25 квітня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/21855/22-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7802/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Головко Ю.Г., у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онопченко Оксана Вікторівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
У серпні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Риндін Д.І. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визначити ОСОБА_3 додатковий строк у три місяці з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-7).
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді належної йому трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та дачного будинку, що розташований на земельній ділянці площею АДРЕСА_3 .
За життя, 03 січня 2012 року батько позивачки - ОСОБА_4 було складено заповіт, яким він заповів належну йому трикімнатну квартиру , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , своїй доньці - ОСОБА_3 . Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Коновал З.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 10.
На час смерті батька позивачка вже певний час мешкала та знаходилась в США. Через всесвітню пандемію СOVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-Cov-2, остання не змогла прибути ні на похорон батька, ні впродовж встановленого приписами ст. 1270 ЦК України строк для подачі нотаріусу заяви про намір прийняти спадщину, оскільки у період з березня 2020 року по 08 листопада 2021 року громадянам України було заборонено виїжджати до США через пандемію.
Приїхати до м. Києва позивачка змогла лише після відновлення авіасполучення між США та Європою у травні 2021 року, проте, не подала нотаріусу заяву про намір прийняти спадщину, адже вважала, що рідний брат звернувся до нотаріуса для оформлення всіх необхідних документів.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки ОСОБА_5 , і позивачка дізналась що він теж не подав заяву про намір прийняти спадщину нотаріусу. Після смерті брата, позивач звернулась до приватного нотаріуса КМНО Онопченко О.В. із заміром подати заяву про прийняття спадщини після померлого батька - ОСОБА_4 . Листом-відмовою № 12/01-16 від 02.08.2022 приватним нотаріусом КМНО Онопченко О. В. відмовлено у заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом через порушення шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини (а.с. 1-7).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року позов ОСОБА_3 до Київської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онопченко О.В., про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк у три місяці, з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви до нотаріальних органів про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 76-78).
Не погодившись з рішенням суду, 29 січня 2024 року представник осіб, які не брали участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Древко Н.В. направила до суду апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові (а.с. 84-93).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , після його смерті спадкоємцями за законом першої черги були його діти: донька ОСОБА_3 (позивачка) та син ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку фактично прийняв його син ОСОБА_5 , який постійно проживав на день смерті разом з батьком, що підтверджується довідкою ЖБК «Машинобудівник» від 08.02.2022 року та свідоцтвами про право на спадщину за законом від 19.01.2023 року, виданими приватним нотаріусом Єдигаровим Е.М.
ОСОБА_5 , який фактично прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4 , але не встиг її оформити, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги були: дружина - ОСОБА_1 та неповнолітня донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які в установлений строк прийняли спадщину і 19.01.2023 року оформили її, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позивачка ОСОБА_3 , яка поживала на день смерті батька ОСОБА_4 , окремо від нього, не подала в установлений строк заяву про прийняття спадщини і таким чином, втратила право на спадщину. Тільки 02 серпня 2022 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Онопченко О.В. із наміром подати заяву про прийняття спадщини після померлого батька. Того ж дня, 02 серпня 2022 року позивач отримала від вказаного нотаріуса лист-відмову № 12/01-16, яким відмовлено у заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом через порушення шестимісячного строку, встановленого законом про прийняття спадщини.
Зазначала, що посилання позивача на пандемію СOVID-19, спричинену коронавірусом SARS-Cov-2, як на підставу не можливості прибути ні на похорон батька, ні для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, є необґрунтованими. Вказувала, що доводи позивача про те, що вона не мала змоги виїжджати із США через всесвітню пандемію саме з 30 травня 2020 року по 30 листопада 2020 року не відповідають дійсності, оскільки 03 червня 2020 року відбувся рейс до Києва з Нью-Йорка, а з 15 червня 2020 року були відновлені регулярні авіарейси з Києва до США і з США до Києва, які відбувались до 24 лютого 2022 року. Тобто, позивачка мала змогу приїхати в Україну і подати заяву про прийняття спадщини після батька. Крім того, твердження позивача про те, що приїхати в Україну та повернутись до США остання змогла лише після того, як згідно з наказом президента США іноземні громадяни можуть перетнули кордон США авіаційним транспортом за умови, якщо вони пройшли повний курс вакцинації від СOVID-19 та зробили тест на корона вірус, не відповідає дійсності, так як тимчасова заборона не стосувалась Великої ,Британії і власників посвідки на проживання США і деяких інших категорій мандрівників.
Звертала увагу, що позивач не надала до суду доказів, що вона з 30.05.2020 року і який період перебувала не в Україні і де; що була заборона в'їзду в США громадянам України і США з 30.05.2020 р. і до 30.11.2020 року і яким чином її чоловік зміг прилетіти з США в Київ в грудні 2020 року і повернутися в США; що вона не є громадянкою США чи не має посвідки на проживання в США; що не було авіасполучення між Україною і США з 30.05.2020 року і в які періоди, який час; що були непереборні обставини для звернення до консульства України в США щодо посвідчення заяви про прийняття спадщини з 30.05.2020 року до 30.11.2020 року і направлення посвідченої заяви про прийняття спадщини до нотаріуса в Україні у встановлені строки.
Крім того, для подачі заяви про прийняття спадщини, її посвідчення, вона могла звернутися в США в консульство і не приїжджаючи в Україну, направити посвідчену заяву про прийняття спадщини поштою, в тому числі, електронною, якщо вона дійсно проживала і перебувала на той час в США. Доказів неможливості з'явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України в США позивач не надала. Таким чином, вважала, що позивачка втратила право на спадщину і приватний нотаріус Єдигаров Е.М. майже через рік після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , діючи законно, видав апелянтам оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом, враховуючи ту обставину, що спадкова справа після померлого ОСОБА_4 не заводилася, донька померлого ОСОБА_3 спадщину не прийняла, а спадкоємець ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину.
Позивачка, знаючи про те, що апелянти оформляли свої спадкові права і що відкрита спадкова справа після померлого її брата, навмисно в позові не вказала апелянтів в якості відповідачів чи хоча б 3-х осіб.
При цьому, маючи інформацію з позовної заяви ОСОБА_3 про те, що спадкоємцями першої черги після померлого батька ОСОБА_4 був, крім неї, син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд не витребував спадкові справи після померлих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи внаслідок незалучення апелянтів до участі у справі, недослідження доказів, які суд повинен був витребувати ( спадкові справи ) і які апелянти могли надати як учасники справи.
Вважала, що заповіт, доданий до позовної заяви в цій справі, є недійсним, так як він викликає сумніви у його справжності і відповідності волі ОСОБА_4 ( підпис і почерк від імені ОСОБА_4 на ньому відрізняється від тих, який містяться на інших документах). Тому, в справі № 757/26789/23-ц подано зустрічний позов про визнання заповіту недійсним.
Зазначала, що Київська міська рада не є належним відповідачем у даній справі (а.с. 84-93).
25 березня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_3 - адвоката Риндіна Д.І., в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с. 167-172).
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , її представник та представник апелянта ОСОБА_2 - адвокат Древко Н.В. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представники позивачки ОСОБА_3 - адвокат Риндін Д.І., адвокат Курзін О.А. заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення позивачки ОСОБА_3 - адвокат Риндін Д.І., адвокат Курзін О.А. в суді апеляційної інстанції не заперечували про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Відповідач Київська міська рада була сповіщена11 березня 2024 року про розгляд справи апеляційним судом 25 квітня 2024 року, тобто завчасно. Повідомлення приватного нотаріуса Київського МНО Онопченко О.В. повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою. заяви про зміну адреси місця знаходження від вказаної особи до суду не надходили (а.с. 153-163, 201-204).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги т.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов, що не порушує прав та інтересів інших осіб.
Колегія суддів не погодилась з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 14).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.
Позивач ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_4 .
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Сталінським РАЦС в м. Києві, серії НОМЕР_2 , від 11 жовтня 1960 року (а.с. 15), свідоцтвом про укладання шлюбу, виданим відділом РАЦС Ленінського району м. Києва серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 16).
03 січня 2012 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Коновал З.Ф., яким заповів належну йому на праві власності квартиру під АДРЕСА_4 , ЖБК « Машинобудівник » - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією заповіту (а.с. 17) та витягом зі спадкового реєстру (а.с. 19-21).
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом разом з її братом - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З Листа відмови № 12/01-16 від 02 серпня 2022 року приватного нотаріуса КМНО Онопченко О.В. вбачається, що ОСОБА_3 було відмовлено щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті її батька ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщина до приватного нотаріуса протягом строку встановленого законом не зверталась і разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини постійно не проживала, до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не зверталась (а.с. 30).
Так, позивач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця у встановлений шестимісячний строк.
У позові ОСОБА_3 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 та як на причину поважності пропуску цього строку посилалася на те, що на час відкриття спадщини мешкала в Сполучених Штатах Америки та через всесвітню пандемію COVID-19 було припинено авіасполучення, відтак, позивачка не змогла реалізувати своє право на отримання спадщини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За роз'ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Наведене свідчить, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців.
Разом з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Древко Н.В. подала до суду копію свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчене приватним нотаріусом КМНО Єдігаровим Е.М. 19 січня 2023 року за № 510, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_9 , приватним нотаріусом КМНО, 03 вересня 2013 року за реєстровим № 2060, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - Шандибою Л.І., приватним нотаріусом КМНО, 03 вересня 2013 року, номер запису про право власності 2347981, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 147684280000, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_5 , який спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив (а.с. 106).
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчене приватним нотаріусом КМНО Єдігаровим Е.М. 19 січня 2023 року за № 511, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з трьохкімнатної квартири АДРЕСА_4 , яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_10 , державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори 10 травня 1995 року, за реєстровим № 8-1863, зареєстрованого Київським містким бюро технічної інвентаризації 17 травня 1995 року, в реєстрову книгу за реєстровим № 269/3027,, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_5 , який спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив (а.с. 107).
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчене приватним нотаріусом КМНО Єдігаровим Е.М. 19 січня 2023 року за № 511, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0573 га, цільове призначення якої для колективного садівництва, кадастровий номер 8000000000:90:590:0030, що розташована за адресою АДРЕСА_6 , яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_9 , приватним нотаріусом КМНО, 11 жовтня 2013 року за реєстровим № 2342, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - Шандибою Л.І., приватним нотаріусом КМНО, 11 жовтня 2013 року, номер запису про право власності 2839077, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 178843480000 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_5 , який спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив (а.с. 107).
Таким чином, встановлено, що апелянти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли спадщину після ОСОБА_5 та є власниками однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , трьохкімнатної квартири АДРЕСА_4 , земельної ділянки площею 0,0573 га, цільове призначення якої для колективного садівництва, кадастровий номер 8000000000:90:590:0030, що розташована за адресою АДРЕСА_6 , які також входили до складу спадщини померлого ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є також позивач по справі ОСОБА_3 .
Факт видачі вищевказаних свідоцтв про право власності на спадкове майно під час розгляду справи районним судом і до ухвалення оскаржуваного рішення районного суду представники позивачки ОСОБА_3 - адвокат Риндін Д.І., адвокат Курзін О.А. в суді апеляційної інстанції не заперечували про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 204).
З цих підстав та положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав встановленим факт отримання апелянтами свідоцтв про право власності на спадкове майно та відхилив клопотання представника апелянтів - адвоката Древко Н.В. про витребування матеріалів спадкової справи (а.с. 99).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Заміна неналежного відповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції. На стадії апеляційного розгляду справи правила щодо заміни відповідача не можуть бути застосовані.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 570/3439/16-ц від 12 грудня 2018 року зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неправильно визначено суб'єктний склад учасників справи, що унеможливило розгляд справи по суті, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача належним відповідачем.
Пояснення представників позивачки, що вказані свідоцтва про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскаржуються в іншому провадженні вищевказаних висновків не спростовують (а.с. 204).
З огляду на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 до відповідача Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Відмова у позові до відповідача Київської міської ради не є перешкодою для звернення позивача з аналогічним позовом до належних відповідачів.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року - скасувати, ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онопченко Оксана Вікторівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 26 квітня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова