25 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/2268/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також -позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними дії ГУ ПФ України в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 з урахуванням оновленої довідки від 20.12.2023 №9/3-3303; зобов'язання ГУ ПФ України в Чернігівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням оновленої довідки від 20.12.2023 №9/3-3303 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, складеної Департаментом з питань виконання кримінальних покарань, станом на 01.01.2023, виходячи із таких видів грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від09.04.1992 №2262-ХІІ«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум, з розрахунку 80 % розміру грошового забезпечення.
Позов обґрунтований тим, що для проведення перерахунку пенсії до ГУ ПФУ в Чернігівській області надійшла довідка Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 20.12.2023 №9/3-3303 про розмір грошового забезпечення, однак відповідач відповідний перерахунок пенсії не провів, крім того обмежив виплату пенсії максимальним розміром. Вважає, що такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.
Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем відзив на позов не подано.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Департаментом з питань виконання кримінальних покарань підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення від 20.12.2023 №9/3-3303 станом на 01.01.2023.
Листом від 09.02.2024 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії за безпідставністю.
Вважаючи свої права порушеними позивач, звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, тобто з урахуванням не лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а й додаткових видів грошового забезпечення, тобто чотирьох складових.
Крім того, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Наведена позиція повністю узгоджується із висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19. Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №160/8324/19.
У зв'язку з цим варто зазначити, що відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, на всій території України органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями. У випадку невиконання судового рішення передбачається встановлена законом відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу, з якого пенсіонер звільнився зі служби, відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Тому отримання довідки про розмір грошового забезпечення позивача, має наслідком виникнення для відповідача обов'язку вчинити відповідні дії щодо перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, що зазначені у такій довідці.
Однак, на переконання суду, відповідачем фактично нівелюється рішення Верховного Суду у справі №160/8324/19.
При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28.11.1999 р. по справі «Brumarescu v. Romania» та від 24.07.2003 р. по справі «Ryabykh v. Russia» Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Департаментом з питань виконання кримінальних покарань надав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку від 20.12.2023 №9/3-3303 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, для проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії.
Відтак, у відповідача ГУ ПФУ України в Чернігівській області у зв'язку з отриманням зазначеної довідки виник обов'язок перерахувати пенсію позивача.
Однак, не зважаючи на те, що виникли підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням складових грошового забезпечення, визначених в довідці уповноваженого органу, відповідач безпідставно не провів перерахунок пенсії позивача на підставі вказаної довідки, що свідчить про протиправність його дій.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про допущену відповідачем протиправну бездіяльність у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 20.12.2023 №9/3-3303, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань про розмір грошового забезпечення та, як наслідок, зобов'язання здійснити такий перерахунок.
Щодо нарахування та виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Після проведення перерахунку пенсії позивача її розмір на 01.02.2023 становить 28429,92 грн (підсумок пенсії 32410,11 грн), що підтверджується наданим розрахунком.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон України №2262-ХІІ).
Обчислення пенсії врегульовано розділом V цього Закону.
Обмеження щодо максимального розміру пенсії з'явилось у статті 43 Закону України №2262-ХІІ з 01 січня 2008 року. Так, пунктом 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статтю 43 Закону України 2262-ХІІ доповнено частиною 5, якою закріплено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведені зміни рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними.
01 жовтня 2011 року набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі- Закон України №3668-VI).
Стаття 2 цього закону передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №3668-VI закріплено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину 5 статті 43 Закону України №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»
А Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIІІ цю норму доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення цієї правової норми визнано неконституційними.
Отже, з 20 грудня 2016 року відповідна частина статті 43 Закону України №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.
Надаючи правову оцінку застосування до спірних правовідносин положень статті 2 Закону України №3668-VI щодо обмеження максимального розміру пенсії, які неконституційними не визнавались, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у частині 5 статті 17 Конституції України.
Отже, зазначені особи мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина 1 статті 17 Основного Закону України).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Отже, норми - принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Водночас, положення статті 2 Закону України №3668-VI, на які посилається відповідач, якими обмежено максимальний розмір пенсії, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 чітко вказано: « обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України (пункт 3 цього рішення).
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 цієї правової норми закріплено, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Підсумовуючи наведе, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є протиправними. На неправомірності обмеження максимального розміру пенсії наголошував також і Верховний Суд у постановах від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.
Наведене є підставою для задоволення позовної заяви в цій частині.
Щодо позовних вимог про проведення перерахунку у розмірі 80% від суми грошового забезпечення, суд зазначає наступне .
Судовими рішеннями від 14.04.2020 у справі № 620/557/20 та від 02.11.2021 №620/12710/21, які набрало законної сили, встановлено, що розмір пенсії позивача становить 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, у своїх висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 по справі “Brumarescu v. Romania” (“Брумареску проти Румунії”) та від 24.07.2003 по справі “Ryabykh v. Russia” (“Рябих проти Росії”), Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, з урахуванням наведеного, перерахунок пенсії позивачу має бути проведений виходячи з відсоткового значення розміру пенсії - 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 20.12.2023 №9/3-3303 про розмір грошового забезпечення, станом 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.02.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 20.12.2023 №9/3-3303, станом на 01.01.2023, без обмеження її виплати максимальним розміром, виходячи з 80% сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 13.02.2024.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 од ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2024 року.
Суддя І.І. Соломко