Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
02 вересня 2010 року справа №2а-4781/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
судді - доповідача: Ястребової Л.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В..
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року по справі № 2а-4781/10/1270 за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства “Житлосервіс “Ритм” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства “Житлосервіс “Ритм” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідач надав позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2009 рік. Відповідно до вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 3; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 4.
Як вбачається з листа Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 16.03.2010 року № 13/4-507 та звітів форми 3-ПН відповідач своєчасно в 2009 році виділив робочі місця для працевлаштування інвалідів та систематично, кожен місяць, інформував міський центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності згідно вимог законодавства. Відмов у працевлаштуванні інвалідів не було. Позивач проти цих фактів не заперечував.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001 року) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70.
Працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону передбачає, як було наведено вище, що безпосередньо інвалід звертається для працевлаштування на підприємства та в організації.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
За змістом норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року по справі № 2а-4781/10/1270 за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства “Житлосервіс “Ритм” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді: Г.А. Колеснік
Д.В. Ляшенко