02 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29716/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року (головуючий суддя Рябчук О.С.)
в адміністративній справі №160/29716/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась 13.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України, просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року, а саме в сумі 2481 грн., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та Державну судову адміністрацію України, як суб'єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати у 10-ти денний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в порушення ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. нараховано позивачці суддівську винагороду, обраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102грн., що є меншим, ніж гарантовано спеціальним законодавством, оскільки на думку позивача, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року в розмірі 2481 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справу залучено відповідача-2: Державну судову адміністрацію України (а.с. 53-54).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 61-65).
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» чітко та однозначно визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про Державні бюджети на кожний рік. В Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Верховна Рада чітко визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Вказує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст.135 Закону №1402, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно прийнятих пізніше положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (відповідачем-1) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 12.01.2007 р. №12/2007 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Наказом голови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №8 від 22.01.2007 року позивача зараховано до штату суду та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 12.01.2012 р. № 4322-VІ ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Наказом голови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №68 від 22.11.2018 р. позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу.
Згідно з розрахунковими листами про виплату суддівської винагороди за період січень 2022 року - грудень 2022 року при обчисленні розміру посадового окладу ОСОБА_1 відповідач-1 застосовував базову величину 2102грн. (а.с. 18, 19)
Позивачка вважає протиправними дії відповідача-1 щодо нарахування позивачці суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022 в розмірі 2102грн.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Предметом спору є правомірність нарахування позивачці розміру суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2 102гривні.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на:
01 січня 2022 року - 2481 гривня;
працездатних осіб на 2022 рік, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, становить 2102 грн.
Таким чином, вказаною нормою Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», разом із встановленням на 01 січня відповідного року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481грн. був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів», розмір якого становить 2102грн.
При цьому позивачка вважає, що суддівську винагороду у 2022 році має бути обчислено із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2481грн., оскільки частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.
Водночас, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зокрема, цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, що набрали чинності 30.09.2016.
Так, Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме:
«Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Таким чином, Конституція України, у редакції Закону №1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Крім того, такого виду прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Слід зазначити, що вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Закріплення статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
При цьому, Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України та частиною 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.
Оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди в період з 01.01.2022 виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір якого станом на 01 січня 2022 року - 2481грн., а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням вищезазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні та зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 гривні, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що є підстави для задоволення позову в цій частині, як наслідок, рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Стосовно вимог позивачки допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та Державну судову адміністрацію України, як суб'єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.
Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено ст. 371 КАС України.
В силу п.2 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов'язання до їх нарахування та виплатити.
При розгляді цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити суддівську винагороду, а тому суму недоплаченої суддівської винагороди повинен визначити сам відповідач в процесі виконанні рішення суду після набрання ним законної сили.
Тому відсутні підстави для негайного виконання.
Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що вимога позивачки зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та Державну судову адміністрацію України, як суб'єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати у 10-ти денний строк звіт про виконання судового рішення є передчасною, відтак відсутні підстави для встановлення строку подання звіту.
Таким чином позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Позивачка в даній категорії справ звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022 року в розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Погребняк Тетяні Юріївні на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 року, а саме в сумі 2481 грн. щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року.
В іншій частині вимог в задоволенні - відмовити.
Постанова набирає законної сили 02.05.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п.2 ч.5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова