Справа №356/800/23
Апеляційне провадження № 33/824/1346/2024
Суддя І інстанції - Капшученко І.О.
18 квітня 2024 року суддя Київського апеляційного суду
Немировська О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за участі ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ломанова Дениса Олександровича апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ломанова Дениса Олександровича на постанову судді Березанського міського суду Київської області від 18 грудня 2023 року про визнання ОСОБА_1 , яка народилася: ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою Березанського міського суду Київської області від 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 коп., та стягнено судовий збір на користь держави.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 02 жовтня 2023 року близько 16:40 в АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання передбачених ст. 150 Сімейного Кодексу України обов'язків щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ломанов Д.О. подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Ломанов Д.О. просить скасувати постанову судді Березанського районного суду Київської області від 18 грудня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та закрити провадження за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою Ломанов Д.О. також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не була виготовлена та вручена в день її проголошення. Згідно з матеріалами справи адвокатом було подано заяву про видачу копії постанови від 28 грудня 2023 року.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Оскільки апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, він підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Ломанова Д.О., свідка ОСОБА_2 , вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах тих обставин, які викладені в протоколі.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказаний факт не встановлений матеріалами справи. 02.10.2023 ОСОБА_1 перебувала в Іспанії, однак з дітьми залишався ОСОБА_4 . Також не відповідає дійсності, ОСОБА_1 викликалась до відділення поліції та підписувала протокол.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 5 СК України держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.
Відповідно до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
За положеннями ст. 249 СК України опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини. Цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника встановлюються Цивільним кодексом України. Підстави для виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір і порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
В ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» на місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладено забезпечення вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (частини 1 та 4 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства»).
За положеннями ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства» посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, поліцейські, працівники відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини.
Служба у справах дітей виконує важливі функцій щодо опіки та піклування дітей, безпосередньо бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей, несе відповідальність за дотриманням прав та інтересів дітей та координує здійснення відповідних заходів, особливо якщо це стосується інтересів дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно ст. 35 Закону України «Про охорону дитинства» особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Як видно з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 17.10.2023 було складено протокол серії ВАБ №977599, згідно якого 02.10.2023 близько 16.10 в АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання обов'язків, передбачених ст. 150 СК України відносно ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Що ж стосується доводів апелянта про відсутність в протоколі характеру вчиненого нею правопорушення, слід зазначити наступне.
ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що з 20.09.2023 перебувала в Іспанії. З сімейної групи в месенджері їй стало відомо про вчинення самогубства вихованцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Наступного дня вона повернулась до м. Березань.
З огляду на зміст звернення начальника Служби у справах дітей виконкому Березанської міської ради Броварського району Київської області від 03.10.2023 до Сектору поліцейської діяльності №1 Броварського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вбачається, що внаслідок бездіяльності ОСОБА_1 виникла загроза життю та здоров'ю неповнолітньої ОСОБА_2 . Така ситуація вимагала негайного звернення до правоохоронних органів з метою недопущення порушень прав неповнолітньої ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області від 22.09.2010 №154 було створено дитячий будинок сімейного типу та влаштовано дітей на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу.
ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною позбавленою батьківського піклування - матір позбавлена батьківських прав, дані про батька внесені до актового запису про народження на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.
Рішенням виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області від 03.10.2023 №210 було відібрано дітей ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю дітей. Підставою для прийняття рішення зазначено клопотання Служби у справах дітей Березанської міської ради від 03.10.2023, актів проведення оцінки рівня безпеки дітей від 02.10.2023, акту обстеження умов проживання від 02.10.2023 та поданих документів.
03.10.2023 Служба у справах дітей виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області звернулась до сектору поліцейської діяльності №1 з поданням про притягнення за неналежне виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Згідно Акту обстеження умов проживання від 02.10.2023, складеного комісією: начальник Служби у справах дітей Березанської міської ради ОСОБА_9 , завідувача відділення соціальної роботи ОСОБА_10 , сімейного лікаря ОСОБА_11 , головного спеціаліста Служби у справах дітей ОСОБА_12 з метою оцінки рівня безпеки дітей було проведено обстеження умов проживання у дитячому будинку сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що за вказаною адресою проживають: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .
В Акті проведення оцінки рівня безпеки дитини, складеному 02.10.2023 дільничним офіцером поліції Сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Березань) Броварського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_11., також зазначено, що ОСОБА_4 з його слів випив 0,5 літра горілки, оскільки хвилювався внаслідок вчинення суїциду вихованцями.
Також в Акті зазначено, що ОСОБА_15 перебуває у стані стресу та під дією алкоголю внаслідок вчинення суїциду вихованцями ДБСТ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 перебуває за кордоном, в зв'язку з чим було прийнято рішення про влаштування дітей до іншого закладу - Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Сезенків».
Посилання ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ломанова Д.О. на відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення висновку в чому саме полягає порушення ОСОБА_1 , є безпідставним. Суддя місцевого суду правильно зазначила в постанові, що закон в рівній мірі покладає на обох батьків-вихователів обов'язок щодо виховання та розвитку дітей, незалежно від їх місця перебування.
Натомість ОСОБА_1 пояснила, що в зв'язку з її від'їздом до Іспанії виховання та догляд за вихованцями здійснював ОСОБА_4 та їх дочка ОСОБА_17, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та є неповнолітньою.
Допитана за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Ломанова Д.О. неповнолітня ОСОБА_2 пояснила, що фактично всі побутові питання вирішувала ОСОБА_13 . 02.10.2023 ОСОБА_2 взагалі не спілкувалась ні з ОСОБА_1 , ні з ОСОБА_4 .
Доводи ОСОБА_1 та її захисника - Ломанова Д.О. про те, що рішенням виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області від 08.12.2023 було повернуто та переведено на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неповнолітню ОСОБА_2 , висновку судді місцевого суду не спростовують, оскільки ці події мали місце після припинення шляхом розірвання договорів від 15.03.2018 №7 та від 20.01.2017 №5, укладених між Виконавчим комітетом Березанської міської ради Броварського району Київської області.
Постановою КМ України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» було затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дітей.
В пункті 7 Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2002 №564 передбачено, що соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно.
Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики. Соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи проходить навчання не рідше ніж один раз на п'ять років у регіональному центрі соціальних служб.
Порядок здійснення соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу затверджується наказом Мінсоцполітики.
Відповідно до наказу Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту від 23.09.2009 №3357 затверджено Порядок здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.
З матеріалів справи видно, що за інформацією Березанського міського територіального центру соціального обслуговування від 22.09.2023 №285, соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу «Оберіг» родини ОСОБА_18 до 09.03.2023 здійснювалось директором Березанського міського центру соціальних служб виконавчого комітету Березанської міської ради ОСОБА_16 , після 10.03.2023 соціальне супроводження здійснюється завідувачем відділення Березанського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_16 .
Протокол серії ВАБ №977599 було складено 17.10.2023 в присутності ОСОБА_1 про що вона проставила свій підпис, надала письмові пояснення, та подала заяву про отримання електронних повісток, де зазначила номер мобільного телефону.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані, оскільки досліджено наявні в матеріалах справи докази, з'ясовано пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надано об'єктивну оцінку показанням свідків, іншим доказам, а відтак суд дійшов правильного висновку про достатність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
З урахуванням вищевикладеного, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли спростувати висновки суду.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
поновити Ломанову Денису Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Березанського міського суду Київської області від 18 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ломанова Дениса Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Березанського міського суду Київської області від 18 грудня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Немировська О.В.