Унікальний номер справи 761/30647/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8033/2024
Головуючий у суді першої інстанції І. В.Фролова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
17 квітня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Рудик О.Л.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лещенко Юлії Василівни
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою, постановлену у складі судді Фролової І. В., в примішенні Шевченківського районного суду м. Києва,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
В обгрунтування вимог зазначив, що є рідним сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Після смерті батька відкрилась спадщина, до якої увійшло вказане нерухоме майно. Зважаючи на неможливість оформити спадщину через відсутність у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно та ненадання таких документів відповідачем, просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті свого батька право власності на частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
30 листопада 2023 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., у якій просила суд визнати за нею права власності на частку у спільному майні подружжя, яке складається із частки квартири АДРЕСА_1 , крім того просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 20.02.2007. Після його смерті відкрилася спадщина, до якої увійшла квартира АДРЕСА_1 . Оскільки нотаріус відмовила їй у вчиненні нотарільної дії - видачі свідоцтва про право власності на частку спірної квартири як спільного майна подружжя, ОСОБА_2 у травні 2021 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку квартири, як пережившої дружини у спільному майні подружжя. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2022 позов задоволено, встановлено факт її проживання однією сім'єю без шлюбу разом із спадкодавцем ОСОБА_3 у період з 01.01.2024 по 20.02.2007. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 . Вважає, що вказаним рішенням встановлено необхідні факти для отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та реєстрації за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування на це майно. Однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя - квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказаним рішенням суду визначено право власності на частку квартири у порядку спадкування. Ураховуючи, що на даний час ОСОБА_2 не може реалізувати свої права як спадкоємець та як власник майна набутого під час шлюбу з покійним ОСОБА_3 просила вказаний зустрійний позов прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., про визнання права власності на частку в спільному сумісному майні подружжя.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник ОСОБА_2 - адвокат Лещенко Ю. В. подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що порушує право на доступ до правосуддя, оскільки суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що на час подання зустрічної позовної заяви є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Судом не враховано та неправильно досліджено предмет та підстави позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві та у позовій заяві по справі № 761/18708/21, що не є тотожними, що виключає можливість застосування п. 2 ч. 1 ст.186 ЦПК України. Рішенням суду від 27.01.2022 у справі №761/18708/21 встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_2 та спадкодавця, визнано за ОСОБА_2 право власності на частку спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, а у зустрічній позовній заяві позивачем заявлено вимоги про визнання за нею права власності на частку в спільному сумісному майні подружжя, яке складається з частини спірної квартири та про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на частку спадкового майна - частини квартири. Звернула увагу на те, що зустрічний позов є взаємопов'язаним та його спільний розгляд з первісним позовом є доцільним, оскільки задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Лещенко Ю. В. підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук С. Ю. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її необгрунтованою та безпідставною. Ухвалу суду від 30.11.2023 просив залишити без змін як законну та обгрунтовану з підстав, викладених у письмових поясненнях на апеляційну скаргу.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М. надіслала до суду заяву, у якій просить здійсювати розгляд справи без її участі у зв'язку із професійною зайнятістю.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третьої особи, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із перісним позовом та не перешкоджає його розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що вже є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому застосував п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Однак колегія суддів не погоджєуться з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 у даній справі є визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 . Позов пред'явлено ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., на підставі статті 392 ЦК України.
Водночас, предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, яке на думку ОСОБА_2 складається з частки квартири АДРЕСА_1 , та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку спадкового майна - частину квартири АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 пред'явлено до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., на підставі того, що ОСОБА_2 не може реалізувати свої права як спадкоємець та як власник майна набутого під час шлюбу з покійним ОСОБА_3 , оскільки нотаріусом було відмовлено їй у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя - квартири АДРЕСА_1 , так як рішенням суду від 27.01.2022 у справі 761/18708/21 визначено її право власності на частку квартири у порядку спадкування, а не як її частку у спільній сумісній власності.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що фактичною підставою для відмови ОСОБА_2 у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду із первісним позовом стало рішення Шевченківського районного суду від 27.01.2022 у справі №761/18708/21, що набрало законної сили, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабенко В. В., про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання права власності на частку квартири. Даним рішенням встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 по 20.02.2007. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Однак суд помилково вважав, що із зустрічних позовних вимог вбачається, що питання, щодо яких ОСОБА_2 просить ухвалити судове рішення за зустрічним позовом, вже були вирішені на підставі її позову від 18.05.2021, про що Шевченківським районним судом міста Києва 27.01.2022 ухвалено рішення по справі № 761/18708/21, оскільки судом у цій справі не було ухвалено рішення щодо її частки у спільному майні подружжя.
Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що діючим ЦПК України не передбачено відкриття провадження за зустрічним позовом, а передбачено прийняття (або неприйняття) зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, про що постановляється відповідна ухвала (ст. 193 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет позову, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Підстава позову - це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
При визначенні підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), позивач просить про захист свого права.
Таким чином для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України необхідна наявність трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованій особі звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав відмовляти у відкритті провадження у справі.
Під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 у травні 2021 року зверталася до суду із позовом, у якому просила встановити факт її проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.01.2004 по 20.02.2007, та визнати за нею право власності у спільному майні подружжя на частку квартири АДРЕСА_1 . Будь - яких вимог щодо спадкового майна померлого чоловіка ОСОБА_2 у цьому позові не заявляла.
Але, рішенням Шевченківського районного суду від 27.01.2022 у справі №761/18708/21 у повному обсязі задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабенко В. В., про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання права власності на частку квартири. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 по 20.02.2007. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
При цьому зі змісту рішення вбачається, що ОСОБА_2 не заявляла у позові вимог про визнання за нею право власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , а заявляла вона вимогу про визання права власності в спільному сумісному майні подружжя на частку квартири АДРЕСА_1 по якій судом фактично рішення суду ухвалено не було, а було ухвалено рішення за вимогою, яка ОСОБА_2 не заявлялась, а саме по спадковому майну.
Разом з тим така вимога (щодо спадкового майна) заявлена ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві.
Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав оцінку. Також не взяв до уваги, що вимоги первісного позову ОСОБА_2 повністю не співпадають за матеріально-правовими вимогами та обставинами з її зустрічним позовом, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження за зустрічним позовом, оскільки предмет позову, підстави та сторони у справі №761/18708/21 та за зустрічним позовом не є тотожними, що виключає можливість застосування п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним позовом було здійснено формальний підхід щодо вирішення питання існування рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі за зустрічним позовом із застосуванням п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у даному випадку немає.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за зустрічним позовом постановлена з порушенням норм процесуального права і таке порушення норм процесуального права перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки у суду не було законних підстав для відмови у відкритті провадження за зустрічним позовом з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду із первісним позовом) відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лещенко Юлії Василівни задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 26 квітня 2024 року
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна