Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
03 вересня 2010 року справа №2а-13703/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.
при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - Гурєєва О.О. - довір. від 22.02.2010 року № 71-01/516
від відповідача - Широков В.Г. - довір. від 14.01.2010 року № 702/10/10-013
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця”
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 21.07.2010 року
у справі № 2а-13703/10/0570
за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця”
до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсними рішень та стягнення сум сплачених штрафних санкцій
Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними рішення від 10.03.2010 року № 0000091321/8070/10/15-16-23/4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2400 грн. за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та рішення від 10.03.2010 року № 0000081321/8071/10/15-16-23/4 про застосування фінансових санкцій в сумі 12572 грн. за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2010 року у справі № 2а-13703/10/0570 (суддя Зеленов А.С.) в задоволені позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняті на підставі акту перевірки, яка здійснена з порушенням норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, тому акт про результати такої перевірки не може бути належним доказом та підставою для застосування фінансових санкцій.
Вказує на помилковість висновку відповідача про порушення позивачем вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, оскільки вітрини кафе не є місцем зберігання спирту, алкогольних напоїв або тютюнових виробів.
Вважає, що він не є суб'єктом правопорушення в розумінні ст. 218 Господарського кодексу України, тому у відповідача не було законних підстав для застосування до нього фінансових санкцій.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку 24.02.2010 року здійснила перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - кафе “Експрес”, кафе “Закусочна” кафетерію Вагонного депо м. Маріуполь, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пл.. Мічмана Павлова, 10, що належить ДП “Донецька залізниця”, за результатами якої складений акт від 25.02.2010 року № 005/05/09/15-16-23/4-01074957.
Перевірка здійснена на підставі наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 24.02.2010 року № 49, посвідчення від 24.02.2010 року № 20, виписаного головному державному податковому інспектору Ждановичу Я.А., від 24.02.2010 року № 21, виписаному головному державному податковому інспектору Рогіз Ю.М., від 24.02.2010 року № 22, виписаному головному державному податковому ревізору - інспектору Асєєвій О.В., від 24.02.2010 року № 23, виписаному старшому державному податковому ревізору - інспектору Тритяк А.Ю., від 24.02.2010 року № 24, виписаному головному державому податковому ревізору - інспектору Кірєєву В.В., від 24.02.2010 року № 25, виписаному головному державому податковому ревізору - інспектору Шкатулі Д.В. про направлення на перевірку вищевказаних господарських одиниць ДП “Донецька залізниця” (а.с. 70, 74-80).
За результатами перевірки ДП “Донецька залізниця” інкримінувались порушення вимог:
- п. 1, 2, 8, 13, ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій та нероздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на суму 171 грн., реалізація товарів без наявності цінників у кількості 40 штук, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО на суму 2 грн. 04 коп.;
-ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а саме зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного Реєстру на загальну суму 12572 грн.
Рішенням від 10.03.2010 року № 0000091321/8070/10/15-16-23/4 до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2400 грн. за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та рішенням від 10.03.2010 року № 0000081321/8071/10/15-16-23/4 - фінансові санкції в сумі 12572 грн. за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Сума фінансових санкцій за рішеннями, які оскаржувались, сплачена позивачем у повному обсязі платіжним дорученням від 30.04.2010 року № 2460 на суму 12572 грн. (а.с. 81).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".
Згідно п. 4 ст. 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану з проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; здійснення заходів щодо вилучення, знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законродавством надані владні управлінські функції у сфері контролю за здійсненням готівкових та безготівкових розрахунків та, здійснюючи перевірку фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка.
Згідно ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності обставин передбачених у цій статті
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як зазначалось раніше, перевірка здійснена на підставі наказу про проведення перевірки за здійсненням розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері та посвідчень на перевірку, тобто, відповідачем дотримані вимоги зазначеної норми Закону.
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п. 1, 2, 8, 13, ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до яких:
1) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
8) реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України;
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як встановлено під час перевірки, зазначені вимоги позивачем не дотримані, а саме: не проведена розрахункова операція на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій та не роздрукуваний відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункових операцій на суму 171 грн., товари реалізовувались без наявності цінників у кількості 40 штук, готівкові кошти на місці проведення розрахунків не відповідали сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО на суму 2 грн. 04 коп., з урахуванням покупки.
Відповідальність за зазначені порушення передбачена п. 1 ст. 17, ст. 22, ст. 23 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до яких за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції:
1) п. 1 ст. 17 - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;
2) ст. 22 - у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
3) ст. 23 - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях до суб'єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею.
Оскільки під час перевірки встановлені відповідні порушення, колегія суддів вважає, що штрафні санкції на підставі зазначених норм Закону застосовані правомірно, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованного висновку про відмову в задоволенні позовної заяви в цій частині.
Щодо висновку суду першої інстанції про правомірність застосування фінансових санкцій за порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до зазначеної норми Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Як зазначено в акті перевірки, в порушення зазначеної норми Закону позивач здійснює зберігання алкогольних напої у місцях зберігання, не внесених до відповідного Реєстру, а саме, згідно додатку № 10 до акту перевірки, у кафе “Закусочна” на загальну суму 9146 грн. 50 коп., та у кафе “Експрес” - на загальну суму 3425 грн. 50 коп., всього на суму 12572 грн. (а.с. 29, 50-52, 53-54).
Штрафні санкції за зазначене порушення передбачені абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, відповідно до якої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.
Поняття “місце зберігання” визначено абз. 26 ст. 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, відповідно до якого місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, алкогольні напої знаходились в приміщені господарських одиниць позивача - кафе з метою їх реалізації.
Відповідно до абз. 14 ст. 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Оскільки алкогольні напої знаходились в місці реалізації - на витринах кафе, в додатку № 10 до акту перевірки податковим органом зазначено, що алкогольні напої знаходяться на реалізації, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що місце реалізації товару, де знаходяться алкогольні напої, фактично призначені для реалізації, тотожнє місцю зберігання спирту або алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яке повинно бути внесено до Єдиного реєстру, та відмовив в задоволені позовної заяви в частині визнання недійсним рішення від 10.03.2010 року № 0000081321/8071/10/15-16-23/4 про застосування фінансових санкцій в сумі 12572 грн. за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Щодо вимоги позивача про стягнення сплаченої суми штрафних санкцій, колегія суддів враховує наступне.
Як зазначалось раніше, сума фінансових санкцій за рішеннями, які оскаржувались, сплачена позивачем у повному обсязі платіжним дорученням від 30.04.2010 року № 2460 на суму 12572 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державний орган).
При цьому п. 2 Порядку встановлено, що рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну.
Пунктом 4 Порядку визначено, що юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 12572 грн. рішенням від 10.03.2010 року № 0000081321/8071/10/15-16-23/4, сума цих фінансових санкцій помилково перерахована до бюджету.
Наряду з викладеним колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, позовна заява не містить вимоги до органу Державного казначейства, до участі у справі воно не залучене, та, оскільки податковий орган щодо вимоги про стягнення помилково перерахованих сум є неналежним відповідачем, у суду немає підстав для задоволення позовної заяви в частині стягнення таких сум.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про часткове задоволення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, ст. 8, ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2010 року у справі № 2а-13703/10/0570 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2010 року у справі № 2а-13703/10/0570 за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними рішення від 10.03.2010 року № 0000091321/8070/10/15-16-23/4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2400 грн. за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та рішення від 10.03.2010 року № 0000081321/8071/10/15-16-23/4 про застосування фінансових санкцій в сумі 12572 грн. за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та стягнення сум сплачених штрафних санкцій в сумі 12572 грн. - скасувати.
Позовну заяву Державного підприємства “Донецька залізниця” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними рішення від 10.03.2010 року № 0000091321/8070/10/15-16-23/4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2400 грн. за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та рішення від 10.03.2010 року № 0000081321/8071/10/15-16-23/4 про застосування фінансових санкцій в сумі 12572 грн. за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та стягнення сум сплачених штрафних санкцій в сумі 12572 грн. - задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10.03.2010 року № 0000081321/8071/10/15-16-23/4 про застосування до Державного підприємства “Донецька залізниця” фінансових санкцій в сумі 12572 грн. за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” витрати, пов'язані зі сплатою судових витрат, в сумі 2 грн. 55 коп.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
У судовому засіданні 03.09.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 03.09.2010 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
Л.В.Губська