Справа № 758/4110/23 Головуючий у 1 інстанції Павленко О.О.
Провадження № 33/824/1678/2024 Доповідач в апеляційній інстанції Матвієнко Ю.О.
Категорія ст. 124 КУпАП
Іменем України
22 квітня 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвокатаКириченка Вадима Григоровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, із закриттям провадження по справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Як встановлено судом, 31.03.2023 року о 20 год. 51 хв., в м. Києві на перехресті пр-ту Свободи та пр-ту Правди, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з транспортним засобом «HYUNDAI» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3 (б), 8.7.3 (е) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою, захисник адвокат Кириченко В.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав на постанову апеляційну скаргу, у якій зазначив, що не погоджується із даним судовим рішенням у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та послався на невмотивованість та необґрунтованість винесеної судом постанови.
Обгрунтовуючи скаргу, захисник посилається на те, щосудом першої інстанції не враховано, що на час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 374180 від 31.03.2023 року та схеми ДТП від 31.03.2023 року, яка є додатком до даного протоколу, не було жодного доказу, що ОСОБА_1 керуючи ТЗ, здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з іншими ТЗ, порушуючи правила п.2.3. (б) та п.8.7.3. (е) ПДР України.
Місцевий суд не дотримався вимог ст. 280 КУпАП при встановленні обставин вчинення адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні, виніс оскаржувану постанову, не застосувавши положення ст. 251 КУпАП. В оскаржуваній постанові не наведено мотивів відхилення доводів сторони захисту про те, що інспекторами поліції не виконано обов'язок щодо збирання доказів, визначений абзацом другим статті 251 КУпАП, оскільки для виконання посадових, службових обов'язків інспекторам поліції надається доступ до інформації із засобів відеоспостереження комплексної системи відеоспостереження міста Києва, розташованих на перехресті проспекту Правди та проспекту Свободи, що в місті Києві, (пункт 5.4. Положення про комплексну систему відеоспостереження міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2018 № 1195/5259), а інспектори поліції не досліджували записи із камер відеоспостереження, які встановлені на опорах вуличного освітлення на перехресті проспекту Правди та проспекту Свободи в період часу з 20:45 год до 20:55 год 31 березня 2023 року, відповідно записи з камер не було долучено до протоколу серії ААД № 374180 від 31.03.2023 року.
Отже, обставини порушення ОСОБА_1 п.2.3. (б) та п.8.7.3. (е) ПДР України та наявність причинно-наслідкового зв'язку, що утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена наданими доказами поза розумним сумнівом, а судом не застосовано положення ст. 62 Конституції України, оскільки обвинувачення ОСОБА_1 щодо порушень ним Правил дорожнього руху України ґрунтуються на припущеннях, а не на належних доказах.
З вищенаведених підстав захисник адвокат Кириченко В.Г. просив скасувати постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 рокута прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кириченко В.Г. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Потерпілий ОСОБА_2 та його захисник адвокат Баладига С.П. в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги адвоката Кириченка В.Г. заперечили та просили постанову місцевого суду, постановлену щодо ОСОБА_1 , залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кириченка В.Г., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_2 та його захисника адвоката Баладиги С.П., які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, показання допитаних в суді апеляційної інстанції свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
За загальноприйнятим європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Постанова суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вищенаведеним вимогам закону не відповідає, що вбачається з наступного.
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п.8.7. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями), світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально.
Згідно п.п. 8.7.3. (е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Згідно наявного у справі протоколу серії ААД № 374180 від 31.03.2023 року (а.с.1), 31.03.2023 року о 20 год. 51 хв. в м. Києві на перехресті пр-ту Свободи та пр-ту Правди, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з транспортним засобом «HYUNDAI» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3 (б), 8.7.3 (е). ПДР України.
До протоколу долучена схема місця ДТП, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів після ДТП, місце зіткнення автомобілів, а також зазначені пошкодження, отримані обома транспортними засобами (а.с.2).
Згідно пояснень ОСОБА_2 (а.с.3), він 31.03.2023 року о 21 год. 05 хв. рухався на автомобілі Хюндай Акцент, д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по пр. Правди у крайній лівій полосі, зупинився на перехресті, щоб повернути ліворуч на вулицю Наталі Ужвій. Після того, як загорілась зелена стрілка, повернув ліворуч, в останній момент побачив як на нього рухається з великою швидкістю автомобіль, після чого хотів уникнути зіштовхнення, після чого відбулось ДТП.
Згідно пояснень іншого учасника ДТП ОСОБА_1 (а.с.4), він 31.03.2023 року о 20 год. 51 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Pointer», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Свободи стояв на перехресті. Загорівся зелений сигнал світлофора та він почав рух, перед ним вилетіла автівка «HYUNDAI».
Суд першої інстанції, дослідивши вищевказані наявні у справі письмові докази, а також допитавши в суді свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні ПДР, зокрема, п.8.7.3. (е), який забороняє проїзд перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, є доведеною.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Так, протокол серії ААД № 374180 від 31.03.2023 року, у якому зазначено про проїзд ОСОБА_1 перехрестя на червоний сигнал світлофора, сам по собі не являється достатнім доказом підтвердження вини особи у порушенні Правил дорожнього руху України, і зазначена у ньому інформація має підтверджуватися іншими доказами, долученими до нього уповноваженою особою, яка цей протокол склала.
При цьому, долучена до протоколу схема місця ДТП не являється доказом проїзду ОСОБА_1 . перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, оскільки є документом, на якому зафіксовано розташування транспортних засобів після ДТП, місце ДТП та отримані транспортними засобами після ДТП механічні пошкодження.
Не являються доказом проїзду ОСОБА_1 перехрестя на червоний сигнал світлофора і долучені до протоколу пояснення ОСОБА_2 , оскільки вони не містять в собі жодної інформації з цього приводу. Крім того, сам ОСОБА_1 у своїх поясненнях, які є послідовними з моменту оформлення ДТП, зазначав, що розпочав рух на перехресті на зелений сигнал світлофора, а не на червоний.
Місцевий суд, крім вищевказаних доказів, взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3 , при цьому не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 , будучи пасажиром автомобіля «HYUNDAI» д.н.з. НОМЕР_2 , знаходився в салоні даного автомобіля у момент ДТП, відтак, не мав жодної фізичної можливості бачити, на який саме сигнал світлофора здійснив проїзд перехрестя ОСОБА_1 . За таких обставин, показання свідка ОСОБА_8 взагалі не є належними, оскільки не можуть підтверджувати обставину проїзду ОСОБА_1 перехрестя на червоний сигнал світлофора.
В суді апеляційної інстанції за клопотаннями учасників справи були допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Показання свідка ОСОБА_3 з приводу обставин ДТП, що мала місце 31.03.2023 року на перехресті пр. Свободи та пр. Правди, апеляційний суд вважає неналежним доказом, оскільки останній був пасажиром автомобіля «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_2 , у момент ДТП та не мав об'єктивної можливості бути очевидцем тієї обставини, на який саме сигнал світлофора почав свій рух ОСОБА_1 при проїзді перехрестя. Всі міркування даного свідка про проїзд ОСОБА_9 перехрестя саме на червоний сигнал світлофора ґрунтуються на його власній думці та оцінці обставин ДТП, що є нічим іншим, ніж припущення.
Не беруться до уваги апеляційним судом і показання свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила факт проїзду ОСОБА_1 . перехрестя саме на зелений сигнал світлофора, оскільки під час розгляду справи з'ясувалося, що даний свідок перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_1 , що викликає сумнів у правдивості її показань, позаяк вона може бути заінтересованою у результатах розгляду справи.
Разом з тим, допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_5 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, в суді апеляційної інстанції зазначив, що 31.03.2023 року увечері близько 21 години рухався на власному автомобілі у м. Києві по пр. Свободи в бік вул. Наталії Ужвій. На перехресті він зупинився на червоний сигнал світлофора, перебуваючи у крайній правій смузі руху, з якої мав намір рухатись через перехрестя в бік вул. Наталії Ужвій. У середній смузі руху, поруч з ним, стояв автомобіль «Volkswagen». Коли на світлофорі загорівся зелений сигнал, вони розпочали рух, при цьому автомобіль «Volkswagen» виконував маневр повороту ліворуч на пр. Правди на дозволяючий зелений сигнал світлофора. Одразу після цього свідок почув звук удару та побачив, що автомобіль «Volkswagen» зіткнувся з іншим автомобілем. ОСОБА_5 під'їхав до автомобілів, що зіткнулися, та повідомив водія автомобіля «Volkswagen», що він був свідком даної події, надавши йому номер свого мобільного телефону. Після цього свідок поїхав у справах, оскільки поспішав у магазин дитячих речей, який мав незабаром зачинитись з огляду на вечірній час.
Апеляційний суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_5 з огляду на те, що він є безпосереднім очевидцем подій, є особою, незнайомою з учасниками справи та незацікавлений у результатах її розгляду, та, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердив, що водій автомобіля «Volkswagen» розпочав рух через перехрестя саме на зелений сигнал світлофора.
Показання допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_5 узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 , позиція якого з самого початку була чіткою і послідовною і зводилася до того, що він здійснив проїзд перехрестя саме на зелений сигнал світлофора, а не на червоний, як зазначено у протоколі.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зважаючи на те, що висновок місцевого суду про проїзд ОСОБА_1 перехрестя на червоний сигнал світлофора не підтверджується жодними наявними у справі доказами і ґрунтується на припущеннях, беручи до уваги показання допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_5 , який підтвердив факт проїзду перехрестя ОСОБА_1 саме на зелений сигнал світлофора, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (б), 8.7.3. (е) ПДР України поза розумним сумнівом, що, у свою чергу, виключає можливість визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з підстав недоведеності факту порушення ним ПДР України.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану постанову, порушив вимоги закону, обґрунтувавши свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення матеріалами справи, які жодним чином не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 (б), 8.7.3. (е) ПДР України, що виключає можливість визнання його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, поза розумним сумнівом та є підставою до закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Таким чином, зважаючи на те, що висновки місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на припущеннях, а при розгляді справи апеляційним судом встановлено відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3. (б), 8.7.3. (е) ПДР України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є помилковим та не відповідає загальноприйнятому європейському стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Оскільки висновки суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є помилковими, апеляційний суд на підставі положень ст. 294 КУпАП скасовує постанову суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винуватим та закриття провадження у справі з підстав закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення та приймає нову постанову про закриття провадження у справі з підстав відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника адвоката Кириченка Вадима Григоровича, поданув інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою провадження у справі щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - закрити у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко