вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 756/10799/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3480/2024Головуючий у суді першої інстанції - Белоконна І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
07 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 08.07.2022 за № 244/ОС «З особового складу», поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії «Вокзальної Компанії» АТ «Українська залізниця», стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату з дати звільнення 08.07.2022 за час вимушеного прогулу до дати винесення рішення.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 , уклавши трудовий договір з АТ «Укрзалізниця», був прийнятий на посаду заступника директора філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця» відповідно до наказу № 163/ОС від 08.04.2021. Наказом АТ «Укрзалізниця» від 08.07.2022 № 244/ОС його звільнено з вказаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
З даним наказом позивач не згоден, уважає його незаконним, оскільки трудовий договір діяв з 09.04.2021 до 11.04.2022 включно і його не було звільнено в останній день строку дії трудового договору.
Позивач вважає, що укладений строковий трудовий договір, з урахуванням внесених до нього змін може вважатись як трудовий договір укладений на невизначений строк, як то визначено ст. 39-1 КЗпП України.
Стверджує, що повідомив відповідача, що з 01.07.2022 виконує державні обов'язки, подавши заяву до добровольчого формування Якушинецької територіальної громади № 1 Вінницького району Вінницької області та уклавши контракт добровольця (т. 1 а.с. 1-4, 33-40).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.11.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 223-227).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що позивач після закінчення обумовленого строку до 11.04.2022 включно - підлягав звільненню. Звільнення повинно було здійснюватися без його заяви за наказом власника в будь-якому випадку в останній день роботи, як визначено трудовим договором № 189-2021.
Оскільки накази відповідача, які стосуються роботи позивача, строків (періодів) роботи видавались неодноразово, тобто, переукладалися, та зважаючи на те, що наказом від 07.04.2022 № 117/ос було внесено зміни до наказу від 08.04.2021 № 140/ос, яким період роботи позивача був визначений до 11.07.2022, тому слід вважати, що умовно строковий договір позивача переріс у безстроковий.
Зважаючи на вказане, а саме те, що позивач працював у відповідача за безстроковим трудовим договором, укладеним на невизначений строк, звільнення його з роботи з підстав закінчення дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України слід вважати безпідставним та таким, що суперечить вимогам закону, тому позовні вимоги слід вважати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 229-231зв.).
05.01.2024 АТ «Укрзалізниця» було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що укладення трудового договору на певний строк регулюється ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні чи продовженні строку дії такого договору застосування ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України. Тобто, не важливо, укладено з працівником після припинення строку дії трудового договору новий строковий трудовий договір чи продовжено дію строкового трудового договору шляхом укладення додаткової угоди, строковий трудовий договір характеру безстроковості не набирає. Тому, внесення змін до трудового договору шляхом укладення додаткової угоди щодо продовження строку його дії є допустимим та законним.
Окрім того, позивач не був призваний на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації або за контрактом, тому він не може користуватися гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
У судовому засіданні представник АТ «Укрзалізниця» - Редевич О.М. заперечувала проти поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви позивача від 06.04.2022, в якій він при визначенні строку дії трудового договору посилався на обставини особистого характеру, було укладено додаткову угоду № 1 до трудового договору від 08.04.2021 № 189-2021, 07.04.2022 між ОСОБА_1 та АТ «Укрзалізниця» було укладено додаткову угоду № 1 до трудового договору від 08.04.2021 № 189-2021, в якій сторони домовились пункт 7.1. розділу 7 «Строк дії та інші умови» викласти в такій редакції: «7.1. Цей договір діє з «09.04.2021 до 11.07.2022». Дану додаткову угоду введено в дію наказом АТ «Укрзалізниця» від 07.04.2022 № 117/ос.
На підставі заява позивача від 24.03.2021 про укладення строкового трудового договору, згідно якої він просив укласти з ним трудовий договір на строк з 09.04.2021 до 11.04.2022 за обставинами особистого характеру, 08.04.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Укрзалізниця» було укладено трудовий договір № 189-2021, строк дії якого сторони визначили з 09.04.2021 до 11.04.2022 включно, та видано наказ № 140/ос від 08.04.2021 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника директора філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця» на умовах трудового договору у письмовій формі строком з 09.04.2021 до 11.04.2022.
01.07.2022 між позивачем та добровольчим формуванням Якушинецької територіальної громади № 1 Вінницького району Вінницької області укладено контракт добровольця територіальної оборони.
Згідно наказу АТ «Укрзалізниця» від 08.07.2023 № 244/ос, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та пункту 6.2. трудового договору від 08.04.2021 № 189-2021 ОСОБА_1 звільнено 11.07.2022 з посади заступника директора філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця» у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
11.07.2022 ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» направлено заяву про увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з укладенням контракту з Якушинецькою територіальною громадою № 1 Вінницького району Вінницької області, яка отримана АТ «Укрзалізниця» 14.07.2022 та зареєстрована за № Ц-240/0/79-22.
Згідно п. 27 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.11.2022 № 123 «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань Вінницької області», ОСОБА_3 звільнено з посади командира добровольчого формування № 1 Якушинецької сільської територіальної громади Вінницького району Вінницької області громадянина та розформовано добровольче формування № 1 Якушинецької сільської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.
