Ухвала
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 644/1350/19
провадження № 61-5545ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Дзюбенко Вікторії Олегівни як представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Четверта харківська міська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання частково недійсним наказу органу приватизації, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно та вселення,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 21 лютого 2020 року, видане органом приватизації житлового фонду ВАТ «Харківський верстатобудівний завод» згідно з наказом органу приватизації ВАТ «Харківський верстатобудівний завод» від 18 лютого 2000 року № 228, зареєстрованого в КП «БТІ» від 22 лютого 2000 року за реєстровим номером В-31273; визнати частково недійсним наказ органу приватизації житлового фонду ВАТ «Харківський верстатобудівний завод», зареєстрованого від 18 лютого 2000 року за № 228 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 ; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати частково недійсним договір дарування квартири від 11 червня 2019 року на ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 63/300 часток квартири АДРЕСА_1 в порядку приватизації житла та вселити її у квартиру; визнати недійсним договір дарування від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині дарування 69/300 частки квартири АДРЕСА_1 .
Київський районний суд м. Полтави рішенням від 03 липня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Київський районний суд м. Полтави додатковим рішенням від 10 липня 2023 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Полтавський апеляційний суд постановою від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзюбенко В. О. залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року - без змін.
06 квітня 2024 року адвокат Дзюбенко В. О. як представник ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, адвокат Дзюбенко В. О. як представник ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 рок складено 05 березня 2024 року, а доставлено до її електронного кабінету 07 березня 2024 року, що підтверджується наданим відповідним доказом.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Аналіз клопотання та надані матеріали свідчать, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Крім того, адвокат Дзюбенко В. О. як представник ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявила клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги з посиланням на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, інших джерел доходу вона не має. Сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги в розмірі 12 376,94 грн перевищує 5 % річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.
На підтвердження наведеного, заявником надано довідку про доходи від 20 березня 2024 року № 7976 9892 3359 0912, з якої видно, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, яка за період з 01 січня до 31 грудня 2023 року складає 32 600,00 грн.
Клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Водночас відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Kreuz v. Poland («Креуз проти Польщі»), пункт 54), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Отже, враховувавши наведені у заяві доводи та оцінивши додані до неї докази, а також з метою забезпечення права ОСОБА_1 на судовий захист, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні клопотання та звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
В касаційній скарзі адвокат Дзюбенко В. О. як представник ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року; скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; скасувати додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у стягненні судових витрат відмовити.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 369/576/22;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо наявності/відсутності необхідності встановлення обставини «добровільності» вибуття на постійне проживання за статтею 107 ЖК України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Оскільки викладені в касаційній скарзі доводи викликають необхідність їх перевірки, касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 136, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання адвоката Дзюбенко Вікторії Олегівни як представника ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року задовольнити.
Поновити адвокату Дзюбенко Вікторії Олегівні як представнику ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.
Клопотання адвоката Дзюбенко Вікторії Олегівни як представника ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Дзюбенко Вікторії Олегівни як представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.
Витребувати з Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 644/1350/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Четверта харківська міська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання частково недійсним наказу органу приватизації, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на нерухоме майно та вселення.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов