративне стягнення за ст. 126 ч. 1 КУпАП в розмірі 425 гривен.
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_2 18 жовтня 2009 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 на ділянці дороги Знам'янка - Луганськ - Ізварене, не мав при собі на причеп поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу.
В постанові АН № 390021 від 18 жовтня 2009 року міститься підпис ОСОБА_2 про отримання копії постанови, в якій зазначено, що до постанови додається протокол АН 158359.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час спірних взаємовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
ДАІ є державним органом виконавчої влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України “Про міліцію”.
Згідно ст. 2 Закону України “Про міліцію” на нього покладені обов'язки, у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Основними завданнями Державтоінспекції в розумінні “Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 341, є:
реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
організація контролю за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів (далі - транспортних засобів);
удосконалення регулювання дорожнього руху з метою забезпечення його безпеки та підвищення ефективності використання транспортних засобів;
виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Відповідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126, мають право - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Як зазначалось раніше, адміністративне стягнення накладене на позивача за порушення п.”г” п.2.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до зазначеної норми водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно абз. 56 п. 1.10 Правил дорожнього руху причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.
Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що: наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - Державтоінспекція МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах (п. 1.5 ч. 1); забезпечений транспортний засіб- наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах (п. 1.7 ч. 1).
Статтею 4 цього Закону встановлено, що суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) та потерпілі.
Як вбачається з пояснень заявника апеляційної скарги, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, він дійсно не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на причеп за державним номером НОМЕР_2.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, підлягають адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами, водії які не мають при собі або не пред'явили чи - не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Штраф за порушення вимог статті передбачений в розмірі від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час винесення постанови 18 жовтня 2009 року становило від 425 до 850 гривен.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржувалась, прийнята за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, при цьому відповідачем призначений мінімальний розмір стягнення, передбачений Законом.
Колегія суддів не приймає довід заявника апеляційної скарги, що справа розглядалась за його відсутністю та він не отримав протокол АН 158359, оскільки, як зазначалось раніше, постанова АН № 390021 від 18 жовтня 2009 року містить підпис позивача про отримання копії постанови в якій зазначено, що до постанови додається протокол АН 158359.
15-дений термін розгляду адміністративної справи, в розумінні КУпАП, є максимальним терміном і не перешкоджає посадовій особі розглянути справу в день фіксації правопорушення.
Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо невідповідності постанови вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки, як вбачається з копії постанови, в ній зазначена посадова особа, яка наклала и мала право накласти адміністративне стягнення, вказані відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (П.І.Б, дата народження, місце проживання, відомості про роботу), обставини справи, норма Закону, яка порушена - п. 2.1 (г) Правил дорожнього руху.
Тобто, доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовані матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем надані суду першої інстанції та апеляційному суду належні докази правомірності дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при повному і всебічному досліджені усіх матеріалів справи, правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про міліцію”, Колексом України про адміністративні правопорушення, ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 10.06.2010 року у справі № 2а-222/10/0511 - залишити без задоволення.
Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 10.06.2010 року у справі № 2а-222/10/0511 за позовом ОСОБА_2 до Інспекції Державної патрульної служби Ясинуватського БДПС при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 18.10.2009 року - залишити без з змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді А.А.Блохін
О.О.Радіонова