Згідно п. 23 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449 (Положення № 1449), окремою підставою припинення контракту добровольця територіальної оборони є розформування добровольчого формування.
Отже, контракт добровольця територіальної оборони, укладений позивачем 01.07.2022 діяв з 01.07.2022 по 02.11.2022.
Згідно п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.06.2023 № 61 «Про командирів добровольчих формувань», на підставі подання командира військової частини НОМЕР_1 та протоколу зборів ініціативної групи призначено командиром добровольчого формування № 1 Якушинецької сільської територіальної громади Вінницького району Вінницької області громадянина ОСОБА_3
23.06.2023 між позивачем та добровольчим формуванням № 1 Якушинецької сільської територіальної громади укладено контракт добровольця територіальної оборони. Тобто, у період часу з 03.11.2022 по 22.06.2023 позивач не мав членства в добровольчому формуванні
Відповідно до ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудовий договір від 08.04.2021 № 189-2021 та додаткова угода № 1 від 07.04.2022 до нього узгоджуються з положеннями ст. 23 КЗпП України, оскільки подавши відповідачу заяви від 24.03.2021 та від 06.04.2022 позивач заявив, що строковий трудовий договір відповідає його інтересам.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 753/7342/18.
Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 419/1965/18 прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Таким чином, зазначення у трудовому договорі (з урахуванням внесених до нього змін) строку його дії до 11.07.2022 свідчить, що саме ця дата і є останнім днем чинності дії трудового договору.
Суд першої інстанції правильно не застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 23 КЗпП України, оскільки нею було доповнено вказану статтю Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 та не має зворотної дії в часі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного супротиву», добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основи національного супротиву», територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основи національного супротиву», військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.
Відповідно до п. 6 Положення № 1449, членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов'язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Згідно табеля обліку використання робочого часу за липень 2022 року, у період з 01.07.2022 по 11.07.2022, позивач знаходився на робочому місці повний робочий день, і не звертався до керівництва із заявами про його перебування у добровольчому формуванні.
При цьому, у зазначений період позивач виконував обов'язки згідно посадової інструкції, а саме, ним було підписано лист вих. № ВК-06/2543 та запит цінової пропозиції № ВК-07/589. У подальшому, 04.07.2022 ОСОБА_1 було підписано лист №-06/2558, 05.07.2022 позивачем було видано довіреність № 13, 06.07.2022 позивач підписав рознарядку на поставку товару № ВК-07/603, а 11.07.2022 позивачем було підписано лист № ВК-07/605.
Наведене свідчить, що виконання обов'язків члена добровольчого формування у період з 01.07.2022 по 11.07.2022 не здійснювалось позивачем у робочий час, що виключало можливість застосування роботодавцем ч. 1 ст. 119 КЗпП України.
Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що про укладення позивачем контракту добровольця територіальної оборони відповідачу стало відомо вже після звільнення позивача, а саме 14.07.2022.
З огляду на те, що позивачем не доведено його перебування на військовій службі, що мало б підстави для збереження робочого місця на час виконання військового обов'язку, тому звільнення позивача відбулось у визначений законом спосіб, і позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем трудового законодавства під час його звільнення, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводів апеляційної скарги про неодноразовість переукладання трудового договору є необґрунтованими з огляду на те, що згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Отже, строковий трудовий договір може бути укладено лише у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Таким чином, умовами укладення строкового трудового договору є: 1) характер виконуваної роботи; 2) умови виконання роботи; 3) інтереси працівника; 4) інші випадки, передбачені законодавчими актами. Матеріалами справи підтверджено факт обізнаності позивача про строковість трудових відносин та погодження саме на такі умови праці. Власне бажання позивача на укладення саме строкових трудових відносин підтверджується його неодноразовими заявами та виданими на підставі цих заяв наказами роботодавця (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду, від 25.01.2023 у справі № 757/16504/20).
До того ж, згідно п. 6.1. трудового договору № 189-2021 від 08.04.2021 внесення змін до цього Договору здійснюється виключно у письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткових угод. Тобто, при наявності суперечностей щодо укладених умов трудового договору та його строку дії, сторони не позбавлені права внесення змін до трудового договору шляхом укладення додаткової угоди щодо продовження строку його дії.
Також, апелянт безпідставно послався на Указ Президії Верховної Ради СРСР № 311-09 від 24.09.74 «Про умови праці тимчасових робітників та службовців», оскільки згідно п. 1 вказаного Указу тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців.
Позивач не підпадає під зазначені критерії, як тимчасового робітника чи службовця, оскільки трудовий договір з ним було укладено у відповідності до ч. 2 ст. 23 КЗпП України, який може бути укладено у разі неможливості встановлення трудових відносин на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», то необхідно зазначити, що даний закон не поширює свою дію на позивача, оскільки позивач військову службу не проходив. Позивач не був призваний на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації або за контрактом, тому він не може користуватися гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 753/3880/20 добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно; до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов'язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 6 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449).
Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року залишено без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 22 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома