30 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
засуджений ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з ДУ
«Петрівська ВК №49»)
захисник ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції з Мостиського районного суду Львівської області)
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду, відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі засуджений вважає, що вирок Апеляційного суду Львівської області від 08.05.2003р., яким його засуджено за ст. 93 п. «а», «г», «і», ч. 2 ст. 140, 42, 42 ч. 3 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, не був звернутий до виконання, оскільки відсутнє розпорядження про виконання вироку відповідно до вимог ст.152 КВК України. Вказує, що суд першої інстанції невірно тлумачив його клопотання та не розібрався по суті справи. На думку засудженого, він повинен бути звільнений від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вороку відносно нього.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаним клопотанням про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, якого згідно вироку від 08.05.2003 року Апеляційного суду Львівської області за ст. 93 п. «а», «г», «і», ч. 2 ст. 140, 42, 42 ч. 3 КК України засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, який на його думку виконується з порушенням відповідної процедури його виконання, тому він підлягає звільненню від призначеного покарання. Так, на думку засудженого ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю відповідного розпорядження про виконання вироку, це свідчить про те, що вирок стосовно нього не був звернений до виконання відповідно до вимог ст.152 КВК України , у зв'язку з чим він повинен бути звільнений від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вороку відносно нього.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року, відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого, суд першої інстанції, дослідивши матеріали провадження та матеріали особової справи, зробив висновок про те, що вирок Апеляційного суду Львівської області від 08.05.2003 року відносно ОСОБА_5 набув законної сили після касаційного розгляду справи у Верховному суді України - 30.09.2003 року, та почав виконуватись з моменту набрання ним чинності і з того часу звернений до виконання у встановлені законом строки і виконується на даний час, засуджений відбуває визначене вироком суду покарання, а тому відсутні підстави для висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_5 згідно вироку від 08.05.2003 року Апеляційного суду Львівської області був засуджений за ст. 93 п. «а», «г», «і», ч. 2 ст. 140, 42, 42 ч. 3 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного Суду України від 30.09.2003 року вирок від 08.05.2003 року змінено, вважати засудженим за ст. 93 п. «а», «г», «і» КК України (1960 року), ст. 185 ч. 2 (2001 року), 42 КК України (1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. В решті вирок залишений без змін. Початок строку відбування покарання: 05.09.2002 року. В ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» з 30.11.2020 року. Запобіжний захід відносно засудженого залишений - утримання під вартою, рахуючи строк відбування покарання з 15.09.2002 року моменту фактичного затримання.
Відповідно до інформаційної відповіді Львівського апеляційного суду від № 01.41/34/2023 від 06.10.2023 року підтверджується факт набрання законної сили вироком Апеляційного суду Львівської області від 08.05.2003 року - 30.09.2003 року, після касаційного розгляду справи у Верховному суді України ( інформаційна відповідь Апеляційного суду Львівської області вручена засудженому ОСОБА_5 під підпис 18.10.2023 року). 30.09.2003 року вирок звернено до виконання. Початок строку відбування покарання: 05.09.2002 року. В ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» з 30.11.2020 року.
Статтею 64 КК України визначено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Згідно із приписами ст.152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є : відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
У відповідності з положеннями статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. ( частина 3 статті 80 КК України).
З огляду на зміст заявленого засудженим клопотання та досліджені судом матеріали провадження та матеріали особової справи, суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що строк давності виконання вироку суду, яким ОСОБА_5 засуджений до довічного позбавлення волі, у даному випадку не починався і не закінчувався, оскільки встановлено, що вирок суду виконується, на виконання вироку суду ОСОБА_5 з 05.09.2002 року і до цього часу перебуває у місцях позбавлення волі, відбуваючи визначене судом кримінальне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Крім того, встановлено, що вирок Апеляційного суду Львівської області від 08.05.2003 року відносно ОСОБА_5 набув законної сили після касаційного розгляду справи у Верховному суді України, а саме - 30.09.2003 року та почав виконуватись з моменту набрання ним чинності і з того часу звернений до виконання у встановлені законом строки і виконується на даний час, засуджений відбуває визначене вироком суду покарання, а тому відсутні підстави для висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в цьому випадку строк давності виконання обвинувального вироку суду застосуванню не підлягає, а доводи засудженого щодо обов'язковості застосування такого строку ґрунтуються виключно на довільному тлумаченні останнім норми кримінального закону, на що також обґрунтовано послався суд першої інстанції.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування немає, а відтак і для задоволення апеляційної скарги засудженого.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді