Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
07 вересня 2010 року справа №2а-17392/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
судді - доповідача: Ястребової Л.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В..
при секретарі судового засідання: Дровниковій К.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача: Шевченко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по справі № 2а-17392/10/0570 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року., -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по справі № 2а-17392/10/0570 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильним встановленням обставин справи.
Представник позивача під час апеляційного розгляду підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець 30 квітня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сніжному, здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1, з 19 березня 2010 року є платником єдиного податку, свідоцтво НОМЕР_2, має торговий патент НОМЕР_3 на право здійснення торгівельної діяльності дійсний з 07 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, мала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
03 березня 2010 року відповідачем була проведена перевірка щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, господарської одиниці позивача «магазин» за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої був складений акт перевірки № 0023/05/23/23/2225112289.
Актом перевірки встановлені наступні порушення, допущені позивачем:
- проведення розрахункових операцій на суму 1405 грн. 38 коп. без застосування реєстратора розрахункових операцій; продаж товарів, які не відображені у встановленому законодавством обліку товарів на суму 623 грн., порушення порядку використання торгового патенту - патент знаходився у недоступному для огляду місці, реалізація алкогольних напоїв без придбання ліцензії на реалізацію алкогольних напоїв, зберігання алкогольних напоїв без наявності довідки з реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, відсутність на місці проведення розрахунків довідки про опломбування РРО та книги ОРО.
В акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем пунктів 1, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265), пункту 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР, статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що перевірка відповідачем 03 березня 2010 року була проведена у присутності ОСОБА_6. З якою між позивачем був укладений трудовий договір 16 березня 2010 року для виконання обов'язків продавця продовольчих товарів, однак фактично ОСОБА_6 виконувалися обов'язки продавця у магазині, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, в тому числі й в день перевірки - 03 березня 2010 року.
На підставі акту перевірки від 03 березня 2010 року відповідачем були прийняті спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року:
№ 0000282343, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача у розмірі 8272 грн. 90 коп. за порушення пунктів 1, 12 статті 3 Закону № 265 згідно з пунктом 1 статті 17, статтею 20 Закону № 265;
№ 0000292343, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача у розмірі 140 грн. за порушення частини 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» згідно з абзацом 3 частини 1 статті 8 зазначеного Закону;
№ 6-23-211-1/2225112289, яким застосовані фінансові санкції у розмірі 3400 грн. за порушення статті 15 Закону № 481 згідно зі статтею 17 даного Закону.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірне рішення від 15 березня 2010 року № 0000282343 було частково скасоване рішенням ДПА у Донецькій області від 20 травня 2010 року № 8239/10/25-013-6 про результати розгляду первинної скарги в частині застосування санкцій у розмірі 1246 грн. у зв'язку із невірним визначенням відповідачем норми Закону № 265 (стаття 20), а також зобов'язано прийняти рішення на даний розмір санкцій із посиланням на статтю 21 Закону № 265.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно скасування рішення № 0000282343, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача у розмірі 8272 грн. 90 коп., у повному обсязі, за відсутністю предмету спору щодо правомірності застосування санкцій у розмірі 1246 грн.
Стосовно посилання позивача на незаконність проведення відповідачем планової перевірки колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу Україні» передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Відповідно до статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, планова перевірка була здійснена відповідачем на підставі плану-графіку перевірок на березень 2010 року. Як вбачається з направлень на перевірку від 03 березня 2010 року № 47/23-012 та № 48/23-012, вони були вручені позивачу 03 березня 2010 року, про що свідчить підпис на корінцях направлень, наданих суду відповідачем. Колегія суддів також не приймає посилання позивача на те, що направлення були їй вручені не 03 березня 2010 року, а 04 березня 2010 року, з огляду на те, що ця обставина спростовується корінцями направлень. Доказів отримання позивачем направлень іншою датою, ніж зазначено у корінцях, суду не надано. Зазначені обставини посвідчують, що позивач мала можливість не допустити посадових осіб податкового органу до перевірки за наявності підстав для цього, однак ці дії позивачем вчинені не були.
Згідно з пунктом 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (Закон № 509) органи державної податкової служби, зокрема, здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до статей 15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Ні Закон № 509, ні Закон № 265 не визначають порядок проведення планових чи позапланових перевірок суб'єктів господарювання з питання дотримання ними вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку із чим суд приймає до уваги норми спеціального Закону № 265 по відношенню до загального Закону № 509 стосовно права на проведення планової перевірки податковим органом з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки.
Головним у спірних правовідносинах є наявність чи відсутність порушень, встановлених податковим органом як суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 зазначеного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Згідно зі статтею 21 даного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень. Абзац 11 частини 2 статті 17 Закону № 481 передбачає, застосування штрафу у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1 700 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 8 даного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність, зокрема, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем застосовані санкції у розмірі 7026 грн. 90 коп. за проведення розрахункової операції без застосування РРО на суму 1405 грн. 38 коп.; у розмірі 1246 грн. за продаж товарів на суму 623 грн., які не відображені у встановленому законодавством обліку товарів; у розмірі 140 грн. за знаходження патенту у недоступному для огляду місці; у розмірі 1700 грн. за реалізацію алкогольних напоїв на суму 623 грн. без придбання відповідної ліцензії; у розмірі 1700 грн. за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру на суму 623 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по справі № 2а-17392/10/0570 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді: Г.А. Колеснік
Д.В. Ляшенко