Ухвала
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 587/715/23
провадження № 61-5518ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Стегнія Андрія Миколайовича як представника ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу паркану між земельними ділянками 14 та 12; зобов'язати не чинити перешкод у відновленні межових знаків між вказаними земельними ділянками.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником земельних ділянок площею 0,0456 га, кадастровий номер 5924782200:01:005:0541, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,0264 га, кадастровий номер 5924782200:01:005:0542, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжним з ним власником земельної ділянки АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Між ним та відповідачем виник спір з приводу встановленого відповідачем паркану. 21 січня 2020 року він звернувся до судового експерта ОСОБА_3 та відповідно до висновку експерта від 05 лютого 2020 року № 4 було встановлено порушення меж земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим необхідно провести демонтаж паркану та відновити межові знаки. Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Сумський районний суд Сумської області ухвалою від 14 серпня 2023 року провадження у справі в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану закрив з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Сумський районний суд Сумської області рішенням від 08 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Стегній А. М., звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Сумський апеляційний суд постановою від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стегній А. М., залишив без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року - без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на корись ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн, які були нею понесені в суді апеляційної інстанції.
09 квітня 2024 року адвокат Стегній А. М. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування суами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків.
Справа № 587/715/23 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі І Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Разом із цим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389, 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Стегнія Андрія Миколайовича як представника ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов