Головуючий у 1 інстанції - Бугера О.В.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
07 вересня 2010 року справа №2а-59/10/1213
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Жаботинської С.В., Радіонової О.О.
за відсутності представників сторін :
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Ленінського районного суду м. Луганська
від 31.03.2010 року
у справі № 2а-59/10/1213
за позовом ОСОБА_2
до відповідача Виконавчого комітету Артемівської районної у м. Луганську ради
про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання розглянути заяву та стягнення судових витрат
ОСОБА_2 звернулась до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до Виконавчого комітету Артемівської районної у м. Луганську ради, в якому просила визнати незаконною бездіяльність відповідача, зобов'язати розглянути заяву та стягнення судових витрат в сумі 500 грн. (з урахуванням уточнень - а.с. 43).
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 31.03.2010 року у справі № 2а-59/10/1213 (суддя (Бугера О.В.) позовна заява задоволена: визнані протиправними дії Виконавчого комітету Артемівської районної в м. Луганську ради в частині порушення порядку розгляду заяви ОСОБА_2 від 19 жовтня 2008 року про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, Виконавчий комітет Артемівської районної в м. Луганську ради зобов'язаний розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.10.2008 року про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати в частині відмови в задоволені позовної заяви щодо стягнення судових витрат, та прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи.
Вказує на те, що вона надала до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг та квитанцію про оплату цих послуг згідно договору, тому, як вважає заявник скарги, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови в задоволені позовної заяви в цій частині.
У судове засідання апеляційного суду представники сторін не з'явились, позивач та представник відповідача, Гущін М.В. надіслав до суду клопотання з проханням розглянути справу №2а-59/2010 за його відсутністю та винести рішення на розсуд суду, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
19 жовтня 2008 року ОСОБА_2 звернулась з заявою на ім'я голови Виконавчого комітету Артемівської районної в м. Луганську ради в порядку ст. 118 Земельного кодексу України про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, у якій зазначила бажане місце розташування земельної ділянки, категорію земель за основним цільовим призначенням та орієнтовний розмір земельної ділянки. До заяви додано копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію довідки з управління земельних ресурсів, графічний матеріал з позначенням бажаного місця земельної ділянки (а.с. 96). Виконавчим комітетом Артемівської районної у м. Луганську ради надана відповідь від 01.12.2008 року за № Г-1599-2, у якій зазначено, що вільні земельні ділянки в районі відсутні, та, крім того, у зв'язку із внесенням у Земельний кодекс України змін та доповнень від 16.09.2008 року № 509-У1 надання нових земельних ділянок для будівництва житлових будинків, ведення садівництва й особистого сільського господарства тимчасово припинено - до затвердження Кабінетом Міністрів України складу і змісту вимог щодо земельних ділянок, що відводяться, та форми заяв.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального та процесуального права.
Як вважає заявник скарги, оскільки ним наданий до матеріалів справи договір про надання правової допомоги та квитанція про оплату послуг, у суду немає підстав для відмови в задоволені позовної заяви в частині стягнення сплачених сум.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 зазначеного Закону до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади.
Аналогічне право закріплено п. “а” ст. 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001р.
Відповідно до ст. 116 та 123 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах є субєктом владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обовязки щодо передання у власність, надання в постійне користування та оренду, продаж, викуп земельних ділянок, припинення права користування та права власності на ці земельні ділянки, а також узгодження місць розташування об'єктів на земельних ділянках.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).
Як зазначалось раніше, на заяву позивача відповідачем надана відповідь про відсутність вільних земельних ділянок та припинення їх виділення до затвердження Кабінетом Міністрів України складу і змісту вимог до земельних ділянок, що відводяться, та форми заяв.
Таким чином, в порушення положень ст. 116, ст. 123 Земельного кодексу України відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку та не прийняв відповідне рішення за поданою заявою.
У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій відповідача в частині порушення порядку розгляду заяви позивача та зобов'язання розглянути заяву у встановлений чинним законодавством спосіб.
В цій частині постанова суду не оскаржується.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на оплату юридичних послуг в сумі 500 грн., колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України - витрати на правову допомогу - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Зазначений граничний розмір компенсації встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590.
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений порядок розподілу судових витрат, відповідно до частини першої якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Розподіл судових витрат на правову допомогу повинен здійснюватись на підставі норм Постанови КМУ від 27.04.2006р. № 590.
Наряду з викладеним, як свідчать матеріали справи, договір на надання юридичних послуг від 10.02.2009 року укладений позивачем з підрозділом “Правовий захист підприємств та громадян” ДП “Донбасснефтепродукт” ТОВ “Донбасснефтепродукт” та згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 позивачем перераховані кошти за цим договором в сумі 500 грн. (а.с. 18, 19).
За довіреністю від 31.12.2008 року інтереси позивача у суді надане право представляти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 44).
Тобто, позивачем не підтверджені витрати на правову допомогу, які надані саме представниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 500 грн., оскільки договір про надання юридичних послуг з ними не укладався.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 31.03.2010 року у справі № 2а-59/10/1213 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 31.03.2010 року у справі № 2а-59/10/1213 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання розглянути заяву та стягнення витрат на правову допомогу - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді С.В.Жаботинська
О.О.Радіонова