Справа № 753/21593/19 Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.
Провадження №22-ц/824/5895/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем Українии
03 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявого Олександра Петровича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, -
У листопаді 2019 року до суду звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 18 липня 1982 року між позивачем та відповідачем зареєстрований шлюб. У шлюбі народилось двоє дітей: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. За весь час сімейного життя позивач працював, щоб забезпечити матеріально сім'ю та за час перебування у шлюбі сторони накопичили рухоме та нерухоме майно.
Позивач просить поділити спільне майно подружжя у такий спосіб:
- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на літню двоповерхову кухню, з шлакоблоку, обкладену цеглою, дахом з металочерепиці, загальною площею 204,00 кв.м, що складається з: гаража, топочної з санвузлом, кухні та сауни, загальною площею 74 кв.м (1-й поверх); з трьох спалень, туалету та ванної кімнати, загальною площею 84 кв.м (2-й поверх); з великої кімнати, площею 48 кв.м (піддаховий поверх), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, загальною площею 25000,00 кв.м, з кадастровим номером: 3221281601:01:027:0084, загальною вартістю 1580938,80 грн;
- припинити право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку вищевказаної літньої двоповерхової кухні зі шлакоблоку, загальною вартістю 1 580 938, 80 грн;
- визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на двоповерхову майстерню з підвалом, цегляну, дахом з металочерепиці, загальною площею 100,00 кв.м, що складається з: гаража, площею 20 кв.м, та технічного приміщення, площею 20 кв.м (1-й поверх), підвалу, площею 20 кв.м, спортзалу, площею 40 кв.м (2-й поверх), як незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, загальною площею 25000,00 кв.м, з кадастровим номером: 3221281601:01:027:0084, загальною вартістю 774970 грн;
- припинити право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку вищевказаної двоповерхової майстерні з підвалом, загальною вартістю 774 970 грн;
- виділити ОСОБА_1 речі, що знаходяться в літній двоповерховій кухні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: котел двоконтурний, фірми: «Viessmann», вартістю 8300 грн.; свердлову із глибини 81 м, вартістю 10000 грн.; вигрібну екояму, вартістю 3500 грн.; сучасні шпалери, вартістю 5000 грн.; люстри, вартістю 2000 грн.; паркетну дошку, вартістю 4300 грн.; керамічну плитку, вартістю 5200 грн.; сауну, вартістю 5000 грн.; двері, вартістю 18000 грн., пластикові вікна, вартістю 12000 грн., вхідні броньовані металеві двері, вартістю 4000,00 грн.; меблі (кухонний гарнітур «Оленка», вартістю 10000 грн.; чеську житлову кімнату: стінка, диван, два крісла, стіл полірований, 6 стільців, вартістю 20000 грн.; спальну кімнату: шафа, ліжко, дві тумби, вартістю 10000 грн.) загальною вартістю 40000 грн.; сантехніку, газову плиту, вартістю 500 грн.; холодильник марки «LG», з морозильною камерою, вартістю 15000 грн.; пральну машину, вартістю 8000 грн.; комп'ютерну техніку, мережу інтернет; килими шерстяні (молдавські), вартістю 500 грн. (З шт.), загальною вартістю 1500 грн.; посуд, книжки, постільна білизна, мілка побутова техніка; особистий літній та зимовий одяг, взуття, власні особисті речі ОСОБА_1 , всього на 20 000,00 грн., на загальну суму 162300 грн;
- виділити ОСОБА_1 особисті речі, що знаходяться в літній двоповерховій кухні та двоповерховій майстерні з підвалом, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: дизель-генератор 3-х фазний, потужністю 6,0 квт, придбаний у 2008 році, вартістю 30000 грн.; тару для дизпалива (каністри та баки), загальною вартістю 5000 грн; трактор китайського виробництва, 2010 року випуску, вартістю 45000 грн, з навісним обладнанням, виготовленим саморучно, загальною вартістю 55000 грн; компресор, вартістю 15000 грн; вібромашину, вартістю 25000 грн; бетономішалку, вартістю 2500 грн; мотоблок, фірми «Honda», вартістю 4000 грн; газонокосарку, вартістю 4000 грн; стрімер (ручна бензокосака), вартістю 3500 грн; електричний інструмент (дві дрелі, бензопила, тощо) на загальну вартість 3000 грн; металеві шафи, 5 шт., загальною вартістю 6000 грн; верстат настільний свердлильний, напругою 220 вольт, вартістю 4000 грн; верстат настільний свердлильний, напругою 380 вольт, вартістю 1000 грн; слюсарний стіл з лещатами, вартістю 6000 грн; зарядний пристрій для акумуляторних автомобільних батарей, напругою 12 вольт, вартістю 1000 грн; інший інструмент (лопати, граблі, коса, вила тощо) вартістю 1000 грн; спортивний велосипед, вартістю 800 грн, всього на загальну суму 166 300 грн;
- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, №кузова НОМЕР_2 , загальною вартістю 128 900 грн;
- припинити за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вищевказаного автомобіля марки Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, загальною вартістю 128900 грн;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Carisma, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , загальною вартістю 111 590 грн;
- припинити за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частку вищевказаного автомобіля марки Mitsubishi Carisma, реєстраційний номер НОМЕР_6 , загальною вартістю 111590 грн;
- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на гараж, загальною площею 41.8 кв.м, номер НОМЕР_11, ряд 2Є в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б, загальною вартістю 153710 грн;
-припинити за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вищевказаного цегляного гаража, загальною площею 41,8 кв.м, номер НОМЕР_11, ряд 2Є в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», загальною вартістю 153710 грн;
- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/4 частку трикімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 28 лютого 2005 року, виданим Відділом приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на підставі розпорядження від 28 лютого 2005 року № 39707, загальною вартістю 1686265 грн;
- припинити право власності за ОСОБА_1 на частку трикімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 28 лютого 2005 року, виданим Відділом приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на підставі розпорядження від 28 лютого 2005 року № 39707, загальною вартістю 1686265 грн;
- виділити ОСОБА_2 речі, які знаходяться в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 : сучасні шпалери, вартістю 8000 грн; сучасні люстри, вартістю 12000 грн; паркет (бук), вартістю 12000 грн; керамічну плитку, вартістю 6000 грн (на кухні, в туалеті та ванній кімнаті); двері вартістю 12000 грн; пластикові вікна вартістю 20000 грн; вхідні броньовані металеві двері вартістю 5000 грн; меблі: в спальні - ліжко з тумбочками та шафа-купе загальною вартістю 18000 грн; у залі - шкіряний диван з кріслом та меблевий гарнітур, загальною вартістю 33000 грн; у прохідній кімнаті - шафа-купе вартістю 3000 грн, на кухні - кухонний гарнітур вартістю 10000 грн; сантехніку вартістю 4000 грн; два кондиціонерами марки «Mitsubishi» загальною вартістю 13000 грн; комп'ютерною технікою вартістю 8000 грн; два телевізори марки «Samsung» загальною вартістю 9000 грн; холодильник з морозильною камерою вартістю 8000 грн; морозильну камеру «Electrolux» вартістю 6000 грн, килими, посуд, книжки, постільну білизну, дрібну побутову техніку на загальну суму 10000 грн; мережу інтернет вартістю 1000 грн, всього на загальну суму 198 000 грн;
- виділити ОСОБА_2 речі, які знаходяться в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 : сучасні люстри загальною вартістю 8000 грн; паркетну дошку вартістю 8500 грн; керамічну плитку вартістю 7000 грн (на кухні, в туалеті та ванній кімнаті); мармурові підвіконня загальною вартістю 10000 грн; бойлер вартістю 4500 грн; меблі: дві шафи-купе в спальні та коридорі загальною вартістю 9000 грн; саморобний кухонний гарнітур вартістю 4000 грн; сантехніку вартістю 4000 грн, два кондиціонери марки «Mitsubishi» загальною вартістю 15000 грн, всього на загальну суму 70000 грн;
- виділити ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисячі доларів США, що офіційним курсом НБУ станом на 05 листопада 2019 року становить суму 495 960 грн, які зберігалися в металевому сейфі за адресою: АДРЕСА_2 , та перебувають у ОСОБА_2 ;
- виділити ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 280 000 грн., одержані від здачі в оренду двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01 січня 2013 року по 01 травня 2017 року.
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , де посилалась на те, що гараж, загальною площею 41.8 кв.м, номер НОМЕР_11, ряд 2Є в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-6 , придбаний у період перебування в шлюбі з ОСОБА_1 , тому є спільним майном подружжя.Просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 гараж, загальною площею 41,8 кв.м, номер НОМЕР_11, ряд 2Є в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б ; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного гаража.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль марки Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_1 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданим 18.08.2005 ВРЕР-6 УДА1 в м. Києві. Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль Mitsubishi Carisma, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 1997 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_2 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданим 23.12.2009 ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно - задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 гараж, загальною площею 41,8 кв.м, номер НОМЕР_11, ряд 2Є в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-6. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину гаража, загальною площею 41,8 кв.м, номер НОМЕР_11, ряд 2Є в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-6.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом ОСОБА_1 , представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить в оскаржуваній частині рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, спірний гараж є спільним сумісним майном подружжя, оскільки позивачем не доведено придбання його за рахунок особистих коштів. Також, суд помилково відніс до спадкового майна, одержаного відповідачем ОСОБА_2 за свідоцтвом від 08 жовтня 2005 року «гараж-літню кухню-Є». Зазначені висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам та спростовуються показами свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Вказує, що у своїх поясненнях, наданих суду, відповідач ОСОБА_2 також не заперечувала щодо будівництва літньої кухні та майстерні в АДРЕСА_5 власними силами, підтверджувала, що літня кухні облаштована усім необхідним для використання і проживання. В цих будівлях є трактор, будівельні матеріали, бетономішалка, інше. Відповідач також підтверджувала, що в квартирі по АДРЕСА_2 був сейф, де знаходилось 20 тис. доларів США та ювелірні вироби. Ця квартира облаштована усім необхідним для проживання: меблями, технікою, побутовими речами та майном. Аналогічно облаштована квартира АДРЕСА_3 , яку подаровано сину, ОСОБА_4 . Ця квартира тривалий час здавалась в оренду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечує проти наведених у скарзі доводів, посилаючись на їх безпідставність, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Вказує, що належними доказами, дослідженими судом першої інстанції, доведені обставини, що на час розгляду справи у суді одноосібним власником житлового будинку з різними господарськими будівлями (літні кухні, сараї тощо), які є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле, є відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 08.10.2005 року, виданого державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори.
Разом із тим, позивачем не було надано суду доказів, підтверджуючих істотне збільшення вартості житлового будинку разом із надвірними будівлями в селі Гоголів Броварського району Київської області за період з 08.10.2005 року до моменту розірвання шлюбу між сторонами, в тому числі і за рахунок проведення подружжям ОСОБА_2 будівельних чи інших робіт.
Щодо вимог позивача про визнання за ним права особистої приватної власності на двоповерхову майстерню з підвалом, вона розташована на земельній ділянці, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності та самочинно збудованою будівлею.
Щодо виділення позивачу речей, які знаходяться у літній кухні та двоповерховій майстерні, відповідач вважає такі вимоги необґрунтованими, оскільки фактичне існування вказаного позивачем в переліку майна не підтверджується жодними належними доказами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цих вимог у зв'язку із їх недоведеністю.
Щодо гаражу в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (коопертиві) «Славутич», ОСОБА_2 зазначила, що суд першої інстанції на підставі належних доказів встановив, що вказане майно придбане подружжям за час проживання у шлюбі, позивачем не доведено придбання його за рахунок особистих коштів, тому таке нерухоме майно є спільним сумісним та підлягає поділу між сторонами.
Стосовно вимог позивача щодо поділу квартири АДРЕСА_2 , відповідач зазначила, що трикімнатна квартира на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних долях та набута ними внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». У зв'язку із зазначеним, квартира не може бути віднесена до спільного майна подружжя.
Вказує також на необґрунтованість доводів позивача щодо виділення їй речей, які знаходяться у вказаній квартирі та у квартирі АДРЕСА_3 , а також грошових коштів, посилаючись на безпідставність таких вимог, що було встановлено судом першої інстанції.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кучерявий О.П. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи, просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги, підтримала аргументацію, викладену нею у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд першої інстанції встановив, що 18 липня 1982 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 від 29.08.2018.
Від шлюбу народилось двоє дітей: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 28 лютого 2005 року, виданого Відділом приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на підставі розпорядження від 28 лютого 2005 року №39707, трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у рівних долях. Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у реєстрову книгу за № 5104 від 29 березня 2005 року.
Установлено, що автомобіль марки Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданим 18 серпня 2005 року ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві.
Автомобіль Mitsubishi Carisma, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1997 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданим 23 грудня 2009 року ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві.
З Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 22.09.2005 встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності: ОСОБА_12 (1/2 частка) на підставі свідоцтва про право власності від 06.08.1997 Броварської ДНК та свідоцтва про право на спадщинувід 06.08.1997 Броварської ДНК, та ОСОБА_2 (1/2 частка) на підставі договору дарування від 17.09.1997. Згідно примітки у даному витязі зазначено, що згідно рішення виконкому Гоголівської сільської ради від 28.03.2005 за №47 оформлена технічна документація на самовільно збудовані гараж-літня кухня.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.10.2005 спадкоємцем майна ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_2 . Спадкове майно складається з частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Будинок шлакоблоковий, позначений на плані літерами «А-1», житловою площею 32, 3 кв.м, загальною площею 72,5 кв.м., з надвірними будівлями: погреб, гараж-літня кухня - Є, погріб -Ж, сарай -З, навіс -И, альтанка -І, сарай - К, гараж -М, вбиральня - О, колодязь - К1, тротуар, огорожа.
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер СТА 333155, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 22 травня 2015 року, гараж, загальною площею 41.8 кв.м, номер НОМЕР_11, в Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б , належить на праві власності ОСОБА_4
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 10.10.2019, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 04.05.2017 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним права особистої приватної власності на літню кухню в смт. Гоголів Броварського району Київської області та припинення права власності відповідачки ОСОБА_2 на частину вказаного майна, суд першої інстанції виходив із того, що спірна літня кухня разом із іншими надвірними будівлями входить до складу домоволодіння в АДРЕСА_1 , якого набута відповідачем ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.10.2005 після смерті її матері - ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 є також власником іншої частки вказаного будинку з надвірними будівлями та спорудами на підставі договору дарування від 17.09.1997 року.
Встановивши, що спірна літня кухня на час смерті ОСОБА_12 уже була збудована, та увійшла до спадкового майна, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 08.10.2005 року, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, оскільки позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження істотного збільшення вартості житлового будинку разом з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , за період з 08.10.2005 року до моменту розірвання шлюбу між сторонами, в тому числі за рахунок проведення подружжям Васютинських будівельних чи інших робіт, вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права особистої приватної власності на спірну літню кухню задоволенню не підлягають, які і не підлягають задоволенню вимоги про припинення за відповідачем права власності на частину літньої кухні.
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання за ним права особистої власності на двоповерхову майстерню з підвалом, оскільки позивачем не було надано суду надано жодних доказів будівництва вказаного об'єкту нерухомого майна у встановленому законом порядку та правовстановлюючих документів щодо права власності на нього. Самочинно збудовані житлові будинки, господарські будівлі і споруди не підлягають визнанню об'єктами права спільної сумісної власності подружжя (постанова Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №715/1347/14).
За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на вказану майстерню з підвалом у порядку поділу спільного майна подружжя.
Судом першої інстанції також встановлено, що трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у рівних долях. Вказана квартира набута внаслідок приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що вищевказана квартира у рівних частках є особистою власністю кожного із співвласників, та не є спільним сумісним майном подружжя, тому не підлягає поділу як спільне майно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про поділ та виділ речей, які знаходяться у вищевказаних: літній кухні, майстерні, спірній квартирі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів придбання переліченого майна та його вартості, тому такі вимоги позивача є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Показання допитаного в якості свідка ОСОБА_1 , а також інших свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не є належними доказами, на підставі яких суд може встановити зазначені обставини.
Судом першої інстанції також правильно визнано необґрунтованими вимоги позивача в частині поділу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки вказане нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 04.05.2017 року, отже, не є спільним майном подружжя.
Доказів того, що у вказаній квартирі знаходяться побутові речі, які є спільним майном подружжя, позивачем не надано та в матеріалах справи не міститься. Відтак вимоги позивача про виділення у власність речей, які знаходяться у вказаній квартири є безпідставними.
Позивачем також не доведено належними та допустимими доказами одержання відповідачем грошових коштів у розмірі 280 000 гривень від здачі в оренду квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01 січня 2013 року по 01 травня 2017 року, а також доказів накопичення 20 000 доларів США позивачем особисто чи спільно з відповідачем, у зв'язку із чим висновки суду про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог відповідають вимогам закону.
Вирішуючи питання щодо поділу гаража за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б , суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановив, що гараж у Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооперативі) «Славутич», який знаходиться за вказаною адресою, на праві власності зареєстрований за позивачем згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_10 , виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 22.05.2015 року, тобто набутий позивачем за час проживання у шлюбі та відноситься до спільного сумісного майна подружжя, про що сам позивач зазначав у позовній заяві.
За відсутності належних та допустимих доказів, підтверджуючих придбання позивачем спірного гаражу за рахунок особистих коштів, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права особистої власності на гараж, та обґрунтовано задовольнив зустрічні позовні вимоги щодо поділу спірного гаражу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам законності та вмотивованості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявого Олександра Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.