Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С. В., судді Козаченко А. В., Чучко В. М.
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
03 вересня 2010 року справа №2а-11045/09/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яманко В. Г.
суддів Міронової Г. М.
Юрко І. В.
при секретарі судового засідання Балакай І. Л.
за участю представників від:
позивача ОСОБА_3 - особисто,
відповідачів не з'явилися, повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду
від 17 листопада 2009 року
у справі № 2а-11045/09/0570 (головуючий І інстанції
Ушенко С. В., судді Козаченко А. В., Чучко В. М.)
за позовом ОСОБА_3
до відповідачів: 1) прокурора м. Макіївки Панасовського О. Г.,
2) прокурора м. Макіївки Павлова В. В.,
3) виконуючого обов'язки прокурора м. Макіївки
Максакова Є. А.,
4) прокурора Кіровського району м.
Макіївки Кандзюби В. Ю.,
5) начальника Кіровського районного відділу
Макіївського ГУ ГУМВС України в Донецькій
області Ткаченко М. М.,
6)начальника Макіївського ГУ ГУМВС
України в Донецькій області Мельникова О. М.,
7) начальника Макіївського ГУ ГУМВС України в
Донецькій області Просолова А. А.
про: 1) визнання порушення відповідачами - суб'єктами владних повноважень порядку та термінів розгляду заяв про порушення кримінальної справи по замаху на вбивство, 2) визнання протиправною бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень при розгляді заяв про порушення кримінальних справ по замаху на вбивство, 3) зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень видати копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по замаху на вбивство, постанов про відмову в визнанні потерпілою по замаху на вбивство, 4) визнання протиправною бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень при розгляді заяв про порушення кримінальних справ по фактам протидії розслідуванню замаху на вбивство за статтями 364, 366, 367, 368, 369 КК України, 5) зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень видати копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по фактам протидії розслідуванню замаху на вбивство за статтями 364, 366, 367, 368, 369 КК України, 6) зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень видати на жорстких дисках копії цифрових аудіо та відеозаписів допиту всіх співучасників та інших слідчих дій при перевірці слідчої версії про замах на вбивство, стягнення з відповідачів - суб'єктів владних повноважень моральну шкоду в розмірі 500000 грн. з кожного, -
8 липня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 4-5) до прокурора м. Макіївки Панасовського О. Г. та начальника Макіївського ГУ ГУМВС України в Донецькій області Мельникова А. М. про визнання порушення суб'єктами владних повноважень порядку та термінів розгляду заяв про порушення кримінальної справи по замаху на вбивство, визнання протиправною бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень, зобов'язання відповідачів видати копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по замаху на вбивство, на жорстких дисках копії цифрових аудіо та відеозаписів допиту замовників та інших слідчих дій, стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 100000 грн. з кожного відповідача.
Згідно доповнення до позовної заяви (т. 1 арк. спр. 109-110) позовні вимоги доповнено вимогою про зобов'язання відповідачів надати копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по фактам протидії розслідуванню замаху на вбивство за статтями 364, 366, 367, 368, 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року (т. 1 арк. спр. 99) до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено прокурора м. Макіївки Павлова В. В., начальника Макіївського ГУ ГУМВС України в Донецькій області. Ухвалою від 19 жовтня 2009 року (т. 1 арк. спр. 202-203) в якості відповідачів додатково залучено виконуючого обов'язки прокурора м. Макіївки Донецької області Максакова Є. А., прокурора Кіровського району м. Макіївки Донецької області Кандзюбу В. Ю., начальника Кіровського РВ Макіївського ГУ ГУМВС України в Донецькій області Ткаченко М. М.
Позивачем 4 листопада 2009 року позовні вимоги були уточнені шляхом їх зміни (т. 1 арк. спр. 219) та зазначено про: 1) визнання порушення відповідачами - суб'єктами владних повноважень порядку та термінів розгляду заяв про порушення кримінальної справи по замаху на вбивство, 2) визнання протиправною бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень при розгляді заяв про порушення кримінальних справ по замаху на вбивство, 3) зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень видати копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по замаху на вбивство, постанов про відмову в визнанні потерпілою по замаху на вбивство, 4) визнання протиправною бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень при розгляді заяв про порушення кримінальних справ по фактам протидії розслідуванню замаху на вбивство за статтями 364, 366, 367, 368, 369 КК України, 5) зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень видати копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по фактам протидії розслідуванню замаху на вбивство за статтями 364, 366, 367, 368, 369 КК України, 6) зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень видати на жорстких дисках копії цифрових аудіо та відеозаписів допиту всіх співучасників та інших слідчих дій при перевірці слідчої версії про замах на вбивство, стягнення з відповідачів - суб'єктів владних повноважень моральну шкоду в розмірі 500000 грн. з кожного.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року (т. 2 арк. спр. 11-13) провадження в адміністративній справі було закрито.
В апеляційній скарзі (т. 2 арк. спр. 23-31) позивач просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року про закриття провадження в адміністративній справі та постановити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Позивач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті:
- невірне визначення судом першої інстанції позовних вимог, порушення судом першої інстанції вимог щодо оформлення судових процесуальних документів, а саме невідповідність розміру Державного герба України пункту 5.1 Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003,
- допущення до участі в справі представників відповідачів за незасвідченими нотаріально довіреностями, не витребування судом першої інстанції документів, що підтверджують зайняття відповідачами відповідних посад,
- невмотивована відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання про визнання обов'язковою явки всіх відповідачів,
- порушення судом першої інстанції порядку проведення судового засідання, зокрема, щодо не проведення перевірки осіб, які з'явилися на судовий розгляд 17 листопада 2009 року,
- неправомірне застосування судом першої інстанції до позову вимог пункту 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки за твердженням позивача, кримінальне судочинство є правило поведінки суду, яке відображається в вимогах статей кримінального Закону України, дотримання норм кримінального права, які вимагають від судді кваліфікувати скоєний особою злочин та визначати кримінально - правові наслідки його скоєння, забезпечується обов'язком суду розглянути кожну справу та закінчити його розглядом постановою. При цьому позивач вказує, що статтями 257-346 Кримінально - процесуального кодексу України (далі - КПК України) регламентоване кримінально-процесуальне судочинство, а нормами КАС України не визначено про те, що компетенція не розповсюджується на кримінальне - процесуальне законодавство, в тому числі кримінальне-процесуальне судочинство, кримінально-процесуальне провадження при проведенні досудового слідства.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу. Відповідачі були належним чином повідомлені про час та дату слухання апеляційної скарги, але своїм правом бути присутнім на судовому засіданні не скористалися.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Суд першої інстанції при постановленні ухвали про закриття провадження в адміністративній справі виходив з того, що даний спір має розглядатися в порядку кримінального судочинства місцевим загальним судом та з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється згідно частини 2 статті 4 КАС України на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
В позові позивачка вказує, що 3 грудня 2007 року, 17 грудня 2007 року та 12 серпня 2009 року зверталася до відповідачів з заявами про порушення кримінальної справи, проведення певної низки слідчих дій, надання документів і копій на аудіо дисках та відеозаписів проведених слідчих дій, але вказані заяви не розглянуті, що за твердженням позивача свідчить про наявність порушення строків розгляду заяви про порушення кримінальної справи. Також, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що при розгляді заяв про порушення кримінальної справи не було прийнято жодного рішення, передбаченого пунктами 1-3 частини 2 статті 97 КПК України, що свідчить про порушення порядку розгляду заяви. В наданих відповідачам заявах (т. 1 арк. спр. 57-64) позивачка просила порушити кримінальну справу, виконати певні дії, які вона зазначила, тобто фактично прийняти процесуальне рішення відповідно до вимог статей 94, 97 КПК України та здійснити процесуальні слідчі дії, а саме надати копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по фактам протидії розслідуванню замаху на вбивство за статтями 364, 366, 367, 368, 369 КК України, копії цифрових аудіо та відеозаписів допиту всіх співучасників та інших слідчих дій при перевірці слідчої версії про замах на вбивство. Ї
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Тобто, розгляд питань пов'язаних з відкриттям кримінальної справи щодо скоєння злочину передбаченого нормами Кримінального кодексу України регулюється виключно Кримінально-процесуальним кодексом України. Позивачка помилково вважає, що під кримінальним судочинством в пункті 2 частини 3 статті 17 КАС України розуміється виключно дії передбачені Кримінальним кодексом України, оскільки згідно частини 2 статті 11 КК України 2 Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, а за статтею 1 КПК України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах.
