29 жовтня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської клінічної лікарні № 4, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та встановлення факту отруєння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 9 січня 2007 року,
В червні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сумської міської клінічної лікарні № 4, ОСОБА_2. про визнання бездіяльності неправомірною та встановлення факту отруєння.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 23.11.2006 р. позов задоволено частково: визнано бездіяльністю дії лікаря цеху № 2 Сумського чавуноливарного підприємства "Центроліт" ОСОБА_2. при звернені до неї 13 та 14 квітня 1983 р. позивача за медичною допомогою, а в решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 9.01.2007 р. рішення місцевого суду в частині задоволення вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_2 вказує на те, що рішення апеляційного суду, на її думку, є законним і обґрунтованим.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволені цих вимог, апеляційний суд виходив з того, що доводи позивача спростовуються наявними в справі належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Апеляційного суду Сумської області від 9 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук