Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.
Суддя-доповідач - Колеснік Г.А.
07 вересня 2010 року справа №2а-5554/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колеснік Г.А.,
суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Плюс» - про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
за апеляційною скаргою Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року, -
Луганського обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Плюс» щодо стягнення з відповідача на користь державного бюджету України суми несплачених штрафних санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 1793, 31 грн. та пені у розмірі 698, 88 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів було відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтована апеляційна скарга тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Плюс» не виконало норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі ст. 18 -1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Тобто, на підприємство покладено обов'язок із забезпеченням певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, тоді як пошуком підходящого робочого місця для конкретного інваліда займаються органи державної зайнятості.
Статтею 19 зазначеного вище закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого законом і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог закону.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідно ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з матеріалами справи, на підприємстві відповідача відповідно до вимог законодавства, повинно було працювати три інваліда, однак працевлаштовано було лише одного інваліда.
Проте, відповідно до відповіді Марківського районного центру зайнятості № 19/04-693 від 08.07.2010 року, відповідач надавав інформацію про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках за формою 3-ПН за жовтень, листопад та грудень 2009 року, а також просив направити по 2 інваліда у кожному звіті.
Отже, враховуючи вищезазначене, відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо надання інформації про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів та безпосередньо працевлаштування інвалідів.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, доказів того, що органом працевлаштування до СТОВ «Вікторія Плюс» направлялись інваліди протягом 2009 року, а відповідачем було відмовлено у їх працевлаштуванні, позивачем не надано.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Але, позивач не надав достатніх доказів порушення відповідачем норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та наявності обов'язку у відповідача сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1793, 31 грн. та пені у розмірі 698, 88 грн.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року про відмову у задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: Г.А. Колеснік Д.В. Ляшенко Л.В. Ястребова