Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.
Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.
01 вересня 2010 року справа №2а-8504/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Сухарька М.Г. , суддів: Гаврищук Т.Г., Білак С.В.
при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І.,
за участю : позивача ОСОБА_2, від відповідача Розумна О.В., від 3-ї особи - Кирилюк А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року по справі № 2а-8504/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, управління праці та соціального захисту населення Калінінського районного у м. Донецьку ради, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, управління праці та соціального захисту населення Калінінського районного у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 позовні вимоги позивача задоволені частково.
Відповідач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.
22 жовтня 2009 року Калінінським районним судом м. Донецька було видано два виконавчі листи стосовно стягнення на користь позивача з управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька ради суми в розмірі 6459,00 грн.
23 жовтня 2009 року до відділу на виконання надійшли виконавчі листи Калінінського районного суду м. Донецька за справою №2-190 від 22 жовтня 2009 року про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 2905,00 грн. та матеріальної допомоги у розмірі 3554,00 грн.
Постановами Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 26 жовтня 2009 року ВП №15492702 та ВП №15492496 було відкрито виконавче провадження по виконавчим листам №2а-190, виданому 22 жовтня 2009 року та №2а-190, виданому 29 травня 2009 року. Боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення, а саме до 02 листопада 2009 року. Боржника, а саме Управління праці соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька ради було зобов'язано відшкодувати ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 3554,00 грн. та 2905,00 грн.
Постановою головного державного виконавця від 10.11.2009 року було накладено арешт на грошові кошти у сумі 3206,50 грн. на рахунок 35213020001470 на відповідний код бюджетної класифікації, належних Управлінню праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради, відкритих в Головному управління державного казначейства України в Донецькій області. До вказаної постанови входить виконавче провадження за примусовим виконанням виконавчих листів № 2а-190 від 22.10.2009 року та № 2а-190 від 29.05.2009 року на користь ОСОБА_2 про стягнення грошової допомоги до 5 травня в розмірі 2905 грн. та допомоги на оздоровлення в розмірі 3554 грн.
Листом від 16.11.2009 року Управління Державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька повідомило ВДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про прийняття до виконання вказаної вищезазначеної постанови. У листі також зазначено, що станом на 16.11.2009 року залишки коштів на відповідному рахунку Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради становлять 0 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України “Про виконавчу службу”, зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження” - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
В силу ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Судова колегія не приймає доводи апелянта, щодо підсудності відповідної справи з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України „Про виконавче провадження”, крім тих, відносно яких законом установлено інший порядок їх оскарження.
Щодо вимог стосовно визнання бездіяльності протиправною.
Відповідно до Інструкції від 15.12.1999, № 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" пункту 1.5. Державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону. Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника; та інш.
Згідно ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Відповідно до ч. 8 ст. 44 Закону України “Про виконавче провадження” стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи судовим виконавцем застосовані всі заходи примусового впливу на боржника, передбачені діючим законодавством. Позивач є 23-м в черзі щодо стягнення щорічної грошової допомоги та 14-м в черзі щодо стягнення щорічної допомоги до 5 травня.
Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” із змінами і доповненнями, визначає, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачем не визначено, в чому саме полягає ця шкода, яким чином ним було визначено її розмір та якими доказами це підтверджується, тому суд вважає необхідним відмовити йому в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 6459,00 грн.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року по справі № 2а-8504/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, управління праці та соціального захисту населення Калінінського районного у м. Донецьку ради, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року по справі № 2а-8504/10/0570 - скасувати частково.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, управління праці та соціального захисту населення Калінінського районного у м. Донецьку ради, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 вересня 2010 року, в повному обсязі складена 3 вересня 2010 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Гаврищук Т.Г.
Білак С.В.