Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - Колеснік Г.А.
02 вересня 2010 року справа №2а-1534/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого -судді Колеснік Г.А., суддів Ястребової Л.В., Ляшенко Д.В., при секретарі - Дровніковій К..,
за участю представника позивача -ОСОБА_3,
представників відповідача -Кушнарьова О.О., Шевченко А.В., Тимошенко М.І.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області, , - про скасування наказу про звільнення , поновлення на посаді , стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
за апеляційною скаргою
Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду 25.05.2010 року ,-
Позивач працював на посаді начальника управління ветеринарної медицини м. Луганська-головного державного інспектора ветеринарної медицини в місті Луганську з 2003 року.
Згідно наказу головного управління ветеринарної медицини від 15.12.2009 року № 82 позивачеві надана основна відпустка тривалістю 14 календарних днів з 16.12.2009 року. Обов.язки начальника управління покладені на лікаря ветмедицини -Чванова О.М.
Наказом начальника головного управління ветеринарної медицини в Луганській області від 29.01.2010року № 8 позивача звільнено з посади на підставі п..1ст.41 Кодексу законів про працю за одноразове грубе порушення службових обров,язків -тобто за самовільне невиконання наказу та не допуску до виконання обов.язків начальника управління Чванова О.М., утримання печатки управління, безпідставне розпорядження державними коштами в період наданої відпустки.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування наказу про звільнення з посади - начальника управління - головного державного інспектора ветеринарної медицини в місті Луганську за одноразове грубе порушення службових обов.язків на підставі ч.1 ст. 41 Кодексу законів України про працю . Мотивував тим , що він не порушував норми трудового законодавства, у тому числі і не допускав одноразового грубого порушення службових обов,язків У відпустку він дійсно не пішов згідно наказу за своїм розсудом , оскільки йому стало відомо про те , що буде проводитись перевірка управління службою КРУ. Про намір не уходити у відпустку він повідомив керівництво , вважав , що повинен бути на роботі і фактично виконував свої службові обов.язки. Вважав , що його звільнення з посади проведено безпідставно
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року суду позов задоволено частково . Наказ головного управління ветеринарної медицини від 29 .01.2010 року про звільнення позивача скасовано . Поновлено позивача на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 2548,09 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для звільнення зі служби позивача за одноразове порушення службової дисципліни з боку позивача , що відповідачем не доведено , що позивачем необгрунтовано здійснювались платежі бюджетними коштами, законодавством не забороняється під час відпустки працівнику бути на своєму місті роботи і виконувати свої обов,язки .Такі дії не можуть вважатися грубим порушенням трудових обов,язків.
На постанову суду першої інстанції подана апеляційна скарга відповідачем, в якої ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції , як ухваленої з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права , постанову ухвалив з порушення норм процесуального права. Про розгляд справи судом не направлялись до відповідача належні повідомлення. Про розгляд справи в останньому судовому засіданні вони дізналися в день розгляду справи. Заявляли клопотання про відкладення слухання справи але судом не було взято до уваги це клопотання і в постанові судом вказані обставини , які не відповідають дійсності. Висновок суду про те, що позивачем не допущено порушень дисципліни не відповідають обставинам справи. Позивач грубо порушив норми службової дисципліни а судом не надано належної оцінки його діям. Суд не врахував , що позивачем фактично відбірково виконувались обов,язки під час перебування у відпусці. І взагалі , позивач , як державний службовець , не мав право самовільно вирішувати -виконувати свої обов.язки чи не виконувати під час відпустки .Питання щодо невиконання наказу про відпустку позивач не узгоджував з керівником.
У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача підтримали апеляційну скаргу . Представник позивача просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду без змін .
Судова колегія, вислухавши сторони , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Позивач , як посадова особа органу державної влади, є державним службовцем і на його розповсюджуються вперш за все норми Закону України “ Про державну службу”, а також норми чинного трудового законодавства.
Позивач звільнений з посади за нормами ч. 1 ст. 41 Кодексу Законів України про працю - за одноразове грубе порушення трудових обов,язків.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу законів України про працю додатковими підставами розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу , трудовий договір може бути розірваний у випадках : одноразового грубого порушення трудових обов,язків керівником підприємства, організації усіх форм власності, його заступниками , головними бухгалтерами , його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання , і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Аналізуючи наказ № 8 від 29.01.2010 року про звільнення позивача з посади начальника управління - головного державного інспектора ветеринарної медицини в м. Луганську не можливо зробити висновок , що позивач дійсно вчинив такий проступок , який би давав підстави для звільнення його за одноразове грубе порушення службових обов.язків .
Згідно змісту наказу позивача звільнено за невиконання наказу головного управління ветеринарної медицини № 82 від 15.12.2009 року про перебування у відпусці з 16.12.2009 року .
Водночас , в даному наказі вказується на те, що позивач привласнив собі функції начальника управління в період , коли повинен бути у відпусці, щодо розпорядження бюджетними коштами, перешкоджав виконанню обов,язків начальника особі , на яку були ці обов,язки покладені, вчиняв незаконні дії, які порочать честь і гідність структури органів ветеринарної медицини.
Всі ці обставини , які наведені в наказі, з правової точки зору, не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов.язків.
Згідно Положення про управління ветеринарної медицини в місті Луганську управління ветеринарної медицини очолює начальник , який призначається на посаду і звільняється з посади начальником головного управління ветеринарної медицини області.
Згідно п.9 Положення начальник управління здійснює керівництво діяльністю управління і підпорядкованих йому державних установ ветеринарної медицини, організує роботу управління , розподіляє обов.язки між заступниками і затверджує посадові інструкції працівників управління, видає в межах компетенції накази, розпорядження, приписи, здійснює призначення та звільняє з посад деяких керівників підпорядкованих йому установ.
Тобто , позивач не тільки державний службовець але є керівником державної установи відповідного рангу, який виконує організаційно-управлінські функції і тому невихід його у відпустку з мотивів проведення перевірки КРУ у даному управління у його відсутності, не може свідчити про те , що він грубо порушив трудові обов,язки.
Безумовно , що позивач повинен був дочекатися рішення вищестоящого начальника за його заявою про скасування відпустки за виробничою необхідністю, але сам факт його присутності на службі під час відпустки та виконання своїх обов.язків ,не створював ніякої шкоди для установи а ті наслідки , на які є посилання в наказі про звільнення , ніякими доказами відповідач не довів.
Той факт , що позивач , будучи керівником державної установи , не використовував відпустку , а працював на свій розсуд , вважаючи це за необхідність , можливо визнати як порушення службової дисципліни , але це не може бути достатнім приводом для звільнення його з посади як за грубе одноразове порушення .
У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень ,дій чи бездіяльності суб.єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті / вчинені/ вони:
1.на підставі, у межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України,
2.з використанням повноваження з метою , з якою це повноваження надано,
3.обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ,
4. безсторонньо /неупереджено/,
5. добросовісно,
6.розсудливо,
7.з дотриманням принципу рівності перед законом , запобігаючи несправедливої дискримінації,
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, АН досягнення яких спрямоване це рішення /дія/,
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
10.своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як свідчать матеріали справи , відповідачем при прийнятті рішення про припинення позивачем державної публічної служби , не було дотримано вказаних вище вимог Закону. Вказане рішення суб,єкта владних повноважень не обгрунтовано і прийнято без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.
Оскільки згідно закону самостійною підставою для припинення трудового договору є одноразове грубе порушення службових обов.язків , суб,єкт владних повноважень мав право застосувати звільнення з посади тільки за умови грубого порушення з боку позивача службових обов.язків .
Ступень грубості проступку в кожному конкретному випадку вирішуються, виходячи з тих обставин та характеру вчинення проступку, який , з точки зору загальновизнаних критеріїв , треба вважати грубим.
З матеріалів справи видно, що дії позивача , який повинен бути у відпусці згідно наказу а продовжував працювати, якщо їх оцінювати об,єктивно , не можуть бути підставою для розірвання трудового договору з позивачем га грубе одноразове порушення трудової дисципліни , за ст. 41.ч.1 Кодексу законів про працю.
Таким чином , ці обставини в сукупності підтверджують обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо скасування наказу про звільнення з посади позивача та поновлення його на посаді. Прийняття рішення про припинення державної служби позивачем за недоліки , які вказані в наказі, неможливо визнати правомірним.
В даному випадку відповідачем не надано належних та достатніх доказів , які б свідчили про можливість звільнення позивача за нормами ч.1ст.41 Кодексу законів про працю України .
Трудовим законодавством - статтею 41 КЗпП України - встановлюється додаткові підстави розірвання договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників, до яких відноситься і позивач.
Такими підставами встановлені одноразове грубе порушення трудових обов.язків керівником підприємства , установи, організації всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи , організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання , і службовим особам державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Безспірно встановлено, що позивач не вчинив таких дій , які б однозначно підпадали під поняття одноразового грубого порушення службових обов,язків .
Посилання відповідача на додаткові обставини , на те, що позивач відбирково виконував свої обов.язки і відмовився від виконання функцій щодо факту перевірки затриманого працівниками ДАЇ транспорту з продуктами , не може бути взято до уваги тому , що в даному випадку про це ніяким чином не вказано в наказі про звільнення позивача і не підтверджено ніякими доказами.
Щодо надання відповідачем в судовому засіданні апеляційного суду додаткових документів про порушення кримінальної справи відносно позивача за фактом необґрунтованого використання послуг мобільного зв.язку за рахунок міської лікарні а також акту перевірки управління , то ці обставини не можуть впливати на правомірність наказу про звільнення позивача за ініціативою адміністрації , оскільки вони не були пред,явлені позивачеві при звільненні його зовсім за іншими фактами.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що для припинення служби та звільнення з посади позивача не було достатньо обґрунтованих підстав , як згідно загальним нормам трудового законодавства так і згідно Закону “ Про державну службу”.
Як встановлено ст.14 Закону “ Про державну службу” дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов,язків, перевищення своїх повноважень. І відповідач мав можливість накласти стягнення , якщо вважав , що позивач перевищив свої повноваження або неналежним чином виконував свої обов.язки . Але для розірвання трудового договору з позивачем за ст. 41 ч. 1 Кодексу законів про працю у відповідача, за тих порушень , які вказані в наказі , достатніх підстав не було.
Тому судова колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору повно встановив обставини справи , ухвалив рішення з додерженням норм матеріального та процесуального права , тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню а постанова суду - не підлягає скасуванню
Керуючись ст.198,ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України,- апеляційний суд-
Апеляційну скаргу позивача головного управління ветеринарної медицини в Луганської області
- залишити без задоволення .
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року про задоволення позову ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня оголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .
Колегія суддів Г.А.Колеснік Л.В.Ястребова Д.В.Ляшенко