Справа № 11-кп/824/1853/2024 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 755/1762/20
Категорія КК: ч. 2 ст. 125 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
01 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року ОСОБА_11 визнано винуватим за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Частково задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, тобто на користь кожної по 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 витрати на правову допомогу в розмірі 54 000 грн, тобто на користь кожного по 18 000 грн.
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком суду, ОСОБА_11 визнано винуватим у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за наступних обставин.
Так, 29 січня 2019 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, у ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , яку ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.12.2021 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, перебуваючи на загальному коридорі першого поверху першого під'їзду будинку по АДРЕСА_3 , на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виник конфлікт щодо незаконного зайняття підвального приміщення за вказаною адресою. В подальшому, ОСОБА_11 умисно, кулаком правої руки наніс ОСОБА_9 удар в область лівого ока, ОСОБА_13 нанесла ОСОБА_9 множинні удари руками в різні частини тіла, тримаючи в руці ключі від квартири, декілька разів нанесла удари по голові, а потім удари руками по тулубу ОСОБА_8 , в результаті чого остання почала кликати на допомогу. В подальшому, з квартири АДРЕСА_4 вийшов ОСОБА_12 який намагався захистити ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Продовжуючи реалізувати свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_11 намагаючись зіштовхнути зі сході ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на підлогу, при цьому продовжував наносити удари ногами останній. Після чого останній підвівся та вхопив за тулуб ОСОБА_9 , бив корпусом її тіла об стіну будинку та укусив її за кисть правої руки, чим спричинив останній фізичний біль та наніс тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_13 , тримаючи у руці невстановлений досудовим розслідуванням предмет, що відноситься до аерозольних засобів, розпилила в обличчя потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 речовину подразнюючої дії, внаслідок чого заподіяла останнім фізичного болю та тілесні ушкодження.
Згідно з висновком експерта № 042-408-2019 від 27.03.2019 ОСОБА_9 спричинено легкі тілесні ушкодження і легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; висновку експерта № 042-898-2019 від 20.05.2019 ОСОБА_8 спричинено легкі тілесні ушкодження; висновку експерта № 042-899-2019 від 20.05.2019 ОСОБА_12 спричинено легкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року скасувати та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 за недоведеністю вини.
В обґрунтуваннях вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду.
Вказує, що нанесені ОСОБА_11 ОСОБА_9 тілесні ушкодження підтверджуються лише показаннями потерпілих, які вони надали у судовому засіданні та під час слідчого експерименту, спосіб їх нанесення суперечить показанням обвинуваченого, які є логічними та послідовними. Слідчий експеримент від 06.06.2019 фактично зафіксував показання потерпілих на стадії досудового розслідування, а тому не можуть бути враховані судом. Вважає, що доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 недостатньо, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що саме останнім вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження. Просить звільнити обвинуваченого ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження відносно останнього. Вказує, що строк давності закінчився 29.01.2022, підстави, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, для зупинення чи переривання перебігу давності відсутні. Вважає, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, наявність факту понесення потерпілими витрат на правову допомогу не є приводом для стягнення з особи таких витрат.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_14 зі змінами, поданими першим заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_15 просить вказаний вирок скасувати в частині визнання винуватим ОСОБА_11 , призначення йому покарання, звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. В решті вирок залишити без змін.
Апелянт вказує, що з моменту вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, минуло більше трьох років. А тому на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_11 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_14 залишено без задоволення. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2021 скасовано та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 49 КК України, та звільнено від кримінальної відповідальності.
Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 січня 2023 року касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 30.08.2022 скасовано, призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Надійшли заяви потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 про стягнення з ОСОБА_11 витрат на правову допомогу по 8400 грн кожному.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та клопотання про закриття провадження, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора із змінами, пояснення потерпілих і їх представника, які не заперечили проти скасування вироку та закриття кримінального провадження в частині визнання винним обвинуваченого та призначення покарання і просили стягнути додаткові витрати на правову допомогу, провівши судові дебати, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_11 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялися судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Зокрема вина обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , які вказували про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_16 заподіяли їм тілесні ушкодження в під'їзді будинку АДРЕСА_3 . Між ними був конфлікт, пов'язаний із спричиненням ОСОБА_11 та ОСОБА_13 перешкод для користування підвальним приміщенням у багатоквартирному будинку, де вони всі спільно проживали. Потерпілими подано позовну заяву до обвинуваченого у зв'язку з цим, а напередодні, 28 січня 2019 року подано звернення до керівника ЖЕКу. 29 січня 2019 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вийшли з квартири та хотіли вийти з під'їзду. В цей час ОСОБА_11 , перебуваючи на першому поверсі біля своєї квартири, не пропускаючи потерпілих, наніс ОСОБА_9 один удар в область лівого ока, а ОСОБА_13 почала наносити ОСОБА_9 удари в різні частини тіла. Тримаючи в руках ключі від квартири ОСОБА_13 вдарила останню в голову. ОСОБА_13 в цей час також почала наносити тілесні ушкодження по тілу ОСОБА_8 , яка кликала на допомогу. ОСОБА_11 та ОСОБА_13 продовжували наносити тілесні ушкодження ОСОБА_8 . З квартири вийшов потерпілий ОСОБА_12 та побачив як ОСОБА_11 наносив удари ОСОБА_9 , яка є його дружиною. В цей час ОСОБА_13 тримала за волосся його доньку - ОСОБА_8 . ОСОБА_12 намагався зупинити незаконні дії обвинуваченого, однак зміг лише дотягнутись до нього, так як мав травму ноги. ОСОБА_11 штовхнув ОСОБА_9 зі сходів та, не втримавшись, вони всі впали. ОСОБА_13 розпилила невідому речовину потерпілому ОСОБА_12 в обличчя і він пішов додому, щоб вмитись. Через короткий проміжок часу до нього прийшли потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , у яких також пекло обличчя через розпилення їм ОСОБА_13 речовини з балончика. В подальшому потерпілі швидку медичну допомогу та перебували на стаціонарному лікуванні.
Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , будучи допитаними під час судового розгляду, підтвердили факт наявного конфлікту між ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та потерпілими. Вони є жителями багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 та 29 січня 2019 року чули як відбувалась бійка в під'їзді їх будинку. ОСОБА_17 зазначив, щоб чув бійку в приміщенні під'їзду, однак двері відчинити не зміг, а коли відчинив, то побачив ОСОБА_12 , який стояв на сходах з забинтованою ногою та просив допомогти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , яких б'ють ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . ОСОБА_17 спустився на перший поверх і побачив, як ОСОБА_11 правою рукою душив ОСОБА_9 , а ОСОБА_8 намагалась відтягнути обвинуваченого. Свідок намагався також відтягнути ОСОБА_11 від ОСОБА_9 . В цей час ОСОБА_13 почала розбризкувати невідому хімічну речовину, від чого постраждали потерпілі, але найбільше ОСОБА_12 . Свідок ОСОБА_18 також підтвердила факт нанесення потерпілим тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .
Крім зазначених показань, винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами.
Так, даними карти виїзду швидкої медичної допомоги № 496 від 29.01.2019, довідок Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 29.01.2019, Олександрійської міської клінічної лікарні від 29.01.2019 підтверджується факт звернення ОСОБА_9 до вказаних медичних закладів цього ж дня, їй поставлено діагноз хімічний опік шкіри повік та обох очей та вона знаходилася на лікуванні в опіковому відділенні лікарні № 2.
Даними довідок Міської клінічної лікарні № 2 м. Києва від 29.01.2019, Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 29.01.2019 підтверджується факт звернення ОСОБА_8 за медичною допомогою цього ж дня та її перебування на лікуванні в опіковому відділенні лікарні № 2.
Даними довідки Міської клінічної лікарні № 2 м. Києва від 29.01.2019, Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 29.01.2019, Олександрійської міської клінічної лікарні від 29.01.2019 підтверджується факт звернення ОСОБА_12 до вказаних медичних закладів з діагнозом хімічний опік шкіри повік та обох очей, перебування на лікуванні в опіковому відділенні лікарні № 2.
Даним протоколу проведення слідчого експерименту від 06.06.2019, проведеного за участю потерпілих підтверджуються обставини та локалізація нанесення ОСОБА_11 та ОСОБА_13 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 . Вказана слідча дія проведена з дотриманням положень ст. 240 КПК України. Підстав для визнання вказаного доказу неналежним чи недопустимим, як про це зазначає захисник, колегія суддів не вбачає.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, даними висновків експертів № 042-408-2019 від 27.03.2019, № 042-898-2019 від 20.05.2019; експертного дослідження № 042-899-2019 від 20.05.2019 підтверджується факт виявлення у потерпілих тілесних ушкоджень, локалізація яких узгоджується з наданими ними показаннями потерпілих щодо порядку їх нанесення ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а також узгоджується з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 06.06.2019.
Так, згідно даних висновку експерта № 042-408-2019 від 27.03.2019, у ОСОБА_9 , з урахуванням даних викладених у «Висновку експертного дослідження» № 041-203-2019 від 30.01.2019, виявлено тілесні ушкодження, які утворились 29.01.2019: садна в тім'яній ділянці зліва, на долонній поверхні лівої кисті в проекції підвищення першого пальця; синці в лобно-скроневій ділянці зліва з переходом на повіки лівого ока, на підборідді зліва, в проекції нижньої щелепи справа; хімічний опік шкіри повік 1 ступеня обох очей, які за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження; укушена рана, садна на тильній поверхні лівої кисті в проекції першої п'ясної кістки - відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу.
Даними висновку експертного дослідження № 042-898-2019 від 20.05.2019 підтверджується виявлення у ОСОБА_8 такі тілесні ушкодження: хімічний опік 1 ступеню шкіри повік обох очей, яке за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Вказане ушкодження не має ознак небезпеки для здоров'я. Характер та морфологія виявленого тілесного ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось внаслідок однієї дії подразнюючої речовини, не виключається внаслідок застосування аерозольних засобів, за давністю може відповідати вказаному терміну.
Даними висновку експертного дослідження № 042-899-2019 від 20.05.2019 підтверджується виявлення у ОСОБА_12 тілесне ушкодження: хімічний опік 1 ступеню шкіри повік обох очей, який за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Вказане ушкодження не має ознак небезпеки для життя. Характер та морфологія виявленого тілесного ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось внаслідок однієї дії подразнюючої речовини, не виключається внаслідок застосування аерозольних засобів, за давністю може відповідати вказаному терміну.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що вказані вище докази не підтверджують винуватість ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 125 КК України колегія суддів вважає необґрунтованими. Зібрані докази перевірені судом на предмет їх допустимості та належності. Їх сукупність підтверджує факт нанесення ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , а ОСОБА_9 - легкого тілесного ушкодження що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу. Обставини нанесення потерпілим тілесних ушкоджень свідчить про наявність умислу в обвинуваченого на їх заподіяння.
Покарання ОСОБА_11 призначено з дотриманням ст. 65 КК України.
Під час першого апеляційного розгляду, захисником ОСОБА_7 було подано клопотання про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України. Стороною обвинувачення також було змінено апеляційні вимоги, висловлено аналогічне прохання. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_11 не з'явився в судове засідання під час другого апеляційного розгляду та не надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Захисник не підтвердив наявність такої згоди з боку ОСОБА_11 .
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Як встановлено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2021, ОСОБА_11 інкримінувалось вчинення 29.01.2021кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України. З урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, строки давності притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності минули.
У зв'язку з тим, що згода ОСОБА_11 на звільнення його від кримінальної відповідальності отримана не була, захисник підтримав подану апеляційну скаргу, в якій оспорюється винуватість його підзахисного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування положень ч. 5 ст. 74 КК України, на підставі ч. 2 ст. 404 КПК України.
Тому вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2021 підлягає зміні зі звільненням ОСОБА_11 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України. Рішення про звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання на підставі ст. 75, ст. 76 КК України також підлягає виключенню з вироку.
Крім того, колегія суддів, вважає обґрунтованими заяви потерпілих про збільшення розміру процесуальних витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Так, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, в тому числі, із витрат на правову допомогу.
Як вбачається з поданих потерпілими заяв, між адвокатом ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 26.04.2019 укладено договір про надання кожному з них правової допомоги під час здійснення судового провадження в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , та додаткову угоду від 24.02.2021. З урахування обсягу наданих адвокатом ОСОБА_10 послуг та виконаної роботи, підписано акт 02.04.2023, згідно з яким підтверджено понесення кожним з потерпілих додаткових процесуальних витрат, пов'язаних з поданням апеляційної скарги захисником, прокурором, касаційного розгляду та нового апеляційного розгляду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , - у розмірі 8400 грн. Заперечення захисника з приводу задоволення вказаних заяв колегія суддів вважає безпідставними, так як вони суперечать положенням КПК України та практиці Верховного Суду, викладеній в численних судових рішеннях.
Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_11 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 процесуальних витрат по 8400 гривень на кожного.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 і прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 із змінами першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_15 залишити без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року щодо ОСОБА_11 змінити.
Звільнити ОСОБА_11 від призначеного покарання за ч.2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.
Виключити з вироку рішення про звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання на підставі ст. 75, ст. 76 КК України.
В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року щодо ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 125 КК України залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 процесуальні витрати по 8400 гривень на кожного.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Справа № 11-кп/824/1853/2024 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 755/1762/20
Категорія КК: ч. 2 ст. 125 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
01 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 і прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 із змінами першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_15 залишити без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року щодо ОСОБА_11 змінити.
Звільнити ОСОБА_11 від призначеного покарання за ч.2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.
Виключити з вироку рішення про звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання на підставі ст. 75, ст. 76 КК України.
В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року щодо ОСОБА_11 за ч.2 ст. 125 КК України залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 процесуальні витрати по 8400 гривень на кожного.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 06 лютого 2024 року о 14 годині.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4