Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3499/2024
м. Київ Справа № 753/11037/22
22 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Рейнарт І.М.
- Левенця Б.Б.
при секретарях - Смолко А.В., Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кошельник Богдани Сергіївни та представника відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Лиштви Юрія Васильовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кулика С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-
22.09.2022 року ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 31.07.2021 між сторонами було укладено договір №9121-69, відповідно до умов якого відповідач, в період часу з 31.08.2021року по 03.09.2021року, зобов'язався здійснити поставку та установку в квартирі позивача віконних конструкцій, також провести демонтаж старих вікон. В той же день між сторонами було підписано специфікацію №91-69 якою було передбачено перелік товарів та виконаних робіт, які планувалось здійснити. Позивачем було сплачено відповідачу аванс в розмірі 36 945 грн, що складає 100% вартості робіт по договору.
31.08.2021 року представник відповідача телефоном повідомив позивача, що встановлення віконних конструкцій відбудеться з запізненням у період з 10.09.2021 року по 13.09.2021 року. Пізніше терміни установки віконних конструкцій було знову перенесено і фактично роботи було проведено в період з 17.09.2021 року по 20.09.2021 року. По завершенню робіт позивачем було виявлено чисельні порушення вимог ДСТУ Б В.2.6-15:2011 «Блоки вікон та двері полівінілхлоридні». Внаслідок цього до квартири позивача почало потрапляти холодне повітря через недостатню герметизацію. Взимовий період часу на внутрішній стороні вікон стала утворюватися крига, а при поривах вітра віконні конструкції почали видавати звук схожий на свист. Внаслідок цього позивач відмовився підписувати акт виконаних робіт. 21.09.2021 року позивач направив письмову заяву відповідачу про усунення недоліків та стягнення неустойки на адресу офіційної реєстрації відповідача АДРЕСА_1 , яке було повернуто 01.10.2021року, а також на адресу здійснення господарської діяльності вказаної відповідачем у договорі: АДРЕСА_2 , поверх1, яке було вручене отримувачу 24.09.2021року. Проте, вказані претензії залишились поза увагою відповідача. 19.11.2021 року адвокатом Кошельник Б.С. в інтересах позивача було повторно направлені претензії відповідачу з приводу недоліків встановлених віконних конструкцій на адресу офіційної реєстрації відповідача та за місцем здійснення ним господарської діяльності.
Вважає, що укладений між сторонами договір почав діяти з моменту укладання та продовжує діяти до теперішнього часу. Оскільки позивач ніякої відповіді від відповідача не отримав, то 20.07.2022 року він звернувся до судового експерта ОСОБА_4 для проведення експертного дослідження встановлених в його квартирі віконних конструкцій. Згідно проведеного дослідження металопластикові віконні конструкції, які встановлені в квартиріАДРЕСА_3 , мають чисельні дефекти та невідповідності вимогам ДСТУ. Наявні дефекти можливо класифікувати на такі, які могли утворитися частково внаслідок неякісного виконання робіт по їх виготовленню та монтажу а також експлуатації. Судовий експерт прийшов до висновку, що вартість робіт по усуненню порушень державних будівельних норм при встановленні віконних конструкцій в квартирі позивача згідно специфікації, що складена ТМ «Балкони та вікна», автоматизованого торгового партнера «REHAU», щодо віконних конструкцій з подальшим монтажем станом на дату дослідженні становить 51935,95 грн. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь розмір встановленої дослідженням шкоди.
Зазначив, що оскільки в Україні введено воєнний стан, строк позовної давності продовжено, тому строк звернення до суду за захистом порушеного права ним не пропущений. Вказує, що початок строку позовної давності починається з 03.09.2021 року коли, відповідно додоговору, відповідач зобов'язався здійснити поставку та встановлення віконних конструкцій.
Також вважає, що з відповідача підлягає стягненню на його користь пеня відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки до теперішнього часу відповідач належно не виконав умови укладеного між сторонами договору. Строк обчислення пені починається з 13.09.2021 року. Оскільки відповідач належно не виконав взяті на себе зобов'язання, то згідно умов договору він зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення, за період з 19.09.2021 року по 19.09.2022 року, що становить 404 536,8 грн.
Крім того, позивач проживав більше року в квартирі, де неналежним чином встановлені віконні конструкції, що призвело до негативних наслідків, які відобразились на фізичному та моральному здоров'ю позивача та його цивільної дружини. Через постійні протяги з вікон, намерзання криги взимку погіршилось здоров'я останньої, яка хворіє на бронхіальну астму середнього ступеню тяжкості. Внаслідок цього, цивільна дружина позивача вимушена була лікуватись на що витрачались додаткові кошти. Позивач постійно відчував моральні страждання через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань та загострення хвороби цивільної дружини. Оцінює завдану моральну шкоду у 10 000 грн.
Також, позивач поніс витрати на проведення експертизи віконних конструкцій, розмір яких складає 10 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких також складає 20000 грн, які також просить стягнути з відповідача.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування завданих йому збитків з усунення недоліків виконаної роботи в розмірі 51 935,95 грн.
Стягнуто фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат з проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 06.11.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кошельник Богдана Сергіївна подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення пені у розмірі трьох відсотків відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 404 536,80 грн та витрат на отримання професійної правинчої допомоги в розмірі 20 000,00 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовані обставини справи.
Зазначає, що до позовної заяви було додано докази на підтвердження направлення відповідачу письмової заяви про усунення недоліків встановлених віконних конструкцій та відмову від підписання акту, а саме:21.09.2021 року було направлено дві заяви на офіційну адресу відповідача та на адресу здійснення відповідачем господарської діяльності, зазначену в договорі З ТТН 0407410052469 (вручено 24.09.2021 року), що підтверджусться скіншотами з сайту «Укрпошта» та поштовими китанціями з яких вбачається найменувания адресата. Позивач відмовився від підписання акту поставки та виконання робіт, а відтак можна стверджувати, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за договором № 9121-69 від31.07.2021 року, тому дія вказаного договору не завершена.
Крім того, вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано ті обставини, що встановлення всіх віконних конструкцій мало відбутися за договором №9121-69 від 31.07.2021 року в період з 31.08.2021 року по 03.09.2021року.Однак, з вини відповідача встановлення віконних конструкцій відбулось з простроченням аж 20.09.2021 року. Отже, має місце прострочення виконання умов договору не менш, як на 17 днів, пеня за прострочення яких становить 188 141,85 грн. (36944,81 х 3% : 100 х 17 днів).Наполягає на тому, що суд першої інстанції міг самостійно зменшити розмір пені, однак не зробив цього, незважаючи на те, що позивачем доведенопростроченнявідповідачем поставки вікон в строк, встановлений договором та не виконання робіт з їх встановлення.Як наслідок, вважає, що судом першої інстпанції неправильно застосовано положення ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів» та не враховано те, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушения щодо виконання зобов'язання, а й додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов 'язання. Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення являє собою міру відповідальності. Оскільки позивач є споживачем, то відповідач є виконавцем послуг і несе відповідальність за їх неналежне надання, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист пран споживачів», а саме: сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення. Як наслідок, вважає, що наявні всі правовіпідстави для стягнення пені за невиконане відповідачем зобов'язання, з огляду на затримку надання ним послуги з поставки та встановлення віконних конструкцій.
Також, не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що «під час розгляду справи встановлено, що співробітниками відповідача було повністю проведено монтаж замовлених віконних конструкиій згідно наявної специфікації». Вищезазначений висновок не узгоджсується з експертним висновком від 01.09.2022 року № 1374/09-2022, а саме:експертом ОСОБА_4 встановлено, що на віконних конструкціях відсутні елементи кріплення, що не відповідає вимогам додатку Б ДСТУ Б В.2.6-79:2009 «Конструкції будинків і споруд». Також, шви з'єднувальні місцяпримикань віконних блоків до конструкцій стін, мають пропуски та розриви, складки, непроклеєні ділянки, що не відповідає вимогам п.п. 5.3.6 та 5.3.13 ДСТУ. Важає це неповністю проведеним монтажем з боку відповідача, оскільки кріплення на віконних конструкціях потребували встановлення і могли бути встановлені в подальшому, пароізоляційні матеріали можна було перекласти безперервно без вказаних недоліків, а також можна було замінити внутрішню монтажну стрічку на зовнішню для з'єднувального шва. Отже, має місце прострочення виконання зобов'язань відповідачем, як в частині поставки необхідних матеріалів для встановления віконних конструкцій, так і в частині виконання робіт з встановлення вікон.
Також, категорично не погоджуємось висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу. Вважаєприсуджену судом першої інстанції суму витрат на професійну правничу допомогу критично недостатньою. Позовну заяву в даній справі було зареєстровано судом першої інстанції 22.09.2022 року, а рішення ухвалено 27.09.2023. Отже, розгляд справи тривав понад рік, за цей період відбулось 7судових засідань, в яких брала участь адвокат Кошельник Богдана Сергіївна. Крім того, була необхідність у підготовці процесуальних документів по справі, організації будівельно-технічної експертизи та контролю справи в цілому. Вказану роботу адвоката Кошельник Богдани Сергіївни суд першої інстанції оцінив лише в 5 000 грн, хоча для суду очевидним було, що позивачсплатив за надання професійної правничої допомоги не менше 20 000 грн. Суду першої інстанціїбуло надано всі необхідні підтверджуючі документи: договір про надання професійної правничої допомоги, акт наданих послуг, опис наданих послуг, квитанцію про сплату послуг. Звертає увагу на те, що робота адвоката вимагає великих затрат по часу та ресурсів, відповідно адвокат, якікожна особа, яка надає свої послуги, не може надавати їх безкоштовно. Крім того, судом першої інстаниії не було враховано, що адвокат Кошельник Богдана Сергіївна здійснювала досудове врегуловання спору в даній справі, зокрема, надавала консультаці позивачу, здійснювала підготовку та направлення досудової претензії відповідачу.
Вказує на те, що у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Верховний Суд у постанові від.09.04.2019 року у справі №826/2689/15, зокрема, зазначив, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обгрунтованість їїринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обгрунтованості ринкової вартості послуг. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, а саме «Саме зацікавленасторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони». В той же час, матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо стягнення 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, вважає, що суд першої інстанції не мав права самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання з боку відповідача.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27.10.2022 року представник відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвокат Лиштва Юрій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завданих йому збитків з усунення недоліків виконаної роботи в розмірі 51 935,95 грн, витрат з проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 10 000 грн, моральної шкоди в розмірі 3000 грн, витрат на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовані обставини справи.
Зазначає, що недоліки вікон, на які вказує експерт у своєму висновку, могли утворитися виключно під час виготовлення склопакету. Проте, такий недолік не єдоказом того, що вся виконана робота по монтажу склопакету та віконних рам має недоліки пов'язані із встановленням і не могли виникнути під час експлуатації чи навмисних сторонніх дій. Судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки твердженням відповідача про свідоме невиконання саме позивачем своїхзобов'язань за договором.Позивач проігнорував та не виконав умови договору, за якими він був зобов'язаний прийняти роботу шляхом підписання акту виконаних робіт, а у випадку не підписання та не повідомлення протягом 24 годин відповідачу про мотивовану відмову від підписання акту в письмовій формі, акти виконання поставки вважаються підписаними обома сторонами договору.
Вказує також на те, що позивач був проінформовамий про необхідність відновлення відкосів (внутрішіх і зовнішніх) після закріпления у віконному отворі конструкцій. Позивач також, був проінформований про необхідність відновлення відкосів ззовні в термін до двох тижнів після закріплення конструкцій. Звертає увагу, що категорично не допускається попадання будівельних матеріалів (цементу, піску, вапна, будівельних сумішей, фарби іт.д.) на механізми відповідно до п.3 Додатку №1 договору. Виконавець не несевідповідальність за герметизаціо віконних і дверних блоків і надійність кріплення; за правильність роботи механізмів відкривання через неякісне закріплення у віконному отворі. Зазначає, що вказані обовязки щодо встановлення та експлуатації вікон не були виконані позивачем, що в свою чергу можливо і стало наслідком появи недоліків зазначених експертом в експертизі. Окремо звертає увагу, що за висновком експерта, всі перераховані недоліки, окрім бруду між склопакетами, також могли виникнути під час експлуатації вікон позивачем. Проте, вказаним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінкита прийняв висновок експерта, який за своїм змістом містить два висновки про утворення недоліків під час монтажу, так і висновок про утворення недоліків під час експлуатації, враховуючи при цьому, що з дня встановлення вікон до дня проведення експертизи минув один рік та два місяця.
Очевидним є і факт нестандартної поведінки позивача, яка у сукупності свідчить про небажання врегулювання спірної ситуації одразу, а тільки після спливу одного року. У позовній заяві позивач зазначив: «фактичто, віконні конструкції були встанолені з численними порушенями законодавчих норм та порушенням нормального вгляду віконних конструкцій, що було помітно неозброєним оком відразу після встановлення. Одразу ж з дня установки у металопластикових конструкціях були виявлені недоліки, до квартири почало потрапляти холодне новітря через недостаню герметизацію, а зимою на внутрішиій стороні вікон стала утворюванися крига, при поривах вітру конструкції почали видавати звук, схожий на свист, що підтверджусться відповідним аудіо записом». Вкотре, свідомо ігноруючи умови договору №9121-69 від 31.07.2021року, умови виконання якого є обов'язковими для сторін, позивач не повідомиввідповідача про виникнення гарантійного випадку так як зазначено у додатку №2 договору, не зв'язався в обов'язковому порядкуза телефоном сервісного відділу: (044)-361-93-59. На думку апелянта, вказане у сукупності свідчить про недоведеність позивачем того, що недоліки виникли безпосередньо під час монтажу вікон.
Також вважає, що позивач взагалі втратив право вимоги до відповідача у зв'язку із грубим порушенням умов договору в частині прийняття робіт, не виконання робіт щодооблаштування відкосів, а також порядку гарантійного звернення. Додатково звертає увагу, що у позивача є 10 річна гарантія, позивач має право звернутися до відповідача і отримати безкоштовне гарантійне обслуговування, у тому числі, на очищення склопакета від бруду всередині.Проте, позивач звернувся до суду більше, ніж через рік використання встановлених вікон. Відповідно рік експлуатації все було добре, або не настільки погано, щоб оперативно не звертатися до відповідача за гарантійним обслуговуванням або усунуненням недоліків власними силами та за власні кошти, а потім, відповідно, вимагати відшкодування таких витрат відповідача.
Зазначає, що в позовній заяві та в інших процесуальних документах позивач жодним чином належними доказами не довів, що причини несвоєчасного звернення до суду були непереборні та поважні з огляду на наявну судову практику та вимоги законодавства.Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, 3) причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягаюгь лише порушені з поважних причин процесуальні строки встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носитьоб'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила своєчасне звернення до суду з позовом. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обгрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки у звязку і запровадження такого стану, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків. Відтак, наполягає на тому, що судом першої інстанції безпідставно поновлено позивачу процесуальний строк на звернення до суду з позовом.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кошельник Богдана Сергіївна повністю підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити. Апеляційну скаргу представника відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвоката Лиштви Юрія Васильовича залишити без задоволення.
Представник відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвокат Лиштва Юрій Васильович в судовому засіданні повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просить її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечує, просить залишити скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кошельник Богдани Сергіївни підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Лиштви Юрія Васильовича підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.07.2021 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір №9121-69, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги поставки та монтажу продукції визначеної специфікацією до договору, в квартирі позивача АДРЕСА_3 .
Згідно п.2.1 вказаного договору, виконавець зобов'язався здійснити поставку та установку виробів у період з 31.08.2021 року по 03.09.2021, після підписання сторонами специфікації і отримання авансового платежу.
Згідно п.2.1.3 договору, виконавець гарантує якість поставлених виробів згідно гарантійного талону.
Зі змісту п.2.2.2 договору вбачається, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, шляхом підписання акту виконаних робіт. Якщо наданий акт не підписаний замовником протягом 24 годин і не надано вмотивовану відповідь щодо відмови від його підписання у письмовій формі, то акти виконання поставки вважаються підписаними обома сторонами. Ціна виробів по договору складає 36 944,81 грн, які оплачуються авансовим платежем у розмірі 100%.
З додатку №1 до договору № 9121-69 від 31.07.2021 року вбачається, що замовник проінформований про необхідність відновлення відкосів (внутрішніх і зовнішніх) після закріплення у віконному отворі конструкції. Замовник так само проінформований про необхідність відновлення відкосів ззовні в термін до 2-х тижнів.
Зі змісту гарантійного талону до договору № 9121-69 від 31.07.2021 року вбачається, що виконавець за договором гарантує якісну роботу виробу протягом гарантійного строку. Виконавець встановлює гарантійний термін на пластиковий профіль, фурнітуру, склопакет та ущільнювачі протягом 10 років. Вхідні двері з пластикового профілю строком на 1 рік. Гарантія на додаткову комплектацію: сітки, відливи строком в 1 рік. Для гарантійного обслуговування необхідно надати гарантійний талон. При виникненні гарантійного випадку необхідно в обов'язковому порядку зв'язатися з сервісним відділом за відповідним номером телефону для реєстрації гарантійного випадку.
Зі змісту акту поставки та виконаних робіт № 9121-69 від 31.07.2021 року вбачається, що він не підписаний замовником.
У висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №1374/09-2022 від 01.09.2022 року було встановлено, що металопластиковий віконний та балконний блок, які влаштовані в квартирі АДРЕСА_3 станом на дату проведення візуально-інструментального обстеження не відповідають вимогам нормативних документів щодо їх монтажу п.п. 5.2.3, 5.3.6, 5.3.13,9.9 та додатку Б ДСТУ Б В.2.6-79:2009 «Конструкції будинків і споруд.
Шви з'єднувальні місць примикання віконних блоків до конструкцій стін. Загальні технічні умови» (чинний з 01.04.2010); п.п. 6.7.12 та 6.8.3.2 ДСТУ-н б в.26-146:2010 «Конструкції будинків і споруд. Настанова щодо проектування й улаштування вікон та дверей» (чинний з 01.07.2011). Враховуючи види, об'єми, характер розташування встановлених при обстеженні дефектів металопластикових конструкцій, а також їх загальний технічний стан і характеристики, слідує, що дефекти металопластикового віконного та балконного блоку, що влаштовані в квартирі АДРЕСА_3 , можливо класифікувати на такі, які могли утворитися внаслідок неякісного виконання робіт по їх виготовленню та монтажу, а також при експлуатації. Вартість робіт по усуненню порушень державних будівельних норм встановленого віконного та балконного блоку в квартирі АДРЕСА_3 , згідно специфікації, що складена ТМ «Балкони та вікна» авторизованого торгового партнера REHAU щодо віконних конструкцій з подальшим монтажем станом на дату проведення дослідження становить 51 935,95 грн. При цьому монтаж віконного та балконного блоку необхідно здійснювати з дотриманням державних будівельних норм.
В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_4 висновок проведеної експертизи підтримав, надавши пояснення аналогічні викладеним у висновку.
Зі змісту виписок із медичної карти стаціонарного хворого за період з 15.11.2019 року по 28.11.2019 вбачається, що цивільна дружина позивача ОСОБА_6 проходила лікування в алергологічному відділенню Київської міської клінічної лікарні №8 з приводу бронхіальної астми персистуючої середнього ступеню важкості.
Відповідно до висновків пульмонолога від 22.11.2021 року та алерголога від 06.07.2022 року ОСОБА_7 зверталась до вказаних спеціалістів з приводу бронхіальної астми персистуючої.
Згідно квитанцій про придбання лікарських засобів за період з 20.09.2021 року по 24.06.2022 року ОСОБА_7 купувала лікарські засоби.
15.11.2021 року між ОСОБА_5 та адвокатом Кошельник Богданою Сергіївною укладено договір про надання професійної правничої допомоги
Згідно квитанції від 09.05.2022 року позивачем було перераховано на користь адвоката Кошельник Богдани Сергіївни 20 000 грн, витрат на правову допомогу.
Задовольнючи частково позовні вимоги та, стягуючи з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування завданих йому збитків з усунення недоліків виконаної роботи в розмірі 51 935,95 грн, суд першої інстанції вказав на те, що позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. Суд першої інстанції врахував, що під час розгляду цивільної справи було встановлено, що поставлені та змонтовані у квартирі позивача віконні конструкції не відповідають встановленим стандартам якості та не можуть забезпечити їх якісну експлуатацію. Відповідачем не доведено в передбаченому порядку, що наявні недоліки віконних конструкцій виникли не з його вини, а внаслідок неналежної експлуатації позивачем. Доводи протилежного зазначені у відзиві на позовну заяву представником відповідача не знайшли свого підтвердження і спростовуються наявними матеріалами справи з яких вбачається наявність у встановлених конструкціях недоліків, які могли виникнути, зокрема, тільки при їх зборці на виробництві. На підтвердження своїх позовних вимог в цій частиніпозивачем надановисновок експерта, яким визначена вартість усунення недоліків виконаної роботи у розмірі 51935,95 грн. Вказаний висновок було підтверджено експертом в судовому засіданні. Стороною відповідача під час розгляду справи не заявлялось клопотання про проведення іншої експертизи та не представлено належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного висновку експерта. Враховуючи зазначене, суд вважає зазначений висновок експерта належним та допустимим доказом і приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача визначений розмір вартості робіт по усуненню наявних недоліків віконних конструкцій.
Стягуючи з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат з проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 10 000,00 грн, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Стягуючи з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн, суд першої інстанції вказав на те, що розмір моральної шкоди, який визначено позивачем в сумі 10 000 грн, є недоведеним та завищеним, виходячи із засад розумності і справедливості, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. При цьому суд враховує, що позивачем належно не підтверджено, що його цивільна дружина ОСОБА_7 в період з вересня 2021 року по час звернення із позовом мешкала у квартирі АДРЕСА_3 , де було встановлено віконні конструкції відповідачем, а також що наявні у неї захворювання у виді бронхіальної астми персистуючої знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з поставкою та неякісним монтажем віконних конструкцій.
Стягуючи з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату вартостіпрофесійної правничої допомоги в розмірі 5 000 грн, суд першої інстанції вказав на те, що з огляду на перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, враховуючи категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, а також часткового задоволенню заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000 грн, що буде співмірним із задовленими позовними вимагами та складністю справи.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог не відповідає.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно положень ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Статтею 852 ЦК України встановлено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Із правового аналізу вищенаведеної норми слідує, що у разі відступу від умов договору або допущення інших недоліків в роботі замовнику надано право вибору способу захисту своїх інтересів шляхом пред'явлення вимоги до підрядника про безоплатне виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу.
Водночас, у випадку наявності саме істотних відступів від роботи або інших істотних недоліків, замовник вправі вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Наведені приписи норм, що регулюють відносини підряду, кореспондуються із загальними положеннями цивільного законодавства щодо розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням умов договору, зокрема, ст. 651 ЦК України.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри»позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції неправильно застосував вказані норми матеріального права, надав неналежну оцінку поданим доказам та дійшов до не обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування завданих йому збитків з усунення недоліків виконаної роботи в розмірі 51 935,95 грн.
На обґрунтування обставин істотного порушення умов договору позивач, зокрема, вказував на те, що висновком будівельно-технічної експертизи №1374/09-2022 від 01.09.2022 року встановлено, що металопластиковий віконний та балконний блок, які влаштовані в квартирі АДРЕСА_3 станом на дату проведення візуально-інструментального обстеження не відповідають вимогам нормативних документів щодо їх монтажу п.п. 5.2.3, 5.3.6, 5.3.13,9.9 та додатку Б ДСТУ Б В.2.6-79:2009 «Конструкції будинків і споруд.
Шви з'єднувальні місць примикання віконних блоків до конструкцій стін. Загальні технічні умови» (чинний з 01.04.2010); п.п. 6.7.12 та 6.8.3.2 ДСТУ-н б в.26-146:2010 «Конструкції будинків і споруд. Настанова щодо проектування й улаштування вікон та дверей» (чинний з 01.07.2011). Враховуючи види, об'єми, характер розташування встановлених при обстеженні дефектів металопластикових конструкцій, а також їх загальний технічний стан і характеристики, слідує, що дефекти металопластикового віконного та балконного блоку, що влаштовані в квартирі АДРЕСА_3 , можливо класифікувати на такі, які могли утворитися внаслідок неякісного виконання робіт по їх виготовленню та монтажу, а також при експлуатації.
Наведене, на переконання позивача, свідчить про неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань та є порушенням умов договору.
Відповідно до положень статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішення.
Колегія суддів вважає, що вказані аргументи не можуть бути покладені в основу висновку про істотне порушення відповідачем умов договору, оскільки встановлені висновком будівельно-технічної експертизи №1374/09-2022 від 01.09.2022 року недоліки в роботі можуть свідчити про неякісне виконання підрядником робіт, які можуть бути усунуті відповідачем, оскільки зі змісту гарантійного талону до договору № 9121-69 від 31.07.2021 року вбачається, що виконавець встановлює гарантійний термін на пластиковий профіль, фурнітуру, склопакет та ущільнювачі протягом 10 років
Згідно п. 5.2.2 Національного стандарту України «Настанови щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» ДСТУ-Н Б В.1.2-18;2016 технічний стан конструкції «задовільний» характеризується наявністю часткових відхилень від вимог проекту, дефектів або пошкоджень, які можуть знизити довговічність конструкції або частково порушити вимоги другої групи граничних станів, що в конкретних умовах експлуатації конструкції не обмежує використання об'єкта за призначенням.
Отже,визначена у висновку експерта характеристика змонтованих відповідачем конструкцій вказує на можливість їх використання за призначенням, що спростовує протилежні доводи позивачав цій частині.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок експертного дослідження №1374/09-2022 від 01.09.2022 року складено майже через рік після встановлення відповідачем вікон. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з мометну встановлення та до моменту проведення експертизи позивач не експлуатував вікна.
Також, зі змісту вказаного висновку не вбачається, що позивачем експерту для проведення дослідження надавалисяфотозображення вікон, зроблених в день їх встановлення.
У висновку експертного дослідження №1374/09-2022 від 01.09.2022 року експерт у резолютивній частинізазначає «види, об'єми, характер розташування встановлених при обстеженні дефектів металопластикових конструкцій, а також їх загальний технічний стан і характеристики, слідує, що дефекти металопластикового віконного та балконного блоку, що влаштовані в квартирі АДРЕСА_3 , можливо класифікувати на такі, які могли утворитися внаслідок неякісного виконання робіт по їх виготовленню та монтажу, а також при експлуатації». Тобто, вказаний висновок не дає чіткоївідповіді на питання.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях, поряд з цимексперт у висновку експертного дослідження №1374/09-2022 від 01.09.2022 року припускає, що дефекти металопластикового віконного та балконного блоку не виключалися внаслідок неякісного виконання робіт під час їх виготовлення та монтажу, але й не підтверджуються.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що з додатку №1 до договору № 9121-69 від 31.07.2021 року вбачається, що замовник проінформований про необхідність відновлення відкосів (внутрішніх і зовнішніх) після закріплення у віконному отворі конструкції. Замовник так само проінформований про необхідність відновлення відкосів ззовні в термін до 2-х тижнів.
Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження виконання ОСОБА_3 умов додатку №1 до договору № 9121-69 від 31.07.2021 року щодо відновлення відкосів (внутрішніх і зовнішніх) після закріплення у віконному отворі конструкції та відновлення відкосів ззовні в термін до 2-х тижнів. В суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що він не вчиняв дій щодо відновлення відкосів ( внутрішніх і зовнішніх) після встановлення віконного та балконного блоку .
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, не підтверджено, що дефекти металопластикового віконного та балконного блоку, заявлені позивачем, виникли виключно внаслідок неякісного виконання відповідачем підрядних робіт.
Твердження позивача про те що, укладаючи договір він мав обґрунтовані очікування на отримання результату робіт, який відповідає державним будівельним стандартам, додатково підтверджують виконання підрядником робіт з недотриманням якісних показників. Повного невиконання відповідачем підрядних робіт у даній справі не встановлено.
Щодо посилань позивача на звернення до відповідача з листами-вимогами проусунення всіх наявних недоліків вікон від 21.09.2021року та 19.11.2021 року, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду доказів щодо змісту листів-вимог, адресованих ним та його адвокатом відповідачу, а тому суд позбавлений можливості встановити, які саме недоліки зазначав позивач при звернення до відповідача з вказаними листами. Не були вказані позивачем такі вимоги і в акті виконаних робіт, який ним не підписано після виконання робіт, відповідно до вимог п.2.2 договору. З огляду на зазначене, вказані листи не можуть замінювати експертного висновку, а тому не можутьбути визнанісудом,як належний доказ напідтвердження істотного порушення умов договору відповідачем та не можуть підтверджувати неможливістьексплуатації віконза їхпризначенням та, відповідно, наявності істотності недоліків виконаних робіт.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Вимога позивача про стягнення збитків обґрунтована посиланням саме на неналежне виконання відповідачем підрядних робіт, пов'язаних з істотними недоліками. За результати дослідження наявних в матеріалах справи доказів колегією суддів встановлено недоведення позивачем неможливості експлуатації вікон, як передумови настання збитків.
Інших належних і допустимих доказів на підтвердження обставин неможливості експлуатації встановлених в квартирі АДРЕСА_3 , віконного та балконного блоку не надано.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції,не надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, не встановив обставин, що мають значення для вирішення спору, дійшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачана користь позивача збитків з усунення недоліків виконаної роботи в розмірі 51 935,95 грн.
Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Крім того, у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 05 грудня 2022 року по справі № 214/7462/20(провадження № 61-21130сво21) вказано на те, що по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.
Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Об'єднаної палати Верховного Суду від 05 грудня 2022 року по справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд першої інстанції, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, а також розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
У справі «Недайборщ проти РФ» від 01.07.2010 (Скарга № 42255/04) Європейський суд з прав людини у п. 37 зазначив, що заявник не зобов'язаний надавати будь-які докази наявності понесеної ним моральної шкоди. (див., серед численних інших джерел, Рішення Європейського суду від 15.10.2009 у справі «Антипенков проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia) п. 82, скарга № 33470/03; Рішення Європейського суду від 14.02.2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), п. 35, скарга № 30422/03; Рішення Європейського Суду у справі «Гарабаєв проти Російської Федерації» (Garabayev v. Russia), п. 113, скарга № 38411/02, ЕСПЧ 2007-VII (витяг); а також Рішення Європейського Суду від 01.06.2006 у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), п. 20, скарга № 4171/04).
В п.78 Рішення Європейського Суду з прав людини «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 Суд зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25.05.2001 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
Звертаючись до суду позивач зазначав, що він проживав більше року в квартирі, де неналежним чином встановлені віконні конструкції, що призвело до негативних наслідків, які відобразились на фізичному та моральному здоров'ю позивача та його цивільної дружини. Через постійні протяги з вікон, намерзання криги взимку погіршилось здоров'я останньої, яка хворіє на бронхіальну астму середнього ступеню тяжкості. Внаслідок цього, цивільна дружина позивача вимушена була лікуватись на що витрачались додаткові кошти. Позивач постійно відчував моральні страждання через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань та загострення хвороби цивільної дружини, внаслідок чого поніс моральні страждання і має право на відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, положення Постанови Пленум Верховного Суду України, об'єктивно оцінюючи ситуацію, виходячи із того, що відшкодування моральної шкоди випливає із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту завдання йому відповідачем моральної шкоди, як і жодним чином не обґрунтовано заявленого до стягнення розміру моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Позивачем належно не підтверджено, що цивільна дружина позивача ОСОБА_6 в період з вересня 2021 року по час звернення із позовом мешкала у квартирі АДРЕСА_3 , де було встановлено віконні конструкції відповідачем, а також що наявні захворювання у неї у виді бронхіальної астми персистуючої знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з поставкою та неякісним монтажем віконних конструкцій.
А відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення виконання робіт по укладеному договору у розмірі 3% річних від вартості робіт за кожен день прострочення, відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 19.09.2021 року по 19.09.2022 року в розмірі 404 536,80 грн, суд першої інстанції вказав на те, що вказані вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Положеннями ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 45 рішення від 10 квітня 2008 року у справі «Вассерман проти Росії», згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Враховуючи недоведеність тверджень позивача про порушення його прав відповідачем внаслідок неякісного виконання підрядних робіт, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про захист прав споживачів шляхом стягнення пені за період з 19.09.2021 року по 19.09.2022 року в розмірі 404536,80 грн.
Колегія суддів погоджується в даній частині з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем було здійснено поставку та монтаж віконних конструкцій в помешкання позивача згідно специфікації до договору від 31.07.2021 року. Даних про те, що позивач не отримав частину віконних конструкцій згідно специфікації від відповідача, під час розгляду справи суду не надано.
Доводи відповідача про те, що закінчення монтажу віконних конструкцій у квартирі позивача 17.09.2021 року відбулось за погодженням з позивачем не спростовано. Також, під час розгляду справи встановлено, що співробітниками відповідача було повністю проведено монтаж замовлених віконних конструкцій згідно наявної специфікації. Аналізуючи позовні вимоги, заявлені позивачем, суд враховує, що вони стосуються неналежної якості поставлених віконних конструкцій та їх монтажу.
Судом враховується, що під час розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих та беззаперечних доказів направлення відповідачу претензій щодо якості поставлених та змонтованих конструкцій, отримання їх позивачем та залишення поза увагою. Як і не надано належних доказів виконання позивачем умов договору №9121-69 від 31.07.2021року та повідомлення відповідача про виникнення гарантійного випадку, як зазначено у додатку №2 договору та/або повідомлення сервісного відділу в телефонному порядкуза номером(044)-361-93-59.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів є необгрунтованими та такими, що не підлягають заволенню в повному обсязі.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3 статті 27 цього Закону).
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Водночас, процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу, тощо.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Отже, ЦПК України передбачено процесуальні гарантії для сторони щодо можливості стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті.
Статтею141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зихист прав споживачів в повному обсязі, то, відповідно і правові підтави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат з проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 10 000 грн та витрат на оплату вартості надапної професійної правничої допомогив розмірі 20 000 грн. відсутні, оскільки в силу приписів ст. 141 ЦПК України такі витрати покладаються на позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянтів, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кошельник Богдани Сергіївни підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Лиштви Юрія Васильовича підлягає задоволенню, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків з усунення недоліків виконаної роботи, відшкодування моральної шкоди і в частині стягнення витрат з проведення будівельно-технічної експертизи та витрати на отримання професійної правничої допомоги підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині новогосудового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 , в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягненні пені за прострочення виконання зобов?язання рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 1 статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
У статті 5 Закону «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Отже, стаття 5 Закону «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду даної справи апеляційну скаргу представника відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Лиштви Юрія Васильовича задоволено, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог було скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то з урахуванням того, що при подачі позовної заяви позивачем не було сплачено судовий збір за подання позову та позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність компенсувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скаргиу розмірі 1 488,60 грнза рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 6, 23, 203, 205, 207, 626, 627, 628, 638, 639, 651, 852,853, 857, 858 ЦК України, ст.ст.12, 81,89, 133,137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кошельник Богдани Сергіївни задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвоката Лиштви Юрія Васильовича задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків з усунення недоліків виконаної роботи, відшкодування моральної шкоди і в частині стягнення витрат з проведення будівельно-технічної експертизи та витрати на отримання професійної правничої допомоги скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягненні пені за прострочення виконання зобов?язання залишити без змін.
Компенсувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скаргиу розмірі 1 488,60 грнза рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.
Головуючий: Судді: