01 травня 2024 року
Справа № 691/236/24
Провадження № 22-ц/821/735/24
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 04 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, у складі головуючого судді Черненка В. О.,
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою. В своїй заяві просив встановити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Довжанськ Луганської області.
В обгрунтування заяви зазначив, що він являється племінником померлого на непідконтрольній Україні території у м. Довжанськ Луганської області ОСОБА_2 Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану він не має можливості, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 , про оголошення фізичної особи померлою залишено без руху.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 04 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , про оголошення фізичної особи померлою повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 04 березня 2024 року скасувати та визнати померлим його дядька на підставі свідоцтва про смерть виданого РАЦС м. Довжанськ (колишній Свердловськ).
Зазначає, що він звернувся до суду першої інстанції з заявою про оголошення його дядька ОСОБА_2 померлим з метою подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Вказує, що суд першої інстанції, повертаючи його заяву, послався на ст. ст. 175, 177 та 185 ЦПК України, проте в даних статтях немає вимоги про надання до суду доказів про родинний зв'язок.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Згідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в ч. ч. 1 та 2 цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції посилався на те, що заявник 04.03.2024 подав до суду клопотання про долучення доказів, проте недоліки, визначені ухвалою суду про залишення заяви про оголошення фізичної особи померлою без руху від 29.02.2024 не усунув.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені ст. ст. 175 і 177 ЦПК України.
Якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то судом застосовуються положення ст. 185 ЦПК України, про що постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві - ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . До заяви додано свідоцтво про смерть, фото могили та повсідчення учасника бойових дій.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 , про оголошення фізичної особи померлою залишено без руху, з підстав невідповідності форми та змісту заяви загальним вимогам, передбаченим положеннями ЦПК України.
Як на підставу для залишення заяви без руху, суд в ухвалі від 29 лютого 2024 року посилався на те, що заявником в супереч вимог ст. 317 та п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження родинного зв'язку заявника ОСОБА_1 із померлим ОСОБА_2 . Також, в порушення вимог ч. 4 ст. 294 ЦПК України, в поданій заяві не зазначено заінтересовану особу.
На виконання вимог, визначених в ухвалі суду першої інстанції про залишення заяви без руху, заявник 03 березня 2024 року направив до суду клопотання про долучення доказів, при цьому ніяких доказів не долучив, вказавши в клопотанні про те, що він не може надати таких даних, так як вони мешкали на не підконтрольній Україні території, а саме у Луганській області. Мама померла у 2020 році, а дядько у 2022 році. У нього немає будь яких документів про їх родинний зв'язок. Також звернув увагу на те, що у жодній статті 175, 177, 185 ЦПК України, немає вимоги про надання до суду доказів про родинний зв'язок.
Водночас зазначив, що він не проти, якщо суд прийме відповідну ухвалу та запросить від відповідних установ такі відомості про родинний зв'язок, але звернув увагу на вимоги щодо строку розгляду відповідних справ. У якості зацікавленої особи він буде не проти, якщо суд запросить нотаріальну державну контору у особі ОСОБА_3 .
На підставі вище викладеного просив відкрити провадження у справі та у термін передбачений нормами ЦПКУ розглянути по суті його заяву (а.с. 12)
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 04 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою повернуто заявнику, з підстав не усунення недоліків (а.с. 13).
Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, колегія суддів враховує наступне.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.
Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини - п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Статтею 42 ЦПК України, яка регламентує склад учасників справи визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявник, інші заінтересовані особи - ч. 3 приведеної статті.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою - п. 3) ч. 2 ст. 293 ЦПК України.
Згідно ч. ч. 3-4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Водночас згідно з аб. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Положеннями цієї статті, яка встановлює особливі вимоги до провадження у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначено коло осіб, яких закон наділяє правом на звернення до суду з такими заявами, а саме - родичів померлого або їх представників.
Отже, вирішуючи питання про прийняття заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя правомірно враховував, що ця заява повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 306 ЦПК України. Встановивши, що в заяві наведене не зазначено, суддя відповідно до ст. 185 ЦПК України постановив ухвалу про залишення заяви без руху і надав заявникові строк для виправлення недоліків. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вказівок, викладених в ухвалі про залишення заяви без руху, так як ОСОБА_1 не подав заяву в якій вказав би зацікавлену особу, не підтвердив, що він є родичем або членом сім'ї ОСОБА_2 , суд заяву вважав неподаною і повернув її заявникові, про що постановив мотивовану ухвалу.
Вказівка процесуальної норми на суб'єкта, який вправі звернутись із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, свідчить про встановлення законодавцем обов'язкових до врахування обмежень у можливості звернення до суду з відповідною заявою.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Колегія суддів наголошує на тому, що повернення заяви, у відповідності до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 04 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 01 травня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко