Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.
Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.
03 вересня 2010 року справа №2а-2754/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року по справі № 2а-2754/10/1270 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 244198,85 грн., зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати та виплачувати її у визначеному законом розмірі, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 244198,85 грн., зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати та виплачувати її у визначеному законом розмірі.
Постановою Луганського адміністративного суду від 28 липня 2010 року по справі № 2а-2754/10/1270 позовні вимоги задоволені частково.
Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову в той частині, де було відмовлено в задоволенні позову і задовольнити позов в повному обсязі. Відповідачі 1 і 2 також подали апеляційні скарги і просили постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі. Апелянти вказували на невірне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційних скаргах відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді судді апеляційного суду Луганської області з 20.03.2000 по теперішній час. Заробітна плата позивачки обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2006-2010 роки. Відповідно до розрахунку заробітної плати наданого позивачем, за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2010 року, вказане призвело до недоотримання за даний період заробітної плати в розмірі 244198 грн. 85 коп.
Судовою колегією були досліджені матеріали справи. Обставини, встановлені судом першої інстанції знайшли своє підтвердження та погоджуються судом апеляційної інстанції.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
Відповідно до ст. 126 Закону України “Про судоустрій України”, яка визначає повноваження державної судової адміністрації, державна судова адміністрація, зокрема, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Згідно довідок апеляційного суду Луганської області заробітна плата позивача з червня по грудень 2005 року розраховувалась з посадового окладу, розмір якого становив 541 грн., розмір посадового окладу позивача з січня 2006 року по липень 2009 року не змінювався та становив 3154 грн. Відповідно до довідки апеляційного суду Луганської області від 26.07.2010 заробітна плата судді ОСОБА_2 розраховувалась з посадового окладу, встановленого у розмірі 3154 грн. Тобто, відповідно до п. 41 та додатка 4 постанови Кабінету Міністрів України 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” перерахунок посадового окладу позивачу у 2010 році не провадився.
Відповідно до ст. 44 Закону № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
За змістом Закону України “Про статус суддів”, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок. Гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого вищеназваного співвідношення. А тому не виконання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати, визначеної Законом.
З врахуванням статусу позивача - судді апеляційного суду, як професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення (ч. 1 ст. 130 Конституції України, ст. 3 Закону № 2862-ХІІ ), держава взяла на себе обов'язок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами (ч. 3ст. 22 Конституції України). При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Позивач є професійним суддею апеляційного суду і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме, забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді, встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.
Як вбачається зі змісту абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 514 “Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України”, посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.
З огляду на приписи частини другої статті 44 Закону України “Про статус суддів”, на законодавчому рівні підлягали закріпленню й посадові оклади решти суддів судів України.
Судом встановлено, що на рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці суддів” затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Відповідно до п. 5 Постанова КМУ № 865 від 03.09.2005 набрала законної сили з 1 січня 2006 року.
Розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів викладено у додатку 4 вказаної Постанови та залежать від груп міст.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 614 “Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці” Луганську область за оплатою праці віднесено до групи “поза групою”.
Відповідно до додатку 4 до Постанови КМУ № 865 з 01.01.2006 посадовий оклад судді апеляційного суду Луганської області становить 9,5 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: “Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться”.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865” та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 встановлено, що Кабінет Міністрів України, в порушення п. 14 ст. 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Виходячи з аналізу законодавства про статус суддів і судоустрій в Україні, в розумінні ч.1 ст. 130 Конституції України вбачається, що складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обов'язок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку, (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009) що відповідає положенням ч. 3 ст. 254 КАС України, є обов'язковою для виконання. Наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням. Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005р. № 865” та пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року.
Також слід повністю погодитись з висновками суду першої інстанції щодо притягнення в якості відповідачів Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Апеляційного суду Луганської області.
Бюджетним кодексом України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865” та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1ст.7 Бюджетного кодексу України).
Також встановлено, відсутність звернення апеляційного суду Луганської області до Державної судової адміністрації України з даними про коригування заробітної плати позивача виходячи з посадового окладу, розрахованого з посадового окладу, у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні на відповідний період. Тобто, апеляційний суд Луганської області, як суб'єкт владних повноважень, на який законодавством покладено обов'язок проінформувати Державну судову адміністрацію України - головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинним п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865” та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Судом першої інстанції зроблено системний аналіз правовідносин і наданий обґрунтований висновок, що нездійснення перерахунку коштів позивачеві порушило його права на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг, а також реалізації особою свого абсолютного права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційних скаргах, судом перевірено доводи сторін, постанова суду від 28 липня 2010 року є законною і обґрунтованою, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 197, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року по справі № 2а-2754/10/1270 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати та виплачувати її у визначеному законом розмірі - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року по справі № 2а-2754/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 вересня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
Гаврищук Т.Г.