Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.
Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.
03 вересня 2010 року справа №2а-4105/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по справі № 2а-4105/10/1270 за позовом Луганського обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства “Птахогосподарство “Червоний прапор” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Птахогосподарство “Червоний прапор” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову, так як вона постановлена з порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач надав позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2009 рік. Відповідно до вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 8; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (осіб) - 13.
Згідно листа Перевальського міського центру зайнятості від № 23/3 відповідач своєчасно в 2009 році виділив робочі місця для працевлаштування інвалідів інформував міський центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності згідно вимог законодавства. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем подавались звітності станом на 08.01.2009 року, 28.07.2009 року, 22.09.2009 року, 30.09.2009 року. Відмов у працевлаштуванні інвалідів не було.
Крім того, відповідачем для працевлаштування інвалідів у 2009 році були проведені додаткові заходи, що підтверджується наказами № 5а від 05.01.2009 року, № 116 від 12.01.2009 року, № 111а від 01.07.2009 року, № 148 від 01.09.2009 року, № 166 б від 14.09.2009 року, доповідними записками від 21.01.2009 року, 15.07.2009 року, 10.09.2009 року, 28.09.2009 року, зразками об'яв та листами інших підприємств.
Відповідно до діючого законодавства працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх можливостей та професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів України” від 21.03.1991 року забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 ст.18 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати, працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Крім того, слід зазначити, що неповідомлення органів працевлаштування інвалідів про кількість робочих місць не дає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Відповідно до порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що органи, зазначені в ст. 18 Закону не займалися скоординованим аналізом наявних інвалідів, яким необхідні робочі місця з урахуванням відповідної нозології та висновків МСЕК, у зв'язку з чим покладати відповідальність на відповідача за відсутність створеного та належно атестованого робочого місця для працевлаштування інвалідів на думку колегії суддів неможливо, так як вина підприємства позивачем не доведена.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 08 липня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по справі № 2а-4105/10/1270 за позовом Луганського обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства “Птахогосподарство “Червоний прапор” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по справі № 2а-4105/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 вересня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
Гаврищук Т.Г.