01 квітня 2024 року
справа № 362/272/24
провадження № 33/824/1702/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Чередніченка Василя Павловича на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 цього Кодексу закрито.
Не погоджуючись із постановою суду захисник ОСОБА_1 22 лютого 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати з прийняттям нової, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що висновок експерта є неналежним та не може бути покладеним в основу законного та обґрунтованого рішення, посилання на неналежний доказ у рішенні суду вказує на недоведеність обставини відсутності складу і події адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки постанову суду фактично отримав 19 лютого 2024 року (а.с. 41).
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Наведені заявником підстави можна визнати поважними, а тому строк на апеляційне оскарження постанови суду слід поновити.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Чередніченко В.П. апеляційну скаргу просив задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явились. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 486992, 03 січня 2024 року о 16:10 на автодорозі с. Іванковичі/с. Рославичі, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Volkswagen Toaureg, номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем КІА Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги пунктів 11.3, 11.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП вказано, що провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
З матеріалів справи та судового рішення встановлено, що при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2 передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Відповідно до п.11.3 Правил дорожнього руху України, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Відповідно до п.11.4 Правил дорожнього руху України, на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними матеріалами справи, а саме:
- схемою місця ДТП 03 січня 2024 року;
- письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 03 січня 2024 року;
- DVD диском із відеозаписом події дорожньо-транспортної пригоди;
- висновком судової-автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-24/3259-ІТ від 20 січня 2024 року.
З пояснень ОСОБА_2 слідує, що останній, рухався по правій стороні дороги в напрямку с. Рославичі. Побачивши, що зустрічний автомобіль виїжджає на його смугу, намагався запобігти зіткненню.
З пояснень ОСОБА_1 слідує, що остання рухаючись в бік с. Круглик, відразу після повороту біля зупинки «Маєток» намагалася уникнути зіткнення з авто, що їхало назустріч по центру дороги, проте запобігти зіткненню не вдалося, хоча швидкість з якою рухався автомобіль була невеликою.
З долученого до матеріалів справи DVD диску вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen Touareg» здійснював рух по смузі в бік с. Рославичі, на зустріч якого виїхав автомобіль марки «Kia Sportage», який здійснював виїзд на межі зустрічної смуги, цим самим створюючи аварійну ситуацію. Після чого було вчинено гальмування та зіткнення автомобілів, що відповідає схемі ДТП від 03 січня 2024 року.
Відповідно до висновку експертизи, водій «Kia Sportage» повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Kia Sportage», мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Volkswagen Touareg», шляхом виконання вищезазначених вимог ПДР. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Touareg» не мав технічної можливості попередити зіткнення з іншим автомобілем, шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування, у зв'язку з тим, що навіть зупинка його автомобіля не виключала можливість зіткнення так, як зустрічний автомобіль «Kia Sportage» не гальмувався. Разом з тим, в діях автомобіля «Volkswagen Touareg» невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України не вбачається.
Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що в діянні ОСОБА_2 не вбачається об'єктивної сторони, а тому і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта є неналежним та не може бути покладеним в основу законного та обґрунтованого рішення, посилання на неналежний доказ у рішенні суду вказує на недоведеність обставини відсутності складу і події адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє за необґрунтованість.
За відсутності підстав для сумнівів у правильності наведених висновків, з урахуванням того, що дослідження проведено компетентним експертом за відповідним фахом, на підставі сукупності всіх фактичних обставин, за заданими характеристиками, які надають можливість їх оцінки експертом з технічної точки зору, суд апеляційної інстанції висновок спеціаліста з експертного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди за судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-24/3259-ІТ від 20 січня 2024, проведеної страршим судовим експертом відділу автотехнічних досліджень лабораторії автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Київського НДЕКЦ МВС
Степурою Олександром Сергійовичем, який має вищу технічну освіту, спеціальну підготовку, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортних експертиз за експертними спеціальностями: 10.1. «Дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод» (свідоцтво N? 7579 видане ЕКК МВС 20.04.2006, дійсне до 31.12.2026), 10.2. «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (свідоцтво N? 8079 видане ЕКК МВС 26.04.2007, дійсне до 31.12.2027), 10.4. «Транспортно-трасологічні дослідження» (свідоцтво
N? 14107 видане ЕКК МВС 19.10.2015, дійсне до 31.12.2027), стаж експертної
роботи з 2006 року, суд апеляційної інстанції визнає належним та допустимим доказом у справі, який спростовує відомості, викладені в апеляційній скарзі.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Доводів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваній постанові, або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано. Досліджені судом першої інстанції докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - Чередніченка Василя Павловича про поновлення строку задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - Чередніченку Василю Павловичу строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Чередніченка Василя Павловича залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя