Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
03 вересня 2010 року справа №2а-11494/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.
при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - Бабаєвський І.В. - довір. від 11.04.2010 року № 001
від відповідача - Кутько О.М - довір. від 18.12.2009 року № 69
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 08.07.2010 року
у справі № 2а-11494/10/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Енергомаш”
до відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька
про скасування податкових повідомлень - рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Енергомаш” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення від 16.04.2010 року № 0001832343/0/11193/10/23-213 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 21092 грн., в тому числі основний платіж в сумі 14061 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 7031 грн., та податкового повідомлення - рішення від 16.04.2010 року № 0001822343/0/11192/10/23213 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 36251 грн., в тому числі основний платіж в сумі 24167 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 12084 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі № 2а-11494/10/0570 (суддя Папазова Г.П.) позовна заява задоволена.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що постанова суду прийнята при неповному досліджені усіх доказів, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року у справ № 2а-10363/09/0570 визнаний недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ “Текфорум” через порушення Закону, допущенного при реєстрації СПД, з 15.05.2007 року, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, директор товариства призначений ОСОБА_4 за винагороду, який ніяких документів від імені товариства не підписував, тому усі угоди, укладені таким суб'єктом господарювання, є нікчемними в розумінні Цивільного кодексу України.
Під час перевірки встановлений факт взаємовідносин позивача з ТОВ “Текфорум”, у зв'язку з чим відповідачем зроблений висновок про обгрунтованність висновку про порушення позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість” та правомірність податкових повідомлень - рішень, які оспорювались.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
В основу повідомлень - рішень, які оспорювались, покладений акт від 06.04.2010 року № 2391/23-213/34849902 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Компанія “Енергомаш” з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійснені правовідносин з ТОВ “Текфорум” за квітень 2008 року.
За результатами перевірки ТОВ “Компанія “Енергомаш” інкримінувалось порушення вимог:
- п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижена сума податку на прибуток за 2 квартал 2008 року в розмірі 24167 грн.;
- п.1.4 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищений залишок від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 5272 грн. та занижена сума податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 14061 грн.
За висновками, викладеними в акті перевірки, в порушення вимог:
- п. 1.31 ст. 1, п. 3.1 ст.3, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Компанія “Енергомаш” безпідставно включила до складу валових витрат витрати з придбання у квітні 2008 року у ТОВ “Текфорум” пускового пристрою та двигуна до компресора вартістю 96667 грн. (п.3.1.2 акту перевірки - а.с. 17 - 18);
- п.1.4 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Компанія “Енергомаш” безпідставно включило до складу податкового кредиту в квітні 2008 року ПДВ в сумі 19333 грн., нарахованого на вартість придбаного товару по податковій накладній від 10.04.2008 року № 100408, отриманої від ТОВ “Текфорум” при здійснені нікчемного правочину.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та не заперечується сторнами у справі, ТОВ “Компанія “Енергомаш” за договором придбала у ТОВ “Текфорум” пусковий пристрій та двигун до компресора згідно витратної накладної від 10.04.2008 року № 6/10-04 на суму 116000 грн. 40 коп., та ТОВ “Текфорум” надало ТОВ “Компанія “Енергомаш” податкову накладну від 10.04.2008 року № 100408 на суму 116000 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ в сумі 19333 грн. 40 коп. (а.с. 40, 41).
Як свідчать матеріали справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року, яка набрала законної сили, визнаний недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ “Текфорум” через порушення Закону, допущеного при створені юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації, тобто, з 15.05.2007 року, свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Текфорум” визнано недійсним з 22.05.2007 року.
Як вказано в зазначеній постанові, ТОК “Текфорум” зареєстроване на підставну особу, засновник ОСОБА_4 не мав наміру займатись та не займався господарською діяльністю від імені товариства, ніяких господарських або бухгалтерських документів не підписував.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру ТОВ “Текфорум” зареєстроване 15.05.2007 року як юридична особа та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 35150958, знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції Калінінському районі м. Донецька, 22.05.2007 року зареєстроване в якості платника ПДВ, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100042020.
Згідно акту від 13.07.2009 року № 25 Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100042020, видане ТОВ “Текфорум” анульоване, з Реєстру платників ПДВ ТОВ “Текфорум” виключене 22.05.2007 року.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, як вважає заявник скарги, оскільки запис про державну реєстрацію контрагента позивача визнаний недійсним, усі угоди, укладені таким контрагентам з моменту його реєстрації є нікчемними та позивач безпідставно включив суми, сплачені за договором з таким контрагентом, до складу валових витрат та податкового кредиту по ПДВ.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час спірних взаємовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України “Про державну податкову службу в Україні” на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції з здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері оподаткування.
Відповідно до ст. 1 Закону України“Про систему оподаткування“ ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Статтею 3 вищезазначеного Закону визначені принципи побудови та призначення системи оподаткування у тому числі єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування“ на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.
Порядок визначення об'єкту оподаткування, ставки та механізм сплати податку на прибуток встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Пунктом 11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлені правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.
Пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначені витрати, які не включаються до складу валових витрат. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначені витрати, які не включаються до складу валових витрат. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).
Податкова інспекція не заперечує проти того, що позивачем своєчасно та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку операції по договору, укладеному з ТОВ “Текфорум” у квітні 2008 року, податкова інспекція вважає, що, оскільки в подальшому запис про державну реєстрацію контрагента позивача визнаний недійсним, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ такого контрагента, позивач неправомірно включив витрати по придбанню ТМЦ від такого контрагента до складу валових витрат та ПДВ - до складу податкового кредиту.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з наступних підстав.
Наявність факту порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання недійсним запису про державну реєстрацію підприємства, оскільки судом під час розгляду такої справи угода, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта господарювання, не була предметом дослідження.
Крім того, апеляційний суд враховує те, що умови договору виконані контрагентами у квітні 2008 року, тоді як постанова окружного адміністративного суду про визнання недійсним запису про державну реєстрацію прийнята 03.07.2009 року, тобто, після виконання умов договору.
Сам факт визнання недійсним запису про державну реєстрацію контрагента позивача не спричиняє недійсності або нікчемності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з Державного реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідач не надав суду першої інстанції та апеляційному суду доказів виключення ТОВ “Текфорум” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Як зазначалось раніше, ТОВ “Текфорум” 22.05.2007 року зареєстрований в якості платника ПДВ, згідно акту від 13.07.2009 року № 25 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100042020, видане ТОВ “Текфорум” анульоване, платник виключений з реєстру 22.05.2007 року.
Пунктом 9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Згідно з вимогами п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Таким чином, на момент здійснення господарських операцій - в квітні 2008 року ТОВ “Текфорум” було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.
Пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначені витрати, які не включаються до складу валових витрат. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
З аналізу зазначених норм законів вбачається, що лише відсутність документів первинного обліку - податкових накладних, розрахункових, платіжних документів, тощо позбавляє платника податку права на віднесення вартості придбаного товару до валових витрат та включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, та ні Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ні Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку бюджету.
Питання віднесення певних сум до складу валових витрат або податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив чинне законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Оскільки позивач не знав і не міг знати на час здійснення спірної операції, що державна реєстрація його контрагента буде в майбутньому скасована з моменту реєстрації, немає підстав для висновку про порушення ним вимог законодавства про оподаткування при укладені та виконанні такої господарської операції.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви, постанова суду прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 99, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі № 2а-11494/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративногоо суд від 08.07.2010 року у справі № 2а-11494/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Енергомаш” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
Л.В.Губська