Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/8295/2024
м. Київ Справа № 761/25295/23
22 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Матієнка Олега Борисовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Аббасової Н.В., у цивільній справіза заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-
У липні 2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Вимоги заяви обгрунтовував тим, що він, ОСОБА_1 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаної із захистом Батьківщини в районі бойових дій поблизу с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримавши вибухову травму не сумісну з життям.
Зазначає, що його син, ОСОБА_2 був мобілізований з призовом за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3. 16 травня 2022 року ОСОБА_2 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначений на посаду старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_6, прийняв посаду та справи і приступив до виконання службових обов'язків за посадою - старший солдат, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 42 від 16 травня 2022 року (по стройовій частині) м. Київ.
20 вересня 2022 року старшого солдата ОСОБА_2 було звільнено з посади старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_6 та призначено на посаду командира ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 169 від 20.09.2022 року (по стройовій частині) м. Канів.
07 грудня 2022 року до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області звернувся із заявою ОСОБА_3 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісті його товариш ОСОБА_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_3 , молодший сержант, який ймовірно зник під час виконання бойового розпорядження в районі с. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області. За результатами розгляду вищевказаної заяви у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 120221111030003212 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності № 614 від 12 грудня 2022 року про результати службового розслідування стосовно встановлення причин та умов зникнення безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 та витягу з акту службового розслідування від 12 грудня 2022 року було встановлено, що в ході службового розслідування отримано рапорти молодшого сержанта ОСОБА_4 , солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 , інші документи, згідно чого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 02:00, під час виконання бойового розпорядження поблизу с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав вибухову травму та, за свідченнями очевидців, бойове поранення не сумісне з життям. Евакуація тіла загиблого молодшого сержанта ОСОБА_2 не була проведена у зв'язку із зайняттям ворогом позицій. Повторний пошук та евакуація тіла молодшого сержанта станом на 12 грудня 2022 року була неможлива, оскільки ділянка була зайнята ворогом та на ній велися активні бойові дії. Оскільки станом на 12 грудня 2022 року фактично неможливо було евакуювати тіло ОСОБА_2 та провести судово-медичну експертизу за наслідками чого, отримати лікарське свідоцтво про смерть чи відповідне рішення суду, ОСОБА_2 було визнано безвісно зниклим.
За результатами закінчення службового розслідування командуванням військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що вищезазначена подія сталася під час виконання військової служби, в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини, не пов'язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Враховуючи встановлені обставини смерті ОСОБА_2 , неможливості евакуювати тіло останнього в результаті інтенсивних бойових дій, а також неможливості отримання відповідні медичні документи медичного закладу України, оскільки лікарських установ, які б діяли на території населеного пункту Кліщіївка Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області підконтрольних Україні на цей час немає, заявник позбавлений можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті свого сина.
Заявник вказує, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для нього юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, а саме-у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та отримання свідоцтва про смерть сина встановленого зразка.
Отримання заявником свідоцтва про смерть сина - ОСОБА_2 встановленого зразка надасть можливість заявнику та родичам загиблого отримати одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Посилаючись на викладені обставини, заявник просив суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу с. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області під час під час виконання військової служби, в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 рокузаяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задоволено.
Встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, визнавши датою його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - с.Кліщіївка Бахмутського району Донецька область, Україна.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Матієнко Олег Борисович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які учасники справи посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник Міністерства оборони України звертав увагу суду на те, що син заявника визнаний зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок участі у бойових діях поблизу с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області і, відповідно, заява про встановлення факту смерті, оголошення ОСОБА_2 померлим мала бути розглянута з дотриманням положень ч. 2 ст. 42 ЦК України.Із зазначеної норми вбачається, що передумовами для оголошення особи померлою у зв'язку з воєнними діями є:закінчення воєнних дій, сплив нормативно визначеного 2-річного або 6-місячного строку від дня закінчення воєнних дій.
Вказує, що воєнні дії (бойові дії) на території України тривають у зв'язку з повномасштабною агресією російської федерації, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (зі змінами) на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 було введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та триває донині. Тобто, виходячи із вказаного вище визначення поняття "воєнні дії" факт початку та завершення воєнних дій передбачає прийняття відповідних рішень уповноваженими суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами) (далі - "Перелік") станом на дату зникнення безвісти ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) територія, на якій останній зник безвісти (с. Кліщіївка Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області), була територією, на якій велись активні бойові дії.
Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції та на дату подання цієї апеляційної скарги, відповідно до того ж Переліку, вказана територія перебуває недалеко від лінії бойового зіткнення.
Зважаючи на зазначене вище, Міноборони вважає, що воєнні (бойові) дії у розумінні ч. 2 ст. 46 ЦК України на території, де зник безвісти син заявника, не завершились, в силу чого у Шевченківського районного суду міста Києва були відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення (встановлення) ОСОБА_2 померлим.
Міноборони звертає увагу на те, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про можливість оголошення (встановлення) зниклої безвісти у зв'язку з воєнними діями особи померлою після спливу, щонайменше, 6- місячного строку з дня закінчення таких воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи.
Виходячи з викладеного, заінтересована особиМіноборони вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального права, оскільки нормативні вимоги щодо передумов для оголошення особи померлою, які визначені у ч. 2 ст. 46 ЦК України, були проігноровані.
Щодо недотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства заінтересована особиМіністерство оборони України зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року № 1618-IV (зі змінами) (далі - "ЦПК України") окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Вважає, що, з точки зору закону, під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Зазначене вище відповідає висновкам, викладеним у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 (справа № 522/11740/14-ц, провадження № 61-19160св18),від 27.06.2018 (справа № 522/10696/17, провадження № 61-12109св18), від 31.10.2018 (справа № 477/284/16-ц, провадження № 61-24391св18), від 18.07.2022 (справа № 755/9100/18, провадження № 61-17332св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.03.2021 року (справа №643/14985/18-ц).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, незважаючи на заперечення Міноборони проти розгляду справи у порядку окремого провадження, Шевченківським районним судом міста Києва були проігноровані положення ч. 6 ст. 294 ЦПК України та зазначені вище висновки Верховного Суду, що вказує на порушення судом першої інстації норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Костецька Олена Василівна просить апеляційну скаргу заінтересованої особи Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Оголошення фізичної особи померлою за загальним правилом може бути після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, в той же час, враховуючи конкретні обставини справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події, в даному випадку, загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 02:00, під час виконання бойового розпорядження № 673 на позиції 2 стрілецької роти (125 позиція) поблизу с. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримавши вибухову травму та за свідченням очевидців, бойове поранення не сумісне з життям. Евакуація тіла загиблого молодшого сержанта ОСОБА_2 не була проведена у зв'язку з зайняття ворогом позицій. Повторний пошук та евакуація тіла молодшого сержанта станом на 12 грудня 2022 року була неможлива, оскільки ділянка була зайнята ворогом та на ній велися активні бойові дії.
За результатами закінчення службового розслідування, командуванням військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що вищезазначена подія сталася під час виконання військової служби, в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини, не пов'язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Таким чином, на думку сторони заявника, у судовому засіданні було достовірно встановлено, що вимоги заяви є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволенню.
Звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції. Статтею 317 ЦПК України (в редакції Закону № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року), передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування)заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду».
Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, передбачено, що «в заяві про встановлення факту смерті особи в певний час необхідно вказувати мету, з якою заінтересована особа просить встановити цей факт».
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, а саме- Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції та отримання свідоцтва про смерть сина встановленого зразку.
Отримання заявником свідоцтва про смерть сина - ОСОБА_2 , встановленого зразка, надасть можливість заявнику та родичам загиблого отримати одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність спору про право сторона заявника зазначає, що такі доводи є припущеннями апелянта та не відносяться до розгляду даного питання, оскільки в даному випадку спору про право між заявником та Міністерством оборони України - не існує, подібні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 201/10689/23, провадження № 61-16879 св 23).
До того ж, сам по собі факт невизнання певного юридичного факту чи правових наслідків цього юридичного факту державним органом, без з'ясування того, що оскаржене судове рішення впливає на суб'єктивні інтереси та обов'язки такого органу, чи може спричинити виникнення обов'язку здійснення ним яких-небудь дій, не надає йому автоматично статусу заінтересованої особи чи особи, інтереси якої порушено ухваленим рішенням, а отже й права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник заявника ОСОБА_1 адвокат Костецька Олена Василівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу заінтересованої особи Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) участь представників в судовому засіданні апеляційног суду не забезпечили.
Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.
Від заінтересованої особи Шевченківського відділу реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на адресу суду апеляційної інстанції 08 квітня 2024року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності заінтересованих осіб у справі: Міністерства Оборони України, Шевченківськоговідділу реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження від 29 серпня 1984 року, серії НОМЕР_5 (а.с. 13).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 42 від 16 травня 2022 року солдат ОСОБА_2 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Києві, з 16 травня 2022 року був зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначений на посаду старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_6, НОМЕР_6, прийняв посаду та справи і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с. 16).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №169 від 20 вересня 2022 року, старшого солдата ОСОБА_2 , звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) №35-РС від 20 вересня 2022 року з посади старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_6 та призначеного на посаду командира ІНФОРМАЦІЯ_7, важати таким, що з 20 вересня 2022 року попередні справи та посаду здав, нові - прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за новою посадою (а.с. 15).
07 грудня 2022 року до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області звернувся із заявою ОСОБА_3 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісті його товариш ОСОБА_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_3 , молодший сержант, який зник під час виконання бойового розпорядження в районі с. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області. За результатами розгляду вищевказаної заяви у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 120221111030003212 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (а.с. 14).
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 614 від 12 грудня 2022 року «Про результати службового розслідування стосовно встановлення причин та умов зникнення безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 » вбачається, що відповідно до результатів проведення службового розслідування, зазначених в акті службового розслідування від 12 грудня 2022 року, було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 02:00 год, під час виконання бойового розпорядження №673 на позиції 2 стрілецької роти поблизу с. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав вибухову травму командир 2 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, молодший сержант ОСОБА_2 . За свідченням очевидців, бойове поранення не сумісне з життям. Евакуація тіла загиблого молодшого сержанта ОСОБА_2 не була проведена у зв'язку із зайняттям ворогом позицій. Координати знаходження тіла молодшого сержанта ОСОБА_2 с. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області (ХY). Повторний пошук та евакуація тіла молодшого сержанта ОСОБА_2 на цей час неможлива, оскільки ділянка зайнята ворогом, на ній ведуться активні бойові дії.
Оскільки, на цей час фактично неможливо евакуювати тіло молодшого сержанта ОСОБА_2 та провести судово-медичну експертизу, за наслідком чого отримати лікарське свідоцтво про смерть, відсутнє відповідне рішення суду, ОСОБА_2 необхідно вважати безвісті зниклим.
Відповідно до наказу № 614 від 12 грудня 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 вважати, що вищезаначена подія сталася під час виконання обов?язків військової служби, в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини, не пов'язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Вважати, що члени сім?ї, батьки та утриманці безвісті зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають право на призначення та отримання належного грошового забезпечення та грошових виплат (допомог) - а.с. 17-18, 19-20.
Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за результатами розгляду документів для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 відмовив у державній реєстарації смерті, посилаючись на частину 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», яка визначає, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою(а.с. 22).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, суд першої інстанції виходив із того, що вона є обґрунтованою та доведеною. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявником до матеріалів справи додані документи, які доводять факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та, враховуючи те, що ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання, а реєстрація його смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті ОСОБА_2 поблизу с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно о частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас, пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті, ОСОБА_1 вказував на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його син загинув під час ведення бойових дій, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 614 від 12 грудня 2022 року «Про результати службового розслідування стосовно встановлення причин та умов зникнення безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 » відповідно до результатів проведення службового розслідування, зазначених в акті службового розслідування від 12 грудня 2022 року. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» йому відмовлено в реєстрації смерті сина.
З огляду на викладене та,з метою отримання заявником свідоцтва про смерть сина - ОСОБА_2 встановленого зразка, що надасть можливість заявнику та родичам загиблого отримати одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», заявник просив суд встановити факт смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу с. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області під час під час виконання військової служби, в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини.
Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому, слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто, доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 у справі, яка переглядається, свідчить про те, що заявник фактично просить суд встановити факт смерті його сина ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.
Як на фактичні підстави звернення до суду заявник посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 його син ОСОБА_2 загинув під час бойових дій, що підтверджується витягом з акту службового розслідування від 12 грудня 2022 року та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 614 від 12 грудня 2022 року «Про результати службового розслідування стосовно встановлення причин та умов зникнення безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 ».
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану на підставі статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відмовив йому в реєстрації смерті сина та вказав на те, що витяг з акту службового розслідування від 12 грудня 2022 року та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 614 від 12 грудня 2022 року «Про результати службового розслідування стосовно встановлення причин та умов зникнення безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 » не може бути документом - підставою для проведення державної реєстрації смерті.
Натомість, на підтвердження вимог своєї заяви, заявник надав суду лише копію витягу з акту службового розслідування від 12 грудня 2022 року та копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 614 від 12 грудня 2022 року «Про результати службового розслідування стосовно встановлення причин та умов зникнення безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 », в яких зазначено вірогідне припущення, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 02:00 під час виконання бойового розпорядження поблизу с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожого мінометного обстрілу молодший сержант ОСОБА_2 отримав вибухову травму. За свідченням очевидців, бойове поранення не сумісне з життям.
У наданих документах вказано, що ОСОБА_2 необхідно вважати безвісті зниклим.
Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.
З огляду на це, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його сина ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання немає.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини, які вказують на наявність у заявникавірогідного припущення про смерть ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
Таким чином, доводи представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Матієнка Олега Борисовича про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки заявник звільнений від сплати судового збору за пред'явленими вимогами у цій справі на підставі пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», то в силу частини шостої статті 141 ЦПК України понесені заінтересованою особою Міністерством Оборони України судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скарги у розмірі 805,20 грн, за якою апеляційна скарга задовольняється, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 46, 49 ЦК України, ст.ст. 141, 293, 305, 306, 315, 318, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Матієнка Олега Борисовича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)залишити без задоволення.
Компенсувати Міністерству оборони України(код ЄДРПОУ 00034022)судовий збір за подання апеляційної скаргиу розмірі 805,20 грнза рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.
Головуючий: Судді: