Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
03 вересня 2010 року справа №2а-14346/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів апеляційного суду Арабей Т.Г., Губської Л.В.
при секретарі судового засідання Сухоцької Д.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - Троценко Ю.А. - директор
від відповідача - Скрипник О.О. - довір. від 02.09.2010 року № 3967/09
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Катрас”
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 15.07.2010 року
у справі № 2а-14346/10/0570
за позовом Малого приватного підприємства “Катрас”
до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Ясинувата Донецької області
про скасування рішень про нарахування фінансових санкцій та пені та вимог
Мале приватне підприємство “Катрас” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ясинувата Донецької області про скасування рішення від 15.06.2007 року № 31-ю, від 05.11.2009 року № 218-ю, скасування вимоги від 06.05.2009 року № ю-15, вимоги від 02.06.2009 року № ю-21, від 02.07.2009 року № ю-23 та зобов'язання відповідача зарахувати суму 652 грн. 96 коп. в рахунок сплати поточних платежів зі страхових внесків по строкам їх надходження.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2010 року у справі № 2а-14346/10/0570 (суддя Буряк І.В.) в задоволені позовної заяви відмовлено.
Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушений строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, та, крім того, постанова обгрунтована правомірністю дій відповідача в розумінні Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що постанова суду прийнята при неповному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що відповідач не здійснював перевірку позивача або звірку розрахунків, не надав позивачу жодного документу, на підставі якого нараховувалась пеня, тому рішення про нарахування фінансових санкцій та вимоги, які оскаржувались, прийняті з порушенням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі № 18/144 задоволена позовна заява Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області до Малого приватного підприємства “Катрас” про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1920 грн. 82 коп., нарахованих на підставі рішення від 28.03.2005 року № 14-ю, від 22.02.2006 року № Ю-16, вимог від 13.09.2006 року № Ю-90, від 27.01.2007 року № Ю-10, від 27.01.2006 року № Ю-10 (А.С. 23).
На примусове виконання рішення господарського суду виданий наказ від 03.07.2006 року № 18/144 (а.с. 24).
Станом на 01.01.2007 року МПП “Катрас” мало заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ясинувата в сумі 2539 грн. 98 коп., про що свідчить акт звірки залишків від 09.02.2007 року № 143, в яку входила сума боргу (недоїмка та штрафні санкції), визнана рішенням Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі № 18/144 (а.с. 10).
21.05.2007 року МПП “Катрас” сплатило цю суму в повному обсязі згідно платіжного доручення від 21.05.2007 року № 2 на суму 2539 грн. 98 коп., призначення платежу - згідно постанови державної виконавчої служби м. Яснувата від 18.12.2006 року (а.с. 13).
Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата проведена камеральна перевірка МПП “Катрас” за результатами якої складений акт від 15.06.2007 року № 27 про результати проведення камеральної перевірки місячної звітності.
За висновком акту перевірки УПФУ дійшло висновку, що в період з 21.11.2005 року по 20.04.2006 року МПП “Катрас” повинно було перерахувати страхові внески загальною сумою 1395 грн. 30 коп., які перераховані в повному обсязі та останній платіж надійшов 21.05.2007 року (а.с. 12).
На підставі зазначеного акту перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ясинувата 15.06.2007 року прийняте рішення № 31-ю про застосування до МПП “Катрас” штрафних санкцій в сумі 1205 грн. 84 коп. та нарахування пені в сумі 1401 грн. 45 коп.
Згідно акту звірення розрахунків від 30.03.2009 року № 206 станом на 01.01.2009 року МПП “Катрас” не мало заборгованості до УПФ України в м. Яснувата, акт підписаний керівниками УПФУ та МПП “Катрас” (а.с. 11).
Надалі у 2009 році на підставі вимог від 06.05.2009 року № ю-15, від 02.06.2009 року № ю-21, від 02.07.2009 року № ю-23 УПФ України в м. Ясинувата здійснювала розподіл сплачених страхових внесків на погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій.
При цьому перевірка МПП “Катрас” в зазначений період не здійснювалась.
05.11.2009 року УПФУ в м. Яснувата прийняло рішення № 218 ю про застосування до МПП “Катрас” штрафних санкцій в сумі 0 грн. 83 коп. та пені в сумі 16 грн. 80 коп.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм процесуального та матеріального права, як вважає заявник скарги, відповідачем порушений порядок застосування фінансових санкцій.
Колегія суддів вважає такий висновок правомірним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент спірних взаємовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно статті 64 цього закону територіальним органам Пенсійного Фонду України надане, зокрема, право проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.
Обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладений на страхувальника.
Відповідно до п.5.1.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України - обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними п.4.1. 4.2. 4.5 Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати.
Відповідно до п.6 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1У “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для позивача з урахуванням приписів та вимог п.1. ст.14. п.6 ст.20 цього Закону є календарний місяць.
Згідно п.9 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Відповідно до п. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Згідно п. 2 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини 2 п.9 ст.106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Згідно п.8 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
З аналізу вище перелічених норм Закону вбачається, що відповідачу надане право нараховувати штрафні санкції та пеню на суму страхових внесків.
Як свідчать матеріали справи, не заперечується відповідачем, у спорі, що розглядався, штрафні санкції та пеня нараховувались на суму страхових внесків, стягнених за рішенням господарського суду.
Тобто, в порушення норм чинного законодавства щодо підстав нарахування штрафних санкцій, відповідач нараховував такі санкції після стягнення сум за рішенням суду.
Крім того, як вбачається з рішення Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 року у справі № 18/144, судом стягнені суми штрафних санкцій та пені, нарахованих рішенням УПФУ в м. Яснувата за порушення строку сплати страхових внесків у 2005 - 2006 році.
Як свідчать матеріали справи, фінансові санкції та пеня, нараховані рішенням від 15.06.2007 року № 31-ю за несвоєчасну сплату страхових внесків за той самий період, тобто, за 2005 - 2006 роки.
Таким чином, відповідач вдруге нараховує позивачу штрафні санкції та пеню за один і той же період часу, що приводить до подвійного їх застосування та грубого порушення законних прав, свобод та інтересів останнього.
Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент спірних взаємовідносин, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакція, яка діяла на момент спірних взаємовідносин, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Тобто, процесуально - правовий аспект адміністративного позову виражається в тому, що він є зверненням до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень у сфері публічно - правових відносин, найважливішою ознакою публічно-правових спорів є участь у них суб'єкта владних повноважень.
Оскільки відповідачем порушені законні права, свободи та інтереси позивача щодо подвійного застосування фінансових санкцій, застосування фінансових санкцій на суми стягнених фінансових санкцій за рішенням суду, колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовної заяви.
Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про позивачем порушення строку, встановленого для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент спірних взаємовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки рішення, яке оскаржувалось, прийняте 15.06.2007 року, позивачем отримане - 19.03.2009 року та з березня по листопад 2010 року неодноразово звертався до відповідача для досудового врегулювання спору, до адміністративного суду звернувся 04.06.2010 року, тобто, строк, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, позивачем не порушений.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлене грубе порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 2, ст. 11, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 1,2,3,4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Катрас” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2010 року у справі № 2а-14346/10/0570 - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2010 року у справі № 2а-14346/10/0570 за позовом Малого приватного підприємства “Катрас” до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ясинувата Донецької області про скасування рішення від 15.06.2007 року № 31-ю, від 05.11.2009 року № 218-ю, скасування вимоги від 06.05.2009 року № ю-15, вимоги від 02.06.2009 року № ю-21, від 02.07.2009 року № ю-23 та зобов'язання відповідача зарахувати суму 652 грн. 96 коп. в рахунок сплати поточних платежів зі страхових внесків по строкам їх надходження - задовольнити.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області про застосування до Малого приватнго підприємства “Катрас” фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 15.06.2007 року № 31-ю, від 05.11.2009 року № 218-ю.
Скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області про сплату боргу Малого приватного підприємства “Катрас” від 06.05.2009 року № ю-15, вимоги від 02.06.2009 року № ю-21, від 02.07.2009 року № ю-23.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області зарахувати суму 652 грн. 96 коп., сплачену Малим приватним підприємством “Катрас”, в рахунок сплати поточних платежів зі страхових внесків по строкам їх надходження в місячний строк після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства “Катрас” витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 5 грн. 10 коп.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
У судовому засіданні 03.09.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 03.09.2010 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
Л.В.Губська