Головуючий у І інстанції Галаган В.І.
Провадження №22-з/824/540/2024 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
18 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
за участю секретаря Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Михайла Петровича про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн.; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати станом на 29.09.2023 року в розмірі 319 065,98 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на день ухвалення рішення суду, враховуючи період з 25.09.2019 року по 29.09.2023 року в розмірі 378 252,40 грн.; моральну шкоду за період з 25.09.2019 року по 29.09.2023 року у розмірі 50 000 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що він працював у ДП «Укртелефільм» з 30.03.1979 року по 25.05.2018 року на посаді головного енергетика.
Зазначав, що звільнився з роботи згідно Наказу № 35/1-к від 25.05.2018 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, при цьому при звільненні позивачу не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 330 040,91 грн., яка в подальшому була стягнута судовими рішеннями та підлягала виконанню в примусовому порядку.
Станом на сьогодні залишаються несплаченими суми заборгованості із компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (222 дня) за період з 30.03.2010 року по 25.05.2018 року, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Отже, відповідач допустив затримання заробітної плати з 01.01.2015 року до лютого 2023 року та в силу вимог закону має компенсувати позивачу частину заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Також позивач у позові зауважив, що розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу всіх належних сум на день звільнення становить: 330 040,91 грн. - за судовими рішеннями, 128 933,16 грн. - компенсація за невикористану відпустку, без врахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.
Вказував, що його посадовий оклад на момент звільнення становив 6 426,00 грн. на місяць, отже заборгованість більше ніж в 71 раз перевищувала його розмір, що, на думку позивача, є критерієм, який виключає підставу для зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Невиплата позивачу заробітної плати за 2015 рік тривала понад 8 років, при цьому позивач своєчасно подав всі судові рішення до виконання, про їх існування було відомо відповідачу, який намагався оскаржити судовий наказ у справі № 755/8782/18 та оскаржував рішення суду у справі № 755/11315/19. При цьому, відповідачем у період прострочення виконання судових рішень, попри накладення судом та виконавцями арештів на його рахунки, здійснено численні платежі, що не пов'язані зі сплатою заборгованості із заробітної плати позивачу, на суму 2 337 694,69 грн., що свідчить про наявність можливості у відповідача погасити заборгованість перед позивачем, та про наявність вини відповідача у невиплаті позивачу заборгованості із заробітної плати.
Крім того, позивач у позові зазначав, що протиправними діями відповідача по непроведенню з ним розрахунку в день звільнення, йому завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки неповна виплата заробітної плати та не проведений в подальшому повний розрахунок при звільненні позбавили можливості позивача щодо належних умов життя. До того ж, порушення відповідачем трудових прав позивача впливає на його загальний стан морального здоров'я та потребує з боку позивача додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, розмір якої оцінив у 50 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933 грн. 16 коп.
Стягнуто з ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати станом на 29.09.2023 року в розмірі 319 065 грн. 98 коп.
Стягнуто з ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.09.2019 року по 09.11.2023 року в розмірі 388 985 грн. 61 коп.
Стягнуто з ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за період з 25.09.2019 року по 29.09.2023 року у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Стягнуто з ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214 грн. 72 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм»задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року змінено в частині розміру стягнутого з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.09.2019 року по 09.11.2023 року, із зменшенням цього розміру з 388 985 грн. 61 коп. до 50 000 грн. 00 коп. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року - залишено без змін.
05 березня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука М.П. про розподіл судових витрат, яку він обґрунтовував тим, що згідно укладеного між ним та ОСОБА_1 договору про надання правничої допомоги сторони визначили винагороду адвоката в суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі (представництво в суді апеляційної інстанції 40 000,00 грн., участь в одному судовому засіданні 5 000,00 грн.). З огляду на викладене представник просив стягнути з відповідача на користь позивача 45 000,00 грн. витрат за надану правничу допомогу.
В судове засідання учасники справи, які повідомлялись про час та місце розгляду порушеного представником позивача питання про розподіл судових витрат, не з'явились, однак їх неявка не перешкоджає розгляду судом даного питання.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про розподіл судових витрат, дійшла наступних висновків.
За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Разом з тим, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
З матеріалів справи вбачається, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Гончаруком М.П. на підтвердження факту надання ним правничої допомоги позивачу до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правничої допомоги №06.09/23 від 04 вересня 2023 року (том 3, а.с.113-114); копію Звіту від 04 березня 2024 року про виконання Договору про надання правничої допомоги №06.09/23 від 04 вересня 2023 року, у якому розписано, яку саме правничу допомогу було надано ОСОБА_1 , та вказано фіксований розмір винагороди - 45 000,00 грн. (том 3, а.с.115); копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 15 січня 2024 року (том 3, а.с.117).
Таким чином, суду надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання ОСОБА_1 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції правничої допомоги, при цьому, про стягнення витрат представником позивача було зроблено заяву до закінчення судових дебатів, шляхом зазначення про це у відзиві на апеляційну скаргу (том 3, а.с.68).
За наслідками розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» було ухвалене рішення про зміну рішення місцевого суду в частині розміру стягнутої на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.09.2019 року по 09.11.2023 року, із зменшенням цього розміру з 388 985 грн. 61 коп. до 50 000 грн. 00 коп. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року залишено без змін.
Враховуючи те, що судове рішення апеляційним судом частково ухвалене на користь позивача, якому по справі була надана професійна правнича допомога, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, вимоги представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука М.П. про розподіл судових витрат та стягнення на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, оскільки апеляційним судом при ухваленні 29 лютого 2024 року рішення по суті справи не було вирішено питання розподілу судових витрат.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру, беручи до уваги те, що апеляційна скарга відповідача була частково задоволена та присуджена позивачу сума середнього заробітку за час затримки розрахунку була зменшена з 388 985 грн. 61 коп. до 50 000 грн. 00 коп.,апеляційний суд вважає за необхідне заяву про розподіл судових витрат задовольнити частково та в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн., оскільки витрати у такому розмірі, на думку колегії суддів, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Михайла Петровича про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
Постановити по справі додаткову постанову, якою стягнути з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткова постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий:
Судді: