Справа № 752/28603/21 Головуючий у І інстанції Мазур Ю.Ю.
Провадження №22-ц/824/4199/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
17 квітня 2024 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, -
У листопаді 2021 року ТОВ «Амако Україна»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди; пені; трьох відсотків річних; інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ТОВ «Амако Україна» та фізичною особою ОСОБА_1 була досягнута усна домовленість та укладений усний договір, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався протягом дії даного договору поставляти відповідачу запасні частини та супутні товари для техніки, а відповідач зобов'язувався приймати товар та оплачувати його за встановленими в видаткових накладних цінами. На момент подачі даного позову, не оплаченим залишається товар, поставлений позивачем відповідачу, на загальну суму 249 375,51 грн.
В позовних вимогах просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 249 375,51 грн, суму 3% річних у розмірі 25 702,76 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 58 741,32 грн, суму судового збору у розмірі 5 007,29 грн та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Амако Україна» суму основного боргу у розмірі 249 375,51 грн, суму 3% річних у розмірі 25 702,76 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 58 741,32 грн, а всього 333 819,32 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Амако Україна» судовий збір у розмірі 5 007,29 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернуся ОСОБА_1 який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не звернув уваги на деталі та не здійснив підрахунок, а позивачем надано недостовірні відомості. На всіх видаткових накладних стоїть не його підпис, а тому вважає, що він підроблений та надані до суду в якості доказу накладні він ніколи не підписував.
Судом не враховано, що позивач в позовній заяві не вказує контактів відповідача, проте останньому вони відомі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Амако Україна» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не підписував видаткових накладних, які надані у якості доказу наявності боргу, не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідачем був отриманий товар у терміни та на суми, зазначені у відповідних видаткових накладних, які були оформлені відповідно до правил бухгалтерського обліку та відповідачем поставлений підпис на них.
Звертає також увагу на те, що відповідач в апеляційній скарзі не заперечує факт отримання товару та не заперечує факт підписання договору про встановлення порядку погашення заборгованості, а також факту підписання акту звірки заборгованості та самої суми заборгованості.
Доводами, викладеними в апеляційній скарзі, відповідач фактично визнав суму боргу за отриманий товар, тобто визнав обґрунтованість вимог позивача.
На думку позивача, посилання на порушення процесуальних прав відповідача та те, що суд обмежив його у праві подати докази та заявляти клопотання, не можна визнати обґрунтованими, з огляду на те, що розгляд справи проводився за правилами позовного провадження, підготовче засідання у справі призначалось 19.04.2022, 13.09.2022, 29.11.2022 та на 16.03.2023. Отже відповідач мав час більше ніж 1,5 року для того щоб скористатись своїм процесуальними правами та направити відзив на позовну заява. Проте зазначеного не зробив, не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача та не подав заяв, клопотань та пояснень до суду, а також не обґрунтував належними доказами об'єктивну неможливість скористатись своїми процесуальними правами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник відповідача - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 також у судовому засіданні заявив клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання, чи виконано рукописний текст в графі «підпис» у видаткових накладних, доданих позивачем до позовної заяви, та у договорі від 30 березня 2020 року № 29 в розділі «боржник» ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача щодо обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 02.12.2021 року відкрив провадження у даній справі, призначивши підготовче судове засідання та надавши відповідачу строк протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали на подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
З матеріалів даної справи вбачається і не заперечується відповідачем, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, відповідач ОСОБА_1 отримав 31.05.2023 року.
19.06.2023 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про перенесення судового засідання, призначеного 20 червня 2023 року, на іншу дату у зв'язку із хворобою, однак доказів поважності причин неявки у судове засідання до заявив не додав.
З огляду на вказане, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви із додатками, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в строк, визначений судом, не заявив про докази, що підтверджують заперечення проти позову, клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи також не заявляв.
Доводи заявника про те, що неможливість подання відзиву на позов та заявлення клопотання пов'язані із перебуванням ним на службі у Збройних Силах України не можжуть бути взяті до уваги, оскільки згідно поданого відповідачем витягу з Наказу командира військової частини № НОМЕР_1 від 31.03.2023 року, ОСОБА_1 звільнений у відставку наказом командира військової частини від 12 березня 2023 року за станом здоров'я. ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу з 31.03.2023 року.
Заявляючи клопотання про призначення судової експертизи у суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_1 не надав доказів неможливості подання його до суду першої інстанції у строк з 31 травня 2023 року по 20 червня 2023 року, з причин, що об'єктивно від нього не залежали, у зв'язку із чим колегія відхиляє вказане клопотання як таке, що подане з порушення процесуального порядку та розцінює його як намагання відповідача затягнути строки розгляду даної справи.
ТОВ «Амако Україна» свого представника для участі у судовому засіданні не направило, про день та час розгляду справи повідомлялося у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Амако Україна» та фізичною особою ОСОБА_1 була досягнута усна домовленість та укладений усний договір, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався протягом дії даного договору поставляти відповідачу запасні частини та супутні товари для техніки, а відповідач зобов'язувався приймати товар та оплачувати його за встановленими в видаткових накладних цінами.
Позивач свої зобов'язання за усним договором виконав в повному обсязі, а саме поставив відповідний товар, в свою чергу відповідачем залишилось неоплаченим товар на загальну суму 249 375,51 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Амако Україна» № 002961/01 від 11.11.2021, видатковими накладними № К-025310/002961 від 01.02.2018 на суму 64 703,14 грн, № К-025311/002961 від 01.02.2018 на суму 12 069,12 грн, № К-025312/002961 від 01.02.2018 на суму 180 030,72 грн, № К-025689/002961 від 07.02.2018 на суму 4 726,02 грн, № К-025784/002961 від 08.02.20158 на суму 26 108,93 грн, № К-025955/002961 від 12.02.2018 на суму 16 103,90 грн, № К-026828/002961 від 22.02.2018 на суму 16 672,68 грн, № К-026834/002961 від 22.02.2018 на суму 9 513,36 грн, № К-027287/002961 від 28.02.2018 на суму 1 259,62 грн, № К-028942/002961 від 29.05.2018 на суму 17 746,01 грн.
Поставлений позивачем відповідачу товар було частково повернуто.
Вартість повернутого товару складає 99 557,99 грн, що підтверджується накладними № К-000000745/002961 від 23.08.2018 на суму 4 238,06 грн, № К-000000746/002961 від 23.08.2018 на суму 20 866,37 грн, № К-000000835/002961 від 11.09.2018 на суму 50 006,23 грн, № К-000000260/002961 від 26.05.2020 на суму 18 342,29 грн, № К-000000261/002961 від 26.05.2020 на суму 1 379,02 грн, № К-000000262/002961 від 26.05.2020 на суму 4 726,02 грн.
Загальна суму основного боргу становить 348 933,50 грн - 99 557,99 грн = 249 375,51 грн.
Позивач неодноразово звертався з вимогою до відповідача щодо оплати заборгованості. В результаті перемовин між позивачем та відповідачем погоджено розстрочку, внаслідок чого підписано Договір № 29 від 30.03.2020 року про встановлення порядку погашення заборгованості.
Згідно п. 1 Договору № 29 від 30.03.2020 відповідач виявив бажання повністю виконати перед позивачем грошові зобов'язання, що виникли у зв'язку з поставкою товару за вищевказаними накладними.
Сторони підтвердили загальний розмір заборгованості на дату підписання договору, з урахуванням повернутих відповідачем запчастин - 249 375,51 грн, що підтверджується п. 2 договору № 29 від 30.03.2020.
Відповідно до п. 3 договору № 29 від 30.03.2020 відповідач зобов'язався сплатити грошові кошти на загальну суму 249375,51 грн. рівними платежами в період з 30.07.2020 по 31.07.2021.
Проте, коштів на виконання своїх зобов'язань з оплати поставленого товару та на виконання договору № 29 від 30.03.2020 відповідач так і не сплатив, що не спростовано відповідачем.
Вказана суму заборгованості підтверджується також підписаними сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 09.07.2020.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язався виконати свої зобов'язання з оплати поставленого товару та на виконання договору не повернув кошти.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст. 527 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положеннями частини 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звертаючись з позовом позивач вказував, що сторонами після перемовин було погоджено розстрочку, внаслідок чого підписано договір № 29 від 30.03.2020 про встановлення порядку погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку з поставкою кредитором на адресу боржника запасних частин в період з 01.02.2018 по 29.05.2018 за накладними.
Крім того, сторонами було погоджено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 09.07.2020.
Доводи апеляційної скарги в своїй сукупності зводяться до незгоди відповідача із судовим рішенням та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Такі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в видаткових накладних проставлено не його підпис не можна визнати обґрунтованими, оскільки підписуючи договір про встановлення порядку погашення заборгованості відповідачем визнано за собою заборгованість за видатковими накладними.
При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..
Повний текст постанови складений 25 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.