Справа 11-кп/824/3802/2024 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
26 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №22022000000000583, -
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22022000000000583 від 27.10.2022 щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 повернуто прокурору.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та свідчить про порушення права на захист обвинувачених. В подальшому це може позбавити суд можливості належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження у його межах.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_16 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року як незаконну та необґрунтовану скасувати та направити обвинувальний акт з додатками до суду першої інстанції на новий розгляд у суді першої інстанції, мотивуючи тим, що судом першої інстанції всупереч п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України зазначено недоліки обвинувального акта, які не знаходять свого підтвердження дослідженими матеріалами кримінального провадження. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі предмету розгляду у підготовчому судовому засіданні, вирішуючи питання, які не підлягають вирішенню на даній стадії судового розгляду у порушення ст. ст. 291, 314 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, захисників та обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши їх доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Отже, обвинувальний акт може бути повернутий прокурору лише у разі, якщо при його складанні були допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , у ньому зазначені всі обов'язкові відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому даний процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті Кримінального процесуального кодексу України, в якому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення з описом конкретних дій обвинувачених, які прокурор вважав встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а тому посилання суду на неконкретність сформульованого обвинувачення, відсутність деталізації обставин вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, є безпідставними та такими, що порушують, передбачений статтею 26 КПК України, принцип диспозитивності, згідно якого суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, а тому колегія суддів вважає, що повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищезазначених підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, оскільки відповідно до положень ст. 314 КПК України, суд не вправі давати оцінку деталізації викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення та здійснювати їх аналіз у підготовчому судовому засіданні, оскільки ці обставини підлягають перевірці на стадії судового розгляду.
Висновки суду першої інстанції про неконкретність пред'явленого обвинувачення по епізодам за ч. 3 ст. 307 КК України, що свідчить про відсутність логічного зв'язку між фактичними обставинами, що вказані у обвинуваченні, із версією досудового розслідування про існування умислу на збут та наявністю певної мети щодо його реалізації, оскільки обвинувальний акт містить лише посилання на мету збуту, а не його збут та про те, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті в частині того, що кримінальні правопорушення вчинені з корисливих мотивів не мають конкретного вираження, - не є підставами для повернення обвинувального акта, оскільки виходячи із завдань підготовчого судового засідання, на даній стадії встановлюється лише відповідність форми та змісту обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а оцінка викладених в обвинувальному акті обставин відноситься до стадії судового розгляду кримінального провадження по суті.
Так, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обставини, на які посилається суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт, підлягають перевірці дослідженими судом доказами на стадії судового розгляду, а не під час підготовчого судового засідання, а відтак, наведені в ухвалі суду підстави повернення обвинувального акта прокурору та додатків до нього, - не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки не узгоджується з положеннями ст. 291 КПК України.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 338 КПК України прокурор не позбавлений можливості змінити правову кваліфікацію та обсяг обвинувачення шляхом зміни обвинувачення.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала підготовчого судового засідання скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22022000000000583 щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, повернуто прокурору, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ____________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4