Провадження № 11-сс/821/150/24 Справа № 712/5267/24 Категорія: ст. 183 КПК україниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 травня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі прокурора підозрюваного (відеоконференція) захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2024 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільхове, Станично-Луганський район, Луганська область, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, на утриманні дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
25 квітня 2024 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024250310001352 від 23.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2024 року клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, який обчислювати з моменту затримання - 23.04.2024 і до 21.06.2024 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_7 заставу - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), та у разі внесення якої покласти на нього зобов'язання:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду по кожному виклику;
- не відлучатися за межі місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання .
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді змінити, визначивши підозрюваному розмір застави у 20 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі адвокат вказує, що слідчим суддею при визначенні розміру застави не взято до уваги того, що ОСОБА_7 не має сенсу переховуватися від органів слідства, більше того - навіть немає такої можливості, так як паспорту для виїзду за кордон немає, заощаджень для нелегального способу життя теж немає. В ухвалі вказано, що ОСОБА_7 може впливати на потерпілу, однак у підозрюваного відсутня така необхідність, оскільки із останньою проведені всі необхідні дії, а речові докази у справі вилучені. Теж в ухвалі не вказано, як саме підозрюваний зможе перешкоджати кримінальному провадженню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Із клопотання вбачається, що Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024250310001352 від 23.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_7 23.04.2024, перебуваючи у приміщенні бару «Тир», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та за раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений Указом Президента України за № 49/2024 з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, шляхом вільного доступу, близько 15 год. 00 хв. з столу зазначеного вище бару викрав мобільний телефон «Redmi Note 9», 4/128 Гб, вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/124-24/6310-ТВ від 24.04.2024 становила 2999 грн. 66 коп., що належить ОСОБА_10 . Після чого, ОСОБА_7 вийшов з приміщення бару із вказаним телефоном, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, 24.04.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчим суддею зазначено, що на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити вірогідність та достатність причетності підозрюваного до кримінально-караних дій для застосування щодо нього обмежувального заходу, надані стороною обвинувачення фактичні дані, що містяться в долучених до клопотання матеріалах, є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, з чим закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З огляду на такі обставини, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого злочину.
Враховується, що підозрюваний не працевлаштований, не одружений, не має постійних джерел доходів, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, проживає на території Запорізької області, яка є частково окупованою, щодо місця проживання на території міста Черкаси інформації немає. Встановлені обставини в сукупності свідчать про антисоціальну поведінку ОСОБА_7 та стійке неприйняття ним загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності і характеризують його як особу, що схильна до вчинення кримінальних правопорушень. Це вказує на достатньо високу вірогідність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.
Слідчий суддя правильно задовольнив клопотання слідчого та застосовував відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, на думку колегії суддів, такий вид запобіжного заходу забезпечить запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання названим вище ризикам.
Підстав для зменшення підозрюваному ОСОБА_7 застави колегія суддів не знайшла, оскільки саме такий розмір застави в сумі 121 120,00 грн., в разі його внесення, зможе стати стримуючим фактором, для запобігання вказаним вище ризикам.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави, враховуючи обставини даного кримінального провадження. Це зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає та ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: