справа №755/710/22 Головуючий у І інстанції - Дзюба О.А.
апеляційне провадження №33/824/502/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
02 лютого 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - Кишені Володимира Сергійовича на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року, -
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Судом установлено, що ОСОБА_1 10 грудня 2021 року о 22 год. 15 хв. керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , по бул. Перова, 4 в Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідніть обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - Кишеня В.С. 03 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; оскаржувану постанову скасувати, а провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції посилається на те, що ані ОСОБА_1 , ані Кишеня В.С. не були присутніми при проголошенні постанови, жодних повісток про виклик до суду не отримували. Зі змістом оскаржуваної постанови захисник ознайомився лише 23 вересня 2023 року.
Дослідивши матеріали справи та встановивши викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, врахувавши відсутність ОСОБА_1 та його адвоката у судовому засіданні під час прийняття постанови, а також відсутність доказів отримання апелянтом копії оскаржуваної постанови, суд доходить висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
У мотивування скарги зазначає, що ОСОБА_1 повідомив, що 10 грудня 2021 року не керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , у момент, нібито, зупинки, автомобіль стояв збоку проїзної частини дороги коли до нього під'їхали працівники поліції.
Вказує, що співробітники поліції не пояснили ОСОБА_1 , що у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння для нього настануть ті ж самі наслідки, що і при встановленні стану сп'яніння, зазначивши просто, що це теж є правопорушення. Йому не було роз'яснено порядку проходження огляду на стан сп'яніння, як і не роз'яснено його прав при притягненні до адміністративної відповідальності.
Зауважує, що працівниками поліції не було названо жодної ознаки наркотичного сп'яніння, на підставі чого було запропоновано пройти огляд ОСОБА_1 .
Посилається на небезперервність наявного у справі відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, у зв'язку з чим уважає такий відеозапис неналежним доказом.
Також указує на те, що у матеріалах справи відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №205129 від 10 грудня 2021 року вбачається, що водій ОСОБА_1 10 грудня 2021 року о 22 год. 15 хв. керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , по бул. Перова, 4 в Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідніть обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно з частиною п'ятою статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №205129 від 10 грудня 2021 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; пояснення свідків та відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.
Відповідно до вимог вказаної статті у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376).
Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 особисто підписав протокол, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» жодних відомостей не зазначив, окрім обов'язку залишити транспортний засіб за місцем зупинки.
При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв, мотивів незгоди з протоколом не зазначив.
Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні.
На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №205129 від 10 грудня 2021 рокувідповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції №1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає.
Отже, доводи сторони захисту щодо невідповідності вимогам законодавства протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а обставини, викладені у протоколі, останнім не спростовані.
Судом було досліджено дані відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції, згідно якого в ході розмови працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, проте останній під відеофіксацію та у присутності двох свідків категорично відмовився. При цьому, ОСОБА_1 поліцейськими було роз'яснено порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та мав намір їхати далі за кермом.
Таким чином, працівниками поліції така поведінка ОСОБА_1 була правильно розцінена як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відмова водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі належним чином зафіксована працівниками поліції на нагрудну відеокамеру, матеріали відеозапису долучені до матеріалів справи, що відповідає вимогам частини другої статті 266 КУпАП.
Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, доводи скаржника, що співробітники поліції не пояснили ОСОБА_1 , що у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння для нього настануть ті ж самі наслідки, що і при встановленні стану сп'яніння, йому не було роз'яснено порядку проходження огляду на стан сп'яніння, як і не роз'яснено його прав при притягненні до адміністративної відповідальності спростовуються вказаним відеозаписом, а також наявним у протоколі підписом ОСОБА_1 про роз'яснення йому прав та обов'язків, передбачених статтею 63 Конституції України, статті 268 КУпАП.
Аргументи захисника, що наявний у матеріалах справи відеозапис є небезперервним, а працівниками поліції не було названо жодної ознаки наркотичного сп'яніння не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Окрім того, при фіксації поліцейськими факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння були присутніми два свідки, письмові пояснення яких містяться у матеріалах справи.
Посилання скаржника на відсутність у справі доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом є безпідставними з огляду на власноруч написане у протоколі про адміністративне правопорушення зобов'язання залишити транспортний засіб за місцем зупинки.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що зводяться до незгоди апелянта з висновками і постановою суду першої інстанції, та розцінюються апеляційним судом як намагання уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, та спростовуються матеріалами справи і встановленими судом обставинами, а отже не є підставою для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - Кишені Володимира Сергійовича - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Гуль