17 квітня 2024 року
справа № 757/2011/23
провадження № 22-ц/824/3350/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.А.
при секретарі: Савіцькій Д.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське об'єднання закладів освіти»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське об'єднання закладів освіти» про поновлення строку звернення до суду, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українське об'єднання закладів освіти» про поновлення строку звернення до суду, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки у розрахунку.
Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що він на підставі строкового трудового договору прийнятий на посаду першого заступника голови Правління Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» (нинішня назва ТОВ «Українське об'єднання закладів кооперативної освіти») (далі також - Спілка, Укоопспілка, Відповідач) відповідно до розпорядження від 24.02.2014 № 28-ОС-КУ, про що міститься відповідний запис в трудовій книжці позивача. 01.09.2020 постановою XXIX (позачергового) з'їзду Центральної спілки споживчих товариств України ОСОБА_1 достроково звільнений з посади у зв'язку з припиненням повноважень ради Укоопспілки на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб. Проте, після звільнення ОСОБА_1 не отримав вихідну допомогу, як це передбачено ст. 44 КЗпП України та повний розрахунок із заробітної плати. Таким чином, оскільки відповідач не виконує вказані зобов'язання в добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення яким позов задовольнити.
Вимоги обґрунтовані тим, що судом передчасно застосовано строки позовної давності. Зазначає, що вперше із позовною заява позивач звернувся 01.09.2020 року до господарського суду та в подальшому до Шевченківського районного суду м. Києва. Однак позовна заява була неодноразово повернута судом. Апелянт посилається на запровадження на території України карантину та продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП на строк дії такого карантину. Відтак, застосування позовної давності можливе лише з 01.07.2023 року.
Крім того, вказує, що позивач не отримував наказ про звільнення, вихідну допомогу та з ним не було проведено розрахунку при звільненні. Вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку, що становить 444 243,36 грн.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем встановленого тримісячного строку на звернення до суду із даним позовом.
Колегія суддів погоджується із висновком суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі строкового трудового договору, прийнятий на посаду першого заступника голови Правління Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» відповідно до розпорядження від 24.02.2014 № 28-ОС-КУ, про що міститься відповідний запис в трудовій книжці позивача (а.с. 67-71).
01.09.2020 ОСОБА_1 достроково звільнений з посади у зв'язку з припиненням повноважень ради Укоопспілки на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб, що стверджується постановою XXIX (позачергового) з'їзду Центральної спілки споживчих товариств України від 01.09.2020 № 1-К (а.с. 11, 12, 151).
Разом з цим, після звільнення ОСОБА_1 не отримав розрахунок із заробітної плати та вихідну допомогу, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 640/9375/20, за своєю суттю і призначенням вихідна допомога при звільненні і середній заробіток, стягнення/виплату якого передбачено статтями 117, 235 КЗпП є різними виплатами, адже мають різну правову природу. У контексті спірних правовідносин варто зауважити, що стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП є своєрідною відповідальністю відповідача за невиплату вихідної допомоги (під час звільнення). Водночас вихідна допомога розглядається як гарантія (у грошовій формі) працівникові, звільненому з об'єктивних причин.
Таким чином, позивачу протиправно не виплачено вихідну допомогу при звільненні, передбачену статтею 44 КЗпП України, у зв'язку з чим в останнього виникло право на її отримання, а також середній заробіток за час затримки розрахунку.
Разом із тим, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Згідно з положеннями ч. 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Встановлено, що ОСОБА_1 достроково звільнений з посади 01.09.2020 року.
Також встановлено, що ОСОБА_3 був обраний Членом Ради Укркоопспілки, членом Правління Укркоопспілки і першим заступником голови Правління Укркоопспілки 30.07.2013, тобто в день проведення Установчого з'їзду і створення Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств (Укркоопспілки). При цьому, за рішенням З'їзду голова Правління Укркоопспілки та його заступники працювали на безоплатній основі. З 03.09.2020 відповідно до постанови правління Укркоопспілки № 24-К від 02.09.2020 голову Правління і його заступників, у тому числі позивача, було переведено на платну основу.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що з 03.09.2020 позивачу було відомо про порушення його права на отримання вихідної допомоги, оскільки в цей же день він приступив до виконання обов'язків на іншій посаді.
Отже, наявні підстави вважати, що початок перебігу тримісячного строку на звернення позивача до суду розпочався з 03.09.2020 року та позивач звернувся із пропуском такого строку.
Доводи апелянта про те, що позивач не отримував наказ про звільнення не спростовує обізнаність позивача про порушення його права на отримання вихідної допомоги.
Посилання апелянта на запровадження на території України карантину на період дії якого процесуальні строки продовжуються колегія суддів не приймає.
Так, з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 233 КЗпП України продовжуються на строк його дії.
При вирішення даного спору колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивачу було відомо про порушене його право на отримання вихідної допомоги ще у вересні 2020 року, водночас до суду із даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише у січні 2023 року.
Посилання скаржника на звернення до Господарського суду м. Києва із ідентичним позовом, та відмова суду у відкритті провадження не можна вважати поважною причиною пропуску строку на звернення до суду. Крім того, ухвала Господарського суду м. Києва про відмову у відкритті провадження постановлена в грудні 2022 року, що свідчить про звернення позивача до суду в період дії карантину, однак також із значним пропуском встановленого законом строку.
Позивачем не наведено обставин, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивача, що унеможливили своєчасне звернення до суду
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді