Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.
Суддя-доповідач - Нікулін О.А.
03 вересня 2010 року справа №2а-2985/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Радіонової О.О., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
а участю:
представника позивача не з'явився
представників відповідача Дудки А.В., Адамович І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-2985/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними дій та часткове скасування податкового повідомлення-рішення,-
У квітні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій та часткове скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-2985/10/1270 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та часткове скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено частково, а саме:
визнано частково недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000152301/0 від 06.04.2010, яким визначено ТОВ «Вуглетранссервіс» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині: 432858грн. за основним платежем та 216429грн. 50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 649287грн. 50 коп. В задоволенні решти частині позовних вимог відмовити.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Стаханівської міської ради Луганської області 28.01.2008 за № 1392 102 0000 001001 (а.с. 14).
Згідно свідоцтва № 100106761 від 25.03.2008 позивач знаходиться на податковому обліку у Стаханівській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області та зареєстрований як платник ПДВ, що не оспорюється сторонами.
На підставі направлень від 03.03.2010 року № 000180, від 18.03.2010 № 000211, виданих Стаханівською ОДШ, згідно частини 1 статті 11і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2008 по 31.12.2009 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки був складений акт № 238/23 від 26 березня 2010 року, яким встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 441769 грн., в тому числі за наступні періоди: лютий 2009 на суму 2443 грн., березень 2009 року на суму 6469 грн., травень 2009 на суму 110000 грн., червень 2009 року на суму 106818 грн., листопад 2009 року на суму 116080 грн., грудень 2009 року на суму 99960 грн.
Проведеною перевіркою на підставі наданих документів по взаємовідносинах ТОВ «Вуглетранссервіс» з ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 432 858 грн.
За висновками планової виїзної перевірки 06 квітня 2010 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 662654,00 грн., а саме за основним платежем -441769,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 220885,00 грн.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (далі Закону № 168). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.7.4 ст. 7 Закону № 168 платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно п.п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у опередньому податковому періоді постачальникам таких товарів;
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
30.01.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс (Замовник) та ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки вугілля № 30/01-09, відповідно до якого відбулася поставка вугілля в кількості 2040 т. на суму 599760 грн. у тому числі ПДВ 99960,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-11/15 від 15.11.2009 та № РН-1126 від 26.11.2009 (а.с. 113,116). Згідно витягів із особового рахунку та платіжних доручень (а.с. 118-140) позивачем перераховано до ТОВ «Донбасконтракт ЛТД за поставлений товар (вугілля) суму в розмірі 1757000,00 грн.
01.06.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (Замовник) та ТОВ «Інтеко-Флотс (Постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01/06-09, за яким відбулася поставка вугілля у кількості 2390 т. на суму 696480,00 грн., у тому числі ПДВ -116080,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-2310 від 23.10.2009 та № РН-2710 від 27.10.2009 (а.с. 159,162). Згідно витягів із особового рахунку та платіжних доручень (а.с. 164-184) позивачем перераховано до ТОВ «Інтеко-Флотс» за поставлений товар (вугілля) суму в розмірі 3589000,00 грн.
06.01.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (Покупець) та ТОВ «Мега-Лідер-СВ» укладено договір поставки № 06/01-09, за яким відбулася поставка вугілля у кількості 18618,300 т. на суму 1321396,80 грн., у тому числі ПДВ 220232,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН -0501 від 01.05.2009, № РН-0504 від 04.05.2010, № РН-0505 від 05.05.2009, № РН-0616 від 16.06.2009, № РН-0617 від 17.06.2009 (а.с. 157, 200, 203, 206, 209). Згідно витягів із особового рахунку та платіжних доручень (а.с. 211-240) позивачем перераховано до ТОВ «Мета-Лідер-СВ» за поставлений товар (вугілля) суму в розмірі 2253500 грн.
Факт поставки вугілля контрагентами позивача представником відповідача не заперечувався.
Виходячи із змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважав, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податків, сплачених підприємством, оскільки між ТОВ «Вуглетранссервіс» та ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» фактично відбувалися договірні відносини, реально були вчинені господарські операції з придбанням товару (вугілля), що відповідає змісту укладених договорів, з оформленням відповідних документів та здійснювалась оплата ТОВ «Вуглетранссервіс» на поточні рахунки контрагентів.
Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168.
Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим
як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Під час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гятеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» з придбання вугілля були складені податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому правомірно включені позивачем до податкового кредиту у період травень, червень, листопад, грудень 2009 року (а.с. 114, 117, 160, 163, 198, 201, 204, 207, 210).
Щодо посилання відповідача на висновок спеціаліста № 99/2 від 18.02.2010, яким визначено, що підписи у податкових накладних ТОВ «Мега-Лідер-СВ», видаткових накладних та специфікаціях до договору від 06.01.2009 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, суд до уваги не бере, оскільки, як зазначено у висновку спеціаліста, встановити ким, ОСОБА_4 або іншою особою виконані підписи немає можливості, так як для дослідження були надані не оригінали документів, а їх ксерокопії (а.с. 65-66). Крім того, відповідачем не надано відомостей сто воно того, що договір від 06.01.2009, укладений між ТОВ «Вуглетранссервіс» та ТОВ «Мега-Лідер-СВ» визнано недійсним.
Наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплатою продавцям вартості товару (вугілля) з ПДВ є достатніми підставами доля визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Щодо посилання відповідача у своїх доводах на відсутність ТОВ «Мега-Лідер-СВ» за місцем знаходження, суд зазначав, що внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Щодо твердження відповідача про завищення позивачем податкового
реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт» виходив з наступного.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону № 168.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.
Як вбачалося із пояснень представника позивача, при укладанні договорів поставки вугілля з ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД», уповноваженою особою підприємства були перевірені уставні документи підприємств, свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість та отримані відповідні копії. Перевіряти свідоцтва платника податку контрагента при кожній поставці товару по договірним відносинам законодавством не передбачено. Оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтеко-Флотс» та ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» відбулося 16.10.2009, тобто під час здійснення господарських операцій з контрагентами, позивач не знав і не міг знати про винесені акти Ленінською МДШ у м. Луганськ про анулювання реєстрації платника ПДВ зазначених підприємств.
Представник відповідача Дудка А.В.поянював, що між позивачем таТО«Інтеко Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» фактично відбувалися договірні відносини, здійснювалася поставка вугілля та оплата за поставлений товар, тобто підтвердив, що зазначені операції не можливо вважати безтоварними.
На момент укладання договорів позивачем з контрагентами - ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД», зазначені підприємства перебували на обліку як платники податків та були зареєстровані платниками податку на додану вартість (а.с. 103,104,144,145,189,190).
Суд вважав, що на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД», підприємства фактично існували, здійснювали господарську діяльність, виконували свої договірні відносини по поставці товару (вугілля) та отримували грошові кошти за поставку вугілля, а тому податкові накладні не позбавлені правового значення за такими господарськими операціями.
Суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача про часткове скасування податкового повідомлення - рішення № 0000152301/1 від 06.04.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного боргу - 432 858, 00 грн. та штрафної санкції - 216 430, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-2985/10/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-2985/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 03 вересня 2010 року.
Головуючий О.А.Нікулін
Судді О.О.Радіонова
С.В.Жаботинська