24 квітня 2024 року м. Київ
Справа № 753/20854/23
Провадження: № 22-ц/824/7126/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Цуркана Віктора Івановича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Осіпенко Л. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у спільному майні подружжя,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у спільному майні подружжя.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просила суд, до вирішення справи по суті: встановити заборону відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій ОСОБА_2 , щодо нерухомого майна та майнових прав стосовно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 113,10 км.м., житловою площею 44,30 кв.м.; встановити заборону відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій ОСОБА_2 щодо нерухомого майна та майнових прав стосовно земельної ділянки, площею 0,0444 га, з цільовим призначенням колективного садівництва, кадастровий номер 8000000000:66:631:0020, за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка № НОМЕР_1 ; встановити заборону відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій ОСОБА_2 щодо нерухомого майна та майнових прав стосовно садового будинку, загальною площею 52 кв.м., розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 .
В обґрунтування заяви посилалась на те, що вона звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя. Враховуючи характер спірних відносин, складні відносини між позивачем та відповідачем, вважає, що після відкриття провадження у даній справі дії відповідача можуть мати характер помсти та навмисного спричинення перешкод позивачці у реалізації права на визнання права приватної власності у спільному майні подружжя, та на етапі подальшого виконання рішення суду. У зв'язку з цими обставинами просить суд вжити заходи забезпечення позову у вищезазначений спосіб.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Цуркан В. І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції є помилковим, таким, що залишає на умовах корупційного ризику можливість вирішення будь-яких протиправних питань у змові відповідача з іншими третіми особами, що може призвести до відчуження майна на користь невідомих осіб, проведення перереєстрації речового права у невідомий спосіб та позбавити позивачку права на спірне майно. При цьому, зазначив, що законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Також зазначив, що обраний позивачкою спосіб та вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав сторін по справі, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися спірним майном.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні адвокат Олійник О.В. в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Інші учасники у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, з 01.02.2017-27.05.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
30.11.2021 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець - придбав:
- садовий будинок, загальною площею 52 кв.м., розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка № НОМЕР_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,0444 га, з цільовим призначенням колективного садівництва, кадастровий номер 8000000000:66:631:0020, за адресою: АДРЕСА_3 .
16.02.2022 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Квік-Капітал» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець - придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 113,10 км.м., житловою площею 44,30 кв.м.
Отже, судом встановлено, що в період зареєстрованого між сторонами шлюбу вони набули нерухоме майно,що є предметом спору.
Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ризик відчуження відповідачем вищезазначеного майна у даному випадку відсутній, зважаючи на те, що квартира, садовий будинок і земельна ділянка є об'єктами нерухомого майна, відтак, будь-який правочин щодо такого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, при цьому, нотаріуси зобов'язані дотримуватись положень, які містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в частині з'ясування згоди на таке відчуження другого з подружжя щодо майна набутого у шлюбі.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст.149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності).
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Судом установлено, що предметом спірних правовідносин є вимоги, які носять майновий характер, при цьому, вони напряму стосуються нерухомого майна.
Є очевидним наявність підстав для вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, зокрема, у разі задоволення позовних вимог, з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обраний позивачем спосіб та вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав сторін по справі, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися таким майном.
Аналогічні по змісту висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27.05.2020р. у справі № 643/15394/19.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому доцільно зазначити, що в разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову, про що буде повідомлено сторони, або за взаємною згодою сторін.
Задоволення заяви про забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права власності відповідача на нерухоме майно, а лише обмежує його у здійсненні деяких дій на певний період.
Одночасно, суд вважає за необхідне визначити вид забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження спірного майна, який по своїй правовій природі передбає заборону вчинення будь-яких дій по відчуженню нерухомого майна чи перереєстрації права власності на нього, та не потребує застосування додаткових заборон щодо вчинення певних дій, про що у своїй заяві вказує представник позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та не звернув увагу на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Цуркана Віктора Івановича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 рокускасувати та постановити нову ухвалу.
Заяву адвоката Нежевело Валентини Вікторіни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна, а саме:
квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 113,10 км.м, житловою площею 44,30 кв.м;
земельної ділянки, площею 0,0444 га, з цільовим призначенням колективного садівництва, кадастровий номер 8000000000:66:631:0020, за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка № НОМЕР_1 ;
садового будинку, загальною площею 52 кв.м., розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Строк пред'явлення до виконання три роки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура