24 квітня 2024 року м. Київ
Справа № 758/5470/23
Провадження: № 22-ц/824/6801/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Якимець О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович , у якому просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 13.04.2023 №94-к про звільнення позивача; поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України; стягнути з Фонду соціального страхування України на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 19.04.2023 по день ухвалення рішення по справі з розрахунку 954,30 гривень за кожен день; стягнути з Фонду соціального страхування України на користь позивача 50 000 грн відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди закрито.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції, крім того, посада позивача, з якої його було звільнено, не відноситься до категорії державних службовців публічної служби.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу Карпліенко Н.В. в інтересах Пенсійного Фонду України доводи апеляційної скарги вважала необґрунтованими, оскільки між сторонами існує спір з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції.
02 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні Карплієнко Н. В. в інтересах Пенсійного фонду України заперечувала проти апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини стосуються проходження позивачем публічної служби, між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба -
це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі
№ 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) зазначено: «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Із позовної заяви та доданих до неї документів випливає, що ОСОБА_1 просить суд визнати його звільнення незаконним, скасувати наказ Фонду соціального страхування України від 13.04.2023 № 94-к про його звільнення та поновити його на посаді головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Спір між сторонами виник у зв'язку із виданням Головою комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України наказу № 94-к від 13.04.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України і у звязку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.
Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Відповідно до пункту 6.1 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року № 6, оплата праці працівників Управління здійснюється за рахунок коштів Фонду.
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ, яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права.
Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у відносинах з Фондом соціального страхування України, просить поновити його на посаді, аналогічній або рівнозначній, з якої його було звільнено, у Пенсійному фонді України, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладений у у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі №442/3240/23-ц (провадження № 61-15536св23).
ОСОБА_4 не позбавленийправа звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Враховуючи, що між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, який, з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави, визначені п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, для закриття провадження в цивільній справі, оскільки вказана позовна заява не підлягає розгляду в судах за правилами ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура
24 квітня 2024 року м. Київ
Справа № 758/5470/23
Провадження: № 22-ц/824/6801/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Якимець О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Відповідно до ст.ст. 268, 383 ЦПК України суд проголошує вступну та резолютивну частину судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура