07 листопада 2007 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Барсукової В.М.,
Балюка М.І., Григор'євої Л.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про виселення, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_5, до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про припинення права власності на частку в спільному майні, виділ частки в спільній частковій власності та її грошової компенсації, за касаційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2007 року,
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3про виселення відповідачів та їхніх неповнолітніх дітей із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та вселення його в указану квартиру. Також просив суд стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду, яку оцінив у 4 000 грн., заподіяну внаслідок порушення його права власності на квартиру.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він та його колишня дружина, ОСОБА_4, є співвласниками однокімнатної квартири, а відповідачі є тимчасовими мешканцями, які перешкоджають його проживанню в спірній квартирі.
У березні 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_5, звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в спільному майні та виплату грошової компенсації вартості його частки.
Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_4 подарувала належну їй ½ частину квартири АДРЕСА_1 їхньому неповнолітньому сину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Просили їхній позов задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 тривалий час у квартирі не проживає, має інше житло, їхнє спільне проживання в однокімнатній квартирі не можливе.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 4 грудня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3задоволено. Постановлено припинити право власності ОСОБА_1 на ½ частину квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_2 право власності ½ частину квартири АДРЕСА_1. Виплатити з депозитного рахунку Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 105 050 грн. вартості ½ частини квартири АДРЕСА_1, внесені 24 листопада 2006 року ОСОБА_2 за квитанцією № 42. Стягнуто з ОСОБА_1 51 грн. судового збору та 473 грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_1 1 000 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь держави.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2007 року скасовано вищезазначене рішення суду першої інстанції та у справі ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їхнього неповнолітнього сина, ОСОБА_5, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3відмовлено.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Корко 3.І. подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати.
Касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Скасовуючи рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 4 грудня 2006 року та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 і відмову в зустрічному позові ОСОБА_2 й ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що згідно з висновком експерта від 26 липня 2006 року вартість спірної квартири становить 210 100 грн., її поділ у натурі відповідно до часток співвласників є неможливим. ОСОБА_1 належить ½ частина квартири АДРЕСА_1, тому його частку не можна вважати незначною. Крім того, ОСОБА_1 не має іншого благоустроєного житла в м. Києві, а будинок у с. Іванківці, власником якого він став у порядку спадкування, є глиняним, 1958 року забудови, його знос станом на 1993 рік становить 60%.
Згідно