Статтею 97 КПК України встановлено, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. У разі необхідності перевірити заяву до порушення справи, така перевірка проводиться прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів. За вимогами статті 982 КПК України передбачено, що у разі порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя повинні вручити копію відповідної постанови особі, відносно якої порушено кримінальну справу, і потерпілому. Статтею 99 КПК України визначено, що у разі відсутності підстав для порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють в порушенні кримінальної справи, про що повідомляють зацікавлених осіб. Тобто, дії слідчого, прокурора по відкриттю кримінальної справи, врученню копії постанови про відкриття кримінальної справи, тощо регулюються кримінальним судочинством.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється позивачем, на момент направлення заяв на адресу відповідачів в провадженні Кіровського РВ Макіївського ГУ ГУМВС України в Донецької області знаходилися матеріали кримінальної справи № 24-15303, порушеної 10 липня 2007 року за фактом хуліганських дій та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 При цьому, в заявах позивача від 3 грудня 2007 року, 17 грудня 2007 року та 12 серпня 2009 року фактично ставиться питання перед відповідачами про перекваліфікацію складу злочину в порушеній кримінальній справі на склад злочину, передбачений іншою статтею Кримінального кодексу України - замах на її вбивство.
Відповідно до вимог статті 110 КПК України передбачено, що дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті за нормами кримінального судочинства.
Згідно статті 236 КПК України, яка передбачає оскарження дій прокурора при наявності кримінальної справи, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті за нормами кримінального судочинства.
Процесуальні рішення по заявам наданим прокурору, слідчому, органу дізнання за статтею 97 КПК України може бути прийнято виключно у порядку кримінального судочинства та відповідно вимоги про зобов'язання прокурору, слідчого, орган дізнання вчинити такі дії повинні розглядатися місцевим загальним судом або вищестоящим прокурором в порядку нагляду за нормами КПК України, тобто кримінального судочинства.
Щодо позовних вимог про видання на жорстких дисках копій цифрових аудіо та відеозаписів допиту всіх співучасників та інших слідчих дій, то за вимогами нормами статей 85, 851, 852 КПК України протокол слідчої дії зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження, зазначені особи можуть ознайомлюватися з протоколом особисто; при пред'явленні учасникам процесу матеріалів справи у зв'язку з закінченням досудового розслідування звукозапис відтворюється обвинуваченому і його захиснику, а в разі клопотання - і іншим учасникам процесу, фонограма в опечатаному вигляді зберігається при справі; процесуальне оформлення застосування кінозйомки, відеозапису і демонстрування кінострічки, відеострічки при проведенні іншої слідчої дії, пред'явленні матеріалів справи в зв'язку з закінченням досудового розслідування, а також під час судового розгляду провадиться відповідно до правил, передбачених статтею 851 цього Кодексу. Таким чином, нормами КПК України, тобто кримінальним судочинством, регламентований порядок ознайомлення з аудіо та відеозаписами та іншими документами складеними в порядку проведення слідчих дій.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів та відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, проте таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально - процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури, органів досудового слідства має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Порядок здійснення досудового слідства, оскарження до суду рішень, дій та бездіяльності посадових осіб в межах розслідування кримінальної справи та розгляду заяв (повідомлень) про скоєні злочини, регламентується главами 22, 23, 25, 26 Кримінально - процесуального кодексу. Зокрема, статтею 236 КПК України визначений порядок оскарження дій прокурора.
Таким чином, повноваження прокурора, слідчого, органу дізнання та порядок оскарження його дій та бездіяльності регламентовані нормами кримінального судочинства, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства та підтверджує викладене судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Щодо наполягання позивача на здійсненні судом апеляційної інстанції, при наявності в якості предмета апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження в адміністративній справі, розгляду замість суду першої інстанції адміністративного позову по суті заявлених вимог колегія суддів зазначає, що повноваження апеляційного суду при перегляді ухвали суду першої інстанції передбачені статтею 199 КАС України та серед цих повноважень відсутнє право апеляційного суду приймати постанову по суті заявлених позовних вимог, як наполягає позивач, в адміністративній справі, провадження в якій закрито за непідсудністю. За статтею 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови, судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань викладається у формі ухвали, тому апеляційний суд лише в формі ухвали може прийняти судове рішення у даній справі та, у даному випадку, відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. В протилежному випадку апеляційний суд має повноваження для скасування ухвали про закриття та направлення справи для продовження розгляду судом першої інстанції в іншому складі суду, але в даному випадку для цього відсутні підстави.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Едифікасьйонес Марч Гальєго С. А.» проти Іспанії від 29 січня 1998 року визначено, що «право на суд» визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, імпліцитно дозволеним, зокрема якщо це стосується умов прийнятності скарги, оскільки завдяки самій своїй суті вимагає реґулювання з боку держави, котра користується певною свободою розсуду. За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого королівства» від 23 червня 1995 року право на доступ до суду, яке ґарантує пункт 1 статті 6, може підлягати обмеженням, встановленим нормативно-правовими актами держави. У цьому сенсі держава користується певною свободою розсуду. Відповідно до рішення у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
З наведених витягів з рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що апеляційний адміністративний суд за КАС України не є судовою інстанцією, яка за бажанням позивача всупереч існуючим правилам процесу, повинна здійснювати первинний розгляд адміністративного позову замість суду першої інстанції, який закрив провадження в адміністративній справі.
Відносно посилання позивача як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції на допущення до участі в справі представників відповідачів за незасвідченими нотаріально довіреностями, не витребування судом першої інстанції документів, що підтверджують зайняття відповідачами відповідних посад, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини 4 статті 58 КАС України визначено, що довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріально або посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування), з огляду на відповідність довіреностей представників відповідачів вимогам частин 3, 4 статті 58 КАС України, колегія суддів не приймає посилання позивача на неналежне оформлення довіреностей вказаних посадових осіб, яких у якості відповідача визначив безпосередньо позивач.
Щодо посилання позивача як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції на невірне визначення судом першої інстанції позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Як вбачається з спірної ухвали, судом першої інстанції досліджені та розглянуті всі позовні вимоги, заявлені позивачем з урахуванням доповнень до позову та уточнень позовних вимог, з огляду на що, колегія суддів не приймає вищенаведене заперечення позивача.
Стосовно посилання позивача як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції на невмотивовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про визнання обов'язковою явки всіх відповідачів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 120 КАС України суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні.
За загальним правилом, взяти участь у судовому засіданні на стадії судового розгляду є змагальним правом, а не обов'язком сторони чи третьої особи, зокрема КАС України передбачає можливість розгляду справи за їхньої відсутності згідно статті 128 КАСУ, а також участь у справі через представника.
В межах частини 4 статті 11, статті 76 КАС України суд має право визнати обов'язковою участь сторони чи третьої особи у судовому розгляді, якщо вважає, що особиста участь сторін у судовому засіданні є необхідною для правильного встановлення усіх обставин у справі.
Таким чином, КАС України не визначає обов'язку суду визнавати обов'язковою участь сторони чи третьої особи у судовому розгляді при наявності лише відповідного клопотання іншої сторони, з огляду на що колегія суддів не приймає посилання позивача на неправомірність дій суду першої інстанції в частині незадоволення клопотання позивача про визнання обов'язковою участі у судовому розгляді відповідачів.
Відносно посилання позивача як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції на невірне визначення судом першої інстанції позовних вимог, порушення судом першої інстанції вимог щодо оформлення судових процесуальних документів, а саме невідповідність розміру Державного герба України пункту 5.1 Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003, колегія суддів зазначає, що не приймає посилання позивача на порушення судом першої інстанції вимог пункту 5.1 Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003, затвердженої наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55, оскільки загальні правила ведення діловодства в апеляційних та окружних адміністративних судах, порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до надіслання або передавання в архів, звернення до виконання судових рішень, встановлені Інструкцією з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 5 грудня 2006 року № 155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2006 року за N 1345/13219, а не вимогами Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003.
Крім того, колегія суддів вказує, що відповідно до вимог частини 2 статті 200 КАС України в редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому вищевикладені посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які не вплинули на суть прийнятого по справі судового рішення, не приймаються.
Виходячи з викладеного, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає та ухвала суду першої інстанції залишається без змін. З огляду на великий обсяг судового рішення в судовому засіданні 3 вересня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Керуючись статтями 18, 19, 24, 160, 167, 184, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року по адміністративній справі № 2-а-11045/09/0570 залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року по адміністративній справі № 2-а-11045/09/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.
Ухвала підписана колегією суддів у повному обсязі 7 вересня 2010 року.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді І.В.Юрко
Г.М.Міронова