Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.
Суддя-доповідач - Шаптала Н.К.
31 серпня 2010 року справа №2а-461/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Шаптала Н.К
суддів апеляційного суду: Попова В.В., Горбенко К.П.
при секретарі судового засідання: Касьяновій В.М.
за участю представників сторін : представника позивача Нікітіна В.В., представників відповідача Клиновського Д.В., Масленнікової Ю.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2010 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання против праним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000108021/0 від 12.01.2010 року, колегія суддів,-
Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго” звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000108021/0 від 12.01.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.12.2009 року по 25.12.2009 року відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ЛМКП „Теплокомуненерго” про що складено акт перевірки №1091/08-4/24047779 від 25.12.2009. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №№00000108021/0 від 12.01.2010 року. На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене із порушенням вимог діючого законодавства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2010 року було задоволено адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 12.01.2010 року № 00000108021/0.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську вважає рішення незаконним та прийнятим без достатнього з'ясування всіх обставин у справі, їх аналізу, і тому таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та неправильним його застосуванням та подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову по справі, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що спеціальним законом, а саме: Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” - не надано повноважень органам місцевого самоврядування стосовно встановлення пільг по сплаті податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності, а також зазначав, що цей Закон встановлює спеціальні норми щодо оподаткування прибутку підприємств, які мають пріоритет над загальними нормами, та органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг зі сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності. За таких обставин вважав, що пільга зі сплати податку на прибуток отримана ЛМКП „Теплокомуненерго” без встановлених законом підстав.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою та просив залишити її без змін, представників відповідача, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:
Як було встановлено судом першої інстанції, Луганська міська Рада є органом місцевого самоврядування. 30 січня 2009 року Луганською міською Радою було прийнято рішення № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік”, пунктом 9 якого передбачено: „Встановити з моменту набрання чинності цього пункту та до кінця 2009 року додаткову пільгу щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, який відповідно до Бюджетного кодексу України та ст.35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” зараховується до міського бюджету, звільнивши від його сплати на 99 відсотків Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, міське комунальне підприємство „Покоління”, міське комунальне підприємство „Луганськелектротранс”, які знаходяться у комунальній власності м. Луганська.
Відповідно пункту 35, зазначене рішення набирає чинності з моменту його опублікування у Луганському громадсько-політичному журналі „Луганское время”, крім п.п. 30-33, які набирають чинності з моменту його прийняття.
Вказане рішення є нормативно-правовим актом і стосується платника податків комунальної форми власності.
З матеріалів справи, а саме, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, вбачається, що Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, ідентифікаційний код 24047779 зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.01.1996 за №13821200000002762 (а.с.14)
Згідно довідки з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №230516, Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, ідентифікаційний код 24047779 за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою КОПФГ - комунальним підприємством, яке знаходиться за адресою: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, буд.23а (а.с.13).
Пунктом 1.1 Статуту Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” встановлено, що воно створене відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 року № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996, реєстраційний номер №99/5393, ідентифікаційний код 24047779. Згідно пункту 1.2 Статуту, підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством, власником підприємства є територіальна громада м. Луганська в особі Луганської міської Ради, що передбачено п.1.3 Статуту (а.с.10-12).
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Луганської міської Ради від 30 січня 2009 року № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік” стосується інтересів Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, як платника податків на прибуток комунальної форми власності.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України - податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів.
Частиною 5 ст.78 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
В абзаці 2 пункту 12 статті 35 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” зазначено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських та сільських бюджетів.
Відповідно до розділу 1 Класифікації доходів бюджету Бюджетної класифікації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001р. № 604 - до податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності встановлений код 11020200.
Таким чином, податок на прибуток, що сплачується позивачем у справі, зараховується до Луганського міського бюджету за кодом 11020200.
Частиною 3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Одночасно ст.ст.14,15 Закону України „Про систему оподаткування” визначені загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори. Податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.
Статтею 15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподаткованого прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього закону. Вказані положення узгоджуються з загальними принципами, викладеними в ч.3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, яка передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Таким чином, коллегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції відносного того, що спеціальним законом, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників - є Закон України „Про систему оподаткування”.
Статтею 1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.
Територіальні громади мають право, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ч.1 ст.142, ч.1 ст.143 Конституції України, для самостійного вирішення питань місцевого значення Конституція України передбачає, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, майно, в тому числі підприємств, які перебувають у його комунальній власності, та місцеві бюджети і їх доходи, а також наділила територіальні громади села, селища, міста повноваженнями безпосередньо або через утворені ними органи управляти комунальним майном, затверджувати місцеві бюджети і контролювати їх виконання, встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону, вирішувати інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку, що на законодавчому рівні закріплено принцип самостійності місцевих бюджетів. Цей принцип полягає в тому, що вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, а їх самостійність гарантується власними та закріпленими за ними законом на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також, правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Стаття 103 Бюджетного кодексу України передбачає надання субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання державою податкових пільг, які зменшують доходи цих бюджетів. Проте, Бюджетним кодексом України, іншими законами не передбачено надання субвенцій на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок надання повноважними органами місцевого самоврядування пільг з податків, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, але становлять доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Таке правове регулювання податкових і бюджетних відносин стосовно загальнодержавного податку на прибуток, платниками якого є підприємства комунальної форми власності, забезпечує додержання засад справедливості, що є складовою принципу верховенства права. Одним із проявів цього принципу в податковій сфері є створення дієвої системи оподаткування, яка має ґрунтуватися на збалансованості інтересів держави, територіальних громад і платників податків. Тому, запровадження пільг щодо окремих податків чи конкретних їх платників не повинно розглядатися, як прояв податкової дискримінації, недобросовісної конкуренції, створення привілейованого становища, порушення принципів рівності та єдиного підходу в оподаткуванні.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16.02.2010 року за конституційним зверненням Акціонерного товариства „Страхова компанія „Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII, з наступними змінами та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР з приводу неоднозначного застосування положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” судами загальної юрисдикції та органами державної податкової служби, в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що Рішенням Конституційного суду України, яке відповідно до ч.1 ст.22 Закону України „Про Конституційний Суд України”, підлягає безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та громадянами - підтверджено право органів місцевого самоврядування (у тому числі і міських рад) встановлювати пільги щодо податку на прибуток підприємств комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткова пільга зі сплати податку на прибуток підприємств комунальної форми власності застосовувалась позивачем на підставі рішення Луганської міської Ради № 47/3 від 30 січня 2009 „Про міський бюджет на 2009 рік”, яке не оскаржувалось, є чинним та відповідно до ст.144 Конституції України є обов'язковим до виконання на відповідній території.
Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що висновки акту перевірки №1091/08-4/24047779 від 25.12.2009 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток щодо заниження податку на прибуток за три квартали 2009 року в сумі 11684999,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 10273729,00 грн.) суперечать вимогам чинного законодавства. За відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача в частині заниження податку на прибуток за три квартали 2009 року в сумі 11684999,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 10273729,00 грн.), судом першої інстанції було обґрунтовано визнано неправомірним нарахування податковим повідомленням-рішенням №№00000108021/0 від 12.01.2010 року податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
Посилання відповідача на судову практику, судова колегія до уваги не приймає, оскільки вказані рішення судів різних інстанцій не породжують їх преюдиціальність для розгляду справ в яких беруть участь інші особи та не стосуються даного спору.
Щодо доводів відповідача про притягнення провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП колегія зазначає наступне:
Відповідно ч.4 ст.72 КАС України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Постанова Артемівського районного суду м. Луганська про притягнення провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП не є беззаперечним доказом правомірності висновків акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №1091/08-4/24047779 від 25.12.2009 року щодо виявленого порушення, оскільки при розгляді даної справи питання стосовно правомірності чи неправомірності застосування пільги по податку на прибуток не розглядалось.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, щодо правомірності застосування позивачем пільг з податку на прибуток підприємств, а податкове повідомлення-рішення № 00000108021/0 від 12.01.2010 року, яким позивачу були нараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові санкції) - вважає таким, що не ґрунтується на законі.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.195, п.1 ч.1 ст.198, 200, 206, 254 КАС України, колегія;-
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2010 року, якою було задоволено адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 12.01.2010 року № 00000108021/0 - залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Н.К.Шаптала
Судді В.В.Попов
К.П.Горбенко