Унікальний номер справи 368/1325/23
Номер апеляційного провадження 33/824/1999/2024
Суддя у суді першої інстанції І.І. Шевченко
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
19 квітня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Джас Ірини Василівни на постанову судді Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березея 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 .
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
ус т а н о в и в :
Постановою судді Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортнимими засобами на строк один рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 15 вересня 2023 року о 18 год 30 хв. в с. Горіхове по вул. Лесі Українки, керував автомобілем «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обставновці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді захисник ОСОБА_1 - адвокат Джас І.І. через Електронний суд подала 18.03.2024 до Київського апреляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області апеляційну скаргу (а.с.54-63). Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 21.03.2024 та були зареєстровані за вхідним номером 38675 (а.с.79). Для перегляду справи автоматизованою системою авторозподілу було визначено суддю Поливач Л.Д. відповідно до протоколу від 21.03.2024, номер провадження 33/824/1999/2024 (а.с. 81). Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Джас І.І. 18.03.2024 через електронну пошту направила безпосередньо до Київського апеляційного суду аналогічну за змістом та доводами апеляційну скаргу, яка була зареєстрована 19.03.2024 за вхідним номером 36835 (а.с. 84-110) та передана для розгляду раніше визначеному складу суду відповідно до протоколу від 25.03.2024 (а.с. 82). Зазначені апеляційні скарги подані одією особою на постанову судді, вони повністю ідентичні за змістом, містять однакові доводи, а тому Київський апеляційний суд розцінює вказані апеляційні скарги як одну апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Джас І.І. і переглядає дану справу за однією апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Джас І.І. на постанову судді Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2024 року.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при винесенні постанови від 06.03.2024 не було здійснено перевірки правильності складання посадовими особами ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області протоколу про адміністративне правопорушення № 484934 від 15.09.2023, не було здійснено перевірки виконання посадовими особами ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області постанов Кагарлицького районного суду Київської області від 22.09.2023, від 19.01.2024 в т.ч. щодо зазначення вірної адреси особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Кагарлицьким районним судом Київської області було здійснено порушення права особи, що притягається до адміністративної відповідальності на захист, на доступ до правосуддя. Адже, судові повістки щодо виклику ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи були направлені судом за невірно зазначеною працівниками ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області адресою порушника в протоколі № 484934 від 15.09.2023 про адміністративне правопорушення.
Апелянт зауважує, що відповідно до положень ст. 254 КУпАП основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол.
Відповідно в протоколі № 484934 від 15.09.2023 про адміністративне правопорушення відсутній підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення йому про його права та обов'язки, це має бути й на відеофіксації події з нагрудної камери працівника поліції.
Окрім того, в оскаржуваній постанові судді Кагарлицького районного суду Київської області від 06.03.2024 не зазначено чи було на відеозапису зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомлено про його права та обов'язки, але з його пояснень -працівники поліції не тільки не повідомляли йому про його права та обов'язки, а також не повідомили, що було записано в самому протоколі № 484934 від 15.09.2023р., а також право на надання письмових пояснень, що є невід'ємною частиною протоколу про адміністративне правопорушення. Це зафіксовано особою, що притягається до адміністративної відповідальності, в протоколі № 484934 від 15.09.2023 щодо його незгоди з викладеним у даному протоколі.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 484934 від 15.09.2023 не зазначено, що до протоколу додається відеозапис з нагрудної камери працівника ВП №1 Обухівського РУГІ ГУ НП в Київській області або будь-який інший відеозапис з місця події.
З матеріалів справи, на які посилається Кагарлицький районний суд Київської області в постанові від 06.03.2024 відсутні докази перевірки працівниками ВП №1 Обухівського РУП НУ НП в Київській області стану алкогольного сп'яніння водія відповідно до вимог інструкції.
Крім того, працівниками поліції не було запитано особу, що притягається до адміністративної відповідальності, чи знаходився він 15.09.2023 за кермом «автомобіля «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 », чи їхав по дорозі«зі сторони с. Демівщина в напрямку м. Кагарлик», чи кермував у визначений час вказаним автомобілем.
На думку апелянта аудіозапис повідомлення на спец лінію 102 відносно водія ОСОБА_1 має бути долучений до матеріалів справи.
На такому аудіоповідомленні мають бути зазначені дата та час скоєння правопорушення для перевірки судом відповідності такого періоду часу, зазначеному в протоколі про адміністративне правопорушення № 484934 від 15.09.2023.
Місце події, зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення № 484934 від 15.09.2023 не відповідає місцю події на яке вказували свідки у своїх свідченнях, а отже, подія не відповідає обставинам, невірно зазначено місце події, дата події, час події.
Також, як вбачається з матеріалів справи, вони не містять будь-яких належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Із встановлених у суді апеляційної інстанції обставин слідує, що працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення на підставі показів свідків.
До матеріалів справи в якості доказу долучено відеозапис, однак вказаний відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а свідки, які давали пояснення стосовно вказаного факту не змогли повідомити точний час керування останнім транспортним засобом.
Зауважує, що дата та час події, зазначена в постанові Кагарлицького районного суду Київської області не відповідає даті та часу події, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення № 484934 від 15.09.2023, а отже, судом першої інстанції не було досліджено всіх доказів в їх сукупності.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Джас І.В., ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Джас І.В., ОСОБА_1 , апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої захисником Джас І.В в інтересах ОСОБА_1 апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 484934 від 15.09.2023, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до Кагарлицької районної лікарні, відомості про проходження огляду в направленні відсутні; відеозаписом, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу; поясненнями свідків. Вказані докази підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керуваня ОСОБА_1 15.09.2023 транспортним засобом «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , за вказаних у протоколі обставин події, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріах справи доказами, а саме поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були свідками зазначених у протоколі подій та які викликали працівників поліції.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
При цьому, досліджуючи відеозапис з місця пригоди на предмет достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати його як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці відеофайли містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці відеофайли підтвердили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі.
Крім того, ці відеоматеріали містять дані і про роз'яснення водієві наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та відсторонення від керування автомобілем.
Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції приїхали на виклик свідка ОСОБА_2 , який повідомив поліцію про керування невідомою особою у стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом. По приїзду на місце події поліцейськими встановлено, що поліцію було викликано у зв'язку із тим, що водій автомобіля «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким виявився ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. На прохання поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці події чи проїхати до найближчного медичного закладу ОСОБА_1 категорично відмовився, та стверджував, що не керував транспортним засобом. З відеозапису вбачається, що на місці події були свідки. Присутні особи стверджували, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 та фактично випав на землю из автомобіля з місця водія після того як його автомобіль зупинився і той відкрив двері автомобіля.
Апелянт у апеляційній скарзі зазначає про відсутність доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем.
Однак із таким твердженням апелянта апеляційний суд не погоджується, адже належним доказом на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 15.09.2023 є відеозапис та надані саме суду пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Так, в матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків подій ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Покази зазначених осіб є послідовними та узгодженими між собою, вони вказували на автомобіль «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався хаотично з одного краю дороги до іншого. Зокрема ОСОБА_2 зазначає, що рухаючись за вказаним автомобілем та спостерігаючи за ним, викликав поліцію, так як у нього виникла підозра, що із водієм щось не так, оскільки останній рухався з невеликою швидкістю та постійно її змінював і їхав по всій дорозі, хоотично змінюючи напрямок руху та звернувши на хутір Оріхове зупинився біля одного з дворів. Відчинивши двері автомобіля, водій випав із машини на землю. Підійшовши до водія ОСОБА_2 зрозумів, що той був в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Сержант ВП №1 Обухівського РУП НУ НП в Київській обасті Свіченко В.Р., який складав протокол про адміністратвине правопорушення відносно ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях повідомив суду, що перебуваючи на добовому чергуванні надійшло повідомлення про те, що за адресою с.Орехове, вул. Лесі Українки автомобілем «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 керує особа в стані алкогольного сп'яніння. Прибувши на місце події, водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які були заявниками на спецлінію 102 та водій від проходження огляду відмовився.
З урахуванням зазначеного доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 15 вересня 2023 року в с. хутір Оріхове, апеляційний суд оцінює критично та відхиляє.
При цьому під час апеляційного розгляду не було встановлено будь-яких даних, що ставлять під сумнів зміст протоколу, а факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння об'єктивно підтверджується наведеними вище доказами, які не викликають у апеляційного суду сумнівів щодо їх належності, достовірності, допустимості та достатності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Твердження апелянта, щодо тієї обставини, що в протоколі про адміністартвне правопорушення зазначено невірно адресу місця проживання ОСОБА_1 , а отже судові повістки про виклик до суду не отримував та був позбавлений права на захист та дати свої пояснення щодо події яка відбулася 15.09.2023 за його участі суд оцінює критично, та вважає, що така неточність є незначною похибкою, що не може вплинути на факт скоєння адміністративного правопорушення та не свідчить про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Так, як вбачається з матеріалів справ судом встановлено реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання здійснювався його виклик до суду.
Отже, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції права на захист у зв'язку з неповідомленням про час і місце судового розгляду є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 зобов'язаний був отримувати поштову кореспонденцію за місцем реєстрації.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних, та особою відносно якої його було складено. Особа зазначила, що не погоджується з пред'явленим йому обвинуваченням, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, протокол містить підпис правопрушника.
ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення щодо подій, які мале місце 15.09.2023, однак такі пояснення написані ним нерозбірливим почерком та прочитати їх неможливо.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Апеляційний суд не приймає до уваги запереченя апелянта щодо тієї обставини, що у справі відсуттні докази перевірки працівниками поліції стану акогольного сп'яніння, оскільки працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у встановленому законом порядку та останній відмовився.
В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, твердження апелянта, що до нього не було застосовано процедуру огляду на стан сп'яніння є безпідставними.
Окрім того, з відеозапису вбачається, що працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови ним від проходження дослідження на стан сп'яніння.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Таким чином, перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою невиконання ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанви судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують транспортним засобом, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки та їх мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги апеляційним судом, оскільки вони не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного провопорушення.
В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права. Факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння 15.09.2023 підтверджено належними та допустими доказами у справі, які не спростовані апелянтом.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Джас Ірини Василівни залишити без задоволення.
Постанову судді Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач