Апеляційне провадження № 22-ц/824/6864/2024
Справа № 753/17690/23
Іменем України
24 квітня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Сирбул О.Ф. в м. Київ 09 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку та доходів, усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, починаючи стягнення з моменту подання позову до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що 30 січня 2021 року зареєструвала шлюб з відповідачем у Луганському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що зроблено актовий запис № 38. У шлюбі в них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею, на даний час шлюб не розірвано. Оскільки вони з сином проживають разом, вона знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, займається вихованням дитини та доглядом за нею самостійно, в зв'язку з чим позбавлена можливості працювати для свого забезпечення. Оскільки вони з сином є внутрішньопереміщеними особами, то винаймають житло, рухомого та нерухомого майна вона не має, матеріальний стан дуже складний, в зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги на своє утримання від відповідача.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В решті позову відмовлено. Судові витрати вирішено компенсувати за рахунок держави. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дружини в межах суми платежу за один місяць.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів до 1/14 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відповідач з лютого 2023 року не проживає разом з позивачем, оскільки виїхала за кордон до Німеччини, де вже перебувала спільна дитина, та щомісячно надавав ОСОБА_2 грошову допомогу на утримання сина та дружини, на поточні потреби та окремо при виникненні необхідності, з урахуванням чого позивач з вимогами про стягнення аліментів до суду не зверталась. ОСОБА_1 проходить військову службу в СБУ та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи на території Луганської та Донецької областей. Перебуваючи на військовій службі, він ніколи не ухилявся та добровільно надавав за домовленістю з позивачем кошти на її утримання, в подальшому планував надавати грошові кошти в розмірі 5000 грн. на її утримання, про що остання була повідомлена, проте після повернення з Німеччини у вересні 2023 року позивач, достовірно знаючи розмір доходів відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Звертав увагу, що стягуючи аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років в частці від заробітку, суд першої інстанції повинен був встановити наявність постійного доходу у відповідача та його розмір.
Наводив зміст положень Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 2, 12 ЦПК України, ст. 7 СК України, ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.
Повідомляв, що впродовж року отримав 874627,36 грн. і стягнення 1/6 від загального доходу відповідача, який в середньому становитиме 12505,22 грн. за місяць, призведе до стягнення з нього суми коштів, яка значно перевищує прожитковий мінімум, який достатньо забезпечує нормальне функціонування людини, збереження її здоров'я та задоволення соціально-культурних потреб.
Вказував, що обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона не працює, перебуваючи у декретній відпустці по догляду за дитиною і позбавлена можливості працювати, однак аргументів щодо визначеного у позовній заяві розміру аліментів в позові не наводить, доказів на підтвердження власних доходів позивачем суду не надано.
Звертав увагу, що утримання аліментів з одного з батьків не має приводити до безпідставного збагачення іншого за їх рахунок, зважаючи на те, що відповідач є військовослужбовцем, отримує дохід та грошову винагороду за участь у бойових діях, а позивач є працездатною жінкою, відомостей про її працевлаштування та отримання доходів матеріали справи не містять.
Виходячи з доходу відповідача, вважав, що буде достатнім для забезпечення нормального функціонування людини, збереження її здоров'я та задоволення соціально-культурних потреб аліменти в розмірі 1/14 частини від доходу відповідача, що приблизно становитиме 5359,38 грн. та дорівнюватиме два прожиткових мінімуму для працездатних осіб на 2023 рік, передбачений в Державному бюджеті, який встановлений в розмірі 2684 грн. Вважав, що визначений розмір аліментів дозволить зберегти баланс між потребами позивача та потребами відповідача.
Повідомляв, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року в справі № 753/17450/23 стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Суд при визначенні розміру аліментів вже врахував аліменти на дружину, вказавши, що такий розмір аліментів надасть відповідачу можливість брати участь у додаткових витратах на сина, що визначено ст. 185 СК України та утримувати дружину, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Враховуючи, що дохід відповідача середньомісячно складає 75031,34 грн., частина від доходу становитиме в середньому 18757,83 грн. на місяць.
Вказував, що беручи до уваги рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року в справі № 753/17450/23 та у даній справі, позивач буде отримувати аліменти від нього в середньому 31263,06 грн., і разом розмір аліментів становить майже частину його доходів.
Зазначав, що утримує свою мати ОСОБА_4 , 1974 року народження, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, не отримує пенсії, державних пільг та інших доходів, є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги від нього. Вищезазначене тягне за собою обов'язок відповідача утримувати ОСОБА_4 , що буде додатковим фінансовим навантаженням.
Звертав увагу, що ОСОБА_2 із дитиною є внутрішньопереміщеними особами та відповідно отримують від держави допомогу в розмірі 5000 грн.
Від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилалась на те, що відповідач в той час, коли вона перебувала за межами України, не надавав їй кошти на утримання її та дитини, а до суду - доказів, що така допомога нібито надавалася. Будь-які домовленості про це у них з відповідачем були відсутні, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того, відповідач не перебуває на території Луганської та Донецької областей, а проживає в м. Дніпро, як сам це зазначає.
Повідомляла, що постановою Київського апеляційного суду було залишено без змін рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Вказувала, що на необхідність утримувати батьків ОСОБА_1 посилався також в апеляційній скарзі на судове рішенні в справі № 753/17450/23, однак жодних доказів на підтвердження утримання матері не надав. При цьому у ОСОБА_4 є два сини, і якщо навіть відповідач якось і допомагає їй, то не одноособово, оскільки матір забезпечує його брат. ОСОБА_4 також перебуває у статусі внутрішньопереміщеної особи та отримує від держави 2000 грн., що, згідно аргументів самого відповідача, є достатнім для повноцінного життя та задоволення її потреб. Крім того, допомогу від держави отримує і сам відповідач.
Повторно наголошувала, що не маючи свого житла, вимушена винаймати його, про що надала копію договору оренди, і що з нею проживає дитина, яку вона забезпечує самостійно, а відповідач намагається відстрочити момент сплати аліментів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції врахував доводи позовної заяви, наявні в матеріалах справи докази, наявність рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року про стягнення аліментів з відповідача на утримання сина та наявність у позивача права на утримання своїм чоловіком, та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності вважав за необхідне визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 30 січня 2021 року (а. с. 6) та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).
19 вересня 2023 року ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про що видано довідку № 3002-7001888741, згідно якої зареєстрованим місцем її проживання є АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 (а. с. 9).
ОСОБА_2 надано виписки з особового рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 травня 2023 року по 26 жовтня 2023 року, у яких відображено надходження у вигляді державної допомоги по статусу внутрішньо переміщеної особи в розмірі 5000 грн. та на утримання дитини в розмірі 860 грн. щомісячно (а. с. 40 - 41).
02 вересня 2023 року ОСОБА_2 укладено договір найму (оренди) нерухомого майна з ОСОБА_5 , предметом якого є тимчасова передача в найми (оренду) на оплатній основі наймодавцю житлового приміщення у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_2 , розмір орендної плати визначено в сумі 12000 грн. (а. с. 42 - 43).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 24 січня 2022 року по теперішній час (а. с. 8).
Згідно довідки Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 вересня 2023 року № 1/2023-ВС, ОСОБА_2 знаходиться у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09 листопада 2021 року по 25 серпня 2024 року включно (а. с. 10).
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 (а. с. 27).
Згідно довідки Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 19 жовтня 2022 року № 1345, ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу на офіцерських посадах в структурному підрозділі (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях та був залучений до заходів АТО та її забезпечення щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості, розробки та реалізації попереджувальних, режимних, організаційних повноважень в районі проведення АТО з 27 березня 2018 року по 30 квітня 2018 року. Згідно ст. 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ОСОБА_1 був залучений до складу сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях з 01 травня 2018 року по 23 лютого 2022 року. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій (а. с. 27 зворот).
Згідно довідки Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 19 жовтня 2022 року № 1344, ОСОБА_1 дійсно в період з 01 травня 2018 року по 23 лютого 2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у м. Сєвєродонецьк Луганської області (а. с. 28).
На а. с. 28 - 31 знаходяться копії медичної документації відносно ОСОБА_4 , а саме консультативного висновку від 23 серпня 2023 року, виписки № 17911 з медичної карти стаціонарного хворого від 22 травня 2023 року, виписки № 5441 з медичної карти стаціонарного хворого від 27 липня 2023 року, направлення на МСЕК.
На а. с. 32 знаходиться копія пенсійного посвідчення ОСОБА_6 , згідно якого йому виплачується пенсія за віком.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано нові докази, а саме копію довідки про доходи від 10 жовтня 2023 року № 20-143, копію довідки про фінансовий стан для заповнення декларації з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, довідки ПФУ форми ОК-7 від 31 грудня 2023 року, копії довідки до акта огляду МСЕК від 23 листопада 2023 року № 3432.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
З матеріалів справи вбачається, що позов розглядався у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позов та докази. При цьому, заперечуючи проти розміру аліментів, відповідачем не надано доказів, що підтверджують розмір його доходів (а. с. 23 - 32).
Отже, відповідачем не було доведено неможливості надання ним доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання цих доказів, таким чином, апеляційний суд не може врахувати нові докази як докази, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме в частці від заробітку (доходу) відповідача.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву частково визнаний позов, а саме він просив визначити аліменти у розмірі 1/8 частини усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру.
Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що принципове положення законодавця полягає в тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Отже, подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині незалежно від цієї обставини.
З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не звернув увагу на отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державної допомоги як внутрішньо переміщені особи в розмірі 5000 грн., а також, що позивач є працездатною особою, при цьому доказів на підтвердження власних доходів нею до суду не надано і таким чином не доведено обґрунтованості своїх вимог.
Визначаючи розмір аліментів, судом першої інстанції враховано, що відповідач є працездатною особою, доказів того, що він має інших утриманців або інші аліментні зобов'язання, суду не надано, як і доказів наявності захворювань та потреби в лікуванні.
Суд першої інстанції врахував відсутність доказів фінансової неспроможності відповідача надавати допомогу дружині, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років грошових коштів в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, оскільки неможливості надання утримання в такому розмірі відповідачем в апеляційній скарзі не доведено.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доводи апеляційної скарги, що стягнення 1/6 від загального доходу відповідача, який в середньому становитиме 12505,22 грн. за місяць, призведе до стягнення з нього суми коштів, яка значно перевищує прожитковий мінімум, який достатньо забезпечує нормальне функціонування людини, збереження її здоров'я та задоволення соціально-культурних потреб, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки відповідачем у встановленому законом порядку не надано доказів щодо його матеріального стану.
За відсутності загальних відомостей про доходи відповідача, та оскільки нові докази, подані до апеляційного суду, не були прийняті відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, обставини, на які посилається відповідач, не свідчить про те, що розмір аліментів, визначений до стягнення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у 1/6 частці від доходу відповідача, призведе до безпідставного збагачення позивача, і що достатнім для забезпечення нормального функціонування людини, збереження її здоров'я та задоволення соціально-культурних потреб достатнім буде розмір аліментів 1/14 частини від доходу відповідача.
Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року в справі № 743/17450/23, яким з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, визначено розмір аліментів, в якому вже закладено забезпечення утримання дружини, яка перебуває у декретній відпустці, до досягнення нею трирічного віку, з огляду на те, що предмети позову в даних справах є конкретно визначеними, і відповідач, не погоджуючись з розміром аліментів на утримання дитини, не був позбавлений можливості оскаржити його в апеляційному порядку та викласти свої заперечення у відповідній апеляційній скарзі в межах справи № 743/17450/23.
Ухвалення рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі № 743/17450/23 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) не впливає на визначення розміру аліментів, які стягуються на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
Доводи апеляційної скарги, що у сукупності розмір стягнутих з нього судовими рішеннями аліментів становитиме майже частину його доходів, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів - 50 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 70 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо необхідності утримання його непрацездатної матері ОСОБА_4 , оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження матеріального становища матері, а також понесення відповідачем витрат на її лікування та реабілітацію. В матеріалах справи наявні відомості, що матері відповідача у травні 2023 року було проведено оперативне лікування, в липні 2023 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, в серпні 2023 року направлена на медико-соціальну-експертну комісію, інших доказів на підтвердження цих доводів відповідачем не надано.
Є безпідставними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано принципу рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей, з огляду на предмет позову, яким є стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, до предмету доказування в якому повідомлені відповідачем обставини не входять.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням, спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваного судового рішення, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Судові витрати в даній справі підлягають компенсації за рахунок держави, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позивач - на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.