Головуючий у 1 інстанції - Попова О.М.
Суддя-доповідач - Юрченко В.П.
02 вересня 2010 року справа №2а-2911/10/1213
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Юрченко В.П., Юрко І.В., Василенко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 06 травня 2010 року по адміністративній справі № 2а-2911/10/1213 за позовом ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконною бездіяльність, стягнення грошових коштів, -
До Ленінського районного суду м. Луганська надійшов позов ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконною бездіяльність відповідача в неприйняті передбачених діючим законодавством заходів в період з 18.12.2009 року по 20.04.2010 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2116, стягнення з відповідача на користь позивача 10951 грн., що було стягнуто з ОСОБА_4 га користь ОСОБА_2, стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 7000 грн. та витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 500 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 06 травня 2010 року у справі № 2а-2911/10/1213 позовну заяву ОСОБА_2 повернуто.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що ч. 1 ст. 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також позивач стверджую, що рішення, дії чи бездіяльність виконавчої служби при виконанні судового рішення за загальним правилом, оскаржується до суду, який видав виконавчий документ, а тому вважає, що правомірно звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська
Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За навіяними у справі матеріалами, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність виконавчої служби по невиконанню виконавчого листа № 2-2116, виданого за результатами розгляду цивільної справи № 2-2116 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, інфляційних витрат, 3% річних, моральної шкоди.
Ухвалою суду першої інстанції позов ОСОБА_2 повернуто у зв'язку з тим, що ця справа підсудна Луганському окружному адміністративному суду, однак колегія суддів з цим висновком суду першої інстанції не може погодитись з огляду на таке.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 цього Кодексу скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Тобто, положення вищенаведених норм стосуються лише тих правовідносин, які були врегульовані на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України, та на підставі рішення відповідного суду, який видав виконавчий документ.
Оскільки справа № 2-2116 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, інфляційних витрат, 3% річних, моральної шкоди розглянута за нормами цивільного судочинства, що не заперечується позивачем, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач повинен був звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного, що в свою чергу не було враховано судом першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 06 травня 2010 року у справі № 2а-2911/10/1213 - задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 06 травня 2010 року у справі № 2а-2911/10/1213 за позовом ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконною бездіяльність, стягнення грошових коштів - скасувати.
Матеріали справи № 2а-2911/10/1213 направити до Ленінського районного суду м. Луганська.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: