26 квітня 2024 року місто Київ.
Справа № 759/20007/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8250/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Судді доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 16 січня 2024 року (у складі судді Горбенко Н.О., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня)
у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У жовтні 2023 року АТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з останнього на користь банку заборгованість за заявою-анкетою № 323/980/019226697/17 від 10.02.2017 року, станом на 27.06.2023 року, у розмірі 87 917,96 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 44 898,79 грн., заборгованості за відсотками 3 295,61 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту 24 581,31 грн., заборгованості за простроченими відсотками 15 142,25 грн., а також судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору згідно з заявою-анкетою № 323/980/019226697/17 від 10.02.2017 року банком було відкрито відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 та надано електронний платіжний засіб, однак відповідач в процесі користування рахунком не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, тим самим не виконав свої зобов'язання за договором, та станом на 27.06.2023 року має заборгованість у розмірі 87 917,96 грн., яка добровільно не відшкодовується.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № 323/980/019226697/17 від 10.02.2017 року, станом на 27.06.2023 року, у розмірі 87 917,96 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 44 898,79 грн, заборгованості за відсотками 3 295,61 грн, заборгованості за прострочене тіло кредиту 24 581,31 грн, заборгованості за простроченими відсотками 15 142,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 12 лютого 2024 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу аргументовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Вказує, що Позивач не довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що Відповідач при складанні анкети-заяви ознайомився саме із цими Правилами надання банківських послуг, оскільки вони містяться на сайті, а також не відомо на яких умовах та з якими відсотками і штрафними санкціями погодився відповідач під час підписання анкети- зави.
Звертає увагу суду, що надана позивачем копія анкети-заявки не містить жодної інформації щодо наміру Відповідача скористатись кредитним лімітом, як і не містить будь якої інформації щодо розміру нібито встановленого кредитного ліміту. Із наданої позивачем анкети-заявки не можливо встановити а ні умови нібито укладеного кредитного договору, а ні суму нібито встановленого кредитного ліміту.
Вказує, що в доданих позивачем додатках до позову, відсутні докази ознайомлення позивачем відповідача з Умовами публічного договору та надання відповідачу копій цих документів. Також не надані докази отримання відповідачем графіків платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку в рамках виконання кредитного договору, відсутні докази надання відповідачу електронного платіжного засобу у вигляді картки, в анкеті-заяві такі дані відсутні, не надано належних первинних фінансових документів про отримання та повернення нібито кредитних коштів. Доданий же «Договір на видачу та обслуговування міжнародних платіжних карток» не містять підпису Відповідача, та складений та сформований самим Позивачем.
Звертає увагу, що заява фізичної особи на встановлення кредитної лінії/зміну розміру кредитної лінії, на яку посилається суд першої інстанції, відсутня в матеріалах справи.
Вказує, що позивачем до суду, не додано жодного первинного облікового документу, як то, наприклад, меморіального ордеру, платіжного доручення.
Вкаузє, що Банком було нараховано 23 541,52 грн плати за обслуговування кредиту та смс інформування, нарахування якої відбувалось за рахунок збільшення заборгованості по тілу, що є незаконним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
04 березня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ «ОТП БАНК» на апеляційну скаргу, якою просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказує, що заява-анкета про надання банківських послуг є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Тарифів Банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на Офіційному сайті Банку.
Зазначає, що 10.02.2017 року ОСОБА_1 також звернувся до АТ «ОТП БАНК» із Заявою фізичної особи на встановлення кредитної лінії/зміну розміру кредитної лінії, у якій зазначив про бажану суму кредитної лінії. Звертає увагу, що відповідач користувався кредитним лімітом, не звертався до Банку з заявою про зменшення кредитного ліміту, а отже не мав жодних заперечень щодо зміни розміру кредитного ліміту.
Вказує, що Банк не нараховував комісію за обслуговування кредиту, однак з відповідача стягувалася плата за користування кредитними коштами АТ «ОТП БАНК».
Зазначає, що надані позивачем докази містять належні первинні документи, що відповідають положенням ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Задовольняючи позов, суд вважав встановленим, що 10.02.2017 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», і, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є ця Заява-Анкета та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, виявив бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб: тип картки MC Gold PayPass, номер рахунку НОМЕР_2 (а.с. 58).
У вказаній Заяві-Анкеті зазначено, що за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку, та на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 36% річних. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Також, вказано, що Заява-анкета є частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особисто) (надалі - Договір) та Правил користування карткою (надалі - Правила), Тарифів Банку, які розміщені на офіційному сайті Банку.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердив шляхом підписання Заяви-анкети, що він з Договором, Правилами, Тарифами Банку, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений і згодний, а також отримав свій примірник Заяви-анкети, Інформаційний листок «Умови кредитування по програмі «Кредитна лінія до дебетної платіжної картки» (у разі оформлення кредиту) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна для користування банківськими послугами.
Крім того,09.02.2017 року ОСОБА_1 заповнив та підписав Заяву фізичної особи на встановлення кредитної лінії/зміну розміру кредитної лінії, у якій зазначив про бажану суму кредитної лінії у розмірі 5 000,00 грн., а також просив Банк встановити кредитну лінію на вказаний ним картковий рахунок НОМЕР_2 та погодився з будь-яким розміром кредитної лінії, встановленої Банком.
Відповідно до довідки про наявність заборгованості станом на 27.06.2023 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 87 917,96 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 44 898,79 грн.; заборгованості за відсотками 3 295,61 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту 24 581,31 грн., заборгованості за простроченими відсотками 15 142,25 грн. (а.с. 31).
Крім того, позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № 323/980/019226697/17 від 10.02.2017 року по клієнту ОСОБА_1 , відповідно до якого станом на 27.06.2023 використані кредитні кошти у сумі 88 391,06 грн., нарахована плата за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування у розмірі 23 727,99 грн., % за недозволені перевитрати 67 759,07 грн., надходження коштів на рахунок у сумі 92 110,16 грн. (а.с. 11-30).
Відповідно до Звіту-рахунку за період з 29.03.2017 року по 27.06.2023 року, наданого позивачем, станом на 27.07.2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість (без урахування відсотків за користування) у загальній сумі 87 917,96 грн. (а.с. 32-57).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що анкета-заява, яка особисто підписана відповідачем, підтверджує його приєднання до умов договору в розумінні положень ст. 634 ЦК України, оскільки, підписавши анкету-заяву, відповідач особисто ознайомився з запропонованими йому умовами кредитування, тобто був обізнаний з умовами на яких отримав наданий позивачем кредит, а отже банк має право вимагати від позичальника виконання умов договору в частині сплати відсотків.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів, з яких би можливо було встановити дійсні обставини справи, такі як первинні документи не знайшли свого підтвердження, а тому не приймаються апеляційним судом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
В матеріалах справи наявний Звіт-рахунок за період із 29.03.2017 року по 27.06.2023 року, в якому деталізовано зазначено рух коштів на картці відповідача, використання відповідачем коштів з кредитного ліміту, нарахування відсотків та погашення наявної заборгованості. Отже такий документ відображає внесення боржником платежів в рахунок погашення заборгованості, а також в ньому деталізовано виникнення боргових зобов'язань. З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Звіт-рахунок за період із 29.03.2017 року по 27.06.2023 року відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом.
Щодо нарахування позивачем заборгованості за відсотками, апеляційний суд зазначає наступне.
Позивач, обґрунтовуючи право нараховувати відсотки, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № 323/980/019226697/17 від 10.02.2017 року, посилався на договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) редакція вступає в дію з 02.02.2016 року, заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» 10.02.2017 (а.с. 58), як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач розумів, ознайомився і погодився (поставивши свій підпис) саме з цим договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих), підписуючи анкету-заяву про приєднання до Договору, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів, плати за обслуговування кредиту, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, у зазначених розмірах і порядках нарахування, що містяться у доданих банком до позовної заяви документах.
Подана позивачем роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих), що розміщені на офіційному сайті позивача (www.otpbank.com.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Договір у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Наданий позивачем Договір, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року №342/180/17.
За таких обставин та без надання підтверджень про конкретний запропонований відповідачу Договір, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з договору в цілому, оскільки договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) не підписаний відповідачем, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ «ОТБ БАНК» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а саме про розмір відсотків та штрафів.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками , та заборгованості за тілом кредиту в сумі, що дорівнює платі за обслуговування кредитом, оскільки матеріали справи не містять докази ознайомлення ОСОБА_1 з такими умовами договору.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що в Заяві-Анкеті не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, та її розмір.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту слід зменшити на розмір нарахованої плати за користуванням кредитними коштами АТ «ОТП БАНК», а саме на 23 727,99 грн.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено частково неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не відповідність висновків суду наданим доказам, а відтак, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП БАНК» заборгованості за відсотками та за простроченими відсотками та відмовити в задоволенні цих позовних вимог. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, шляхом зменшення розміру заборгованості з 44 898,79 грн до 21 170,80 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.
Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.13ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування та зміни рішення суду першої інстанції, розподіл судових витрат слід змінити.
Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені на загальну суму 45 752,11 грн що становить 52,04 % від суми заявлених вимог, а апеляційну скаргу задоволено на 47,96% відповідно.
За подання до суду позовної заяви АТ «ОТП БАНК» сплатило 2 684,00 грн судового збору.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 4 026 грн судового збору, що підтверджується квитанцією.
З урахуванням розміру задоволених вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 396,75 грн судового збору, а з позивача на користь відповідача слід стягнути 1 930, 86 грн за апеляційну скаргу, а остаточно, провівши розрахунок однорідних вимог, слід стягнути на користь відповідача з позивача 534,11 грн.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року в частині стягнення заборгованості за відсотками та заборгованості за простроченими відсотками - скасувати. В задоволенні цих вимог відмовити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір заборгованості по тілу кредиту з 44 898,79 грн до 21 170,80 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 534,11 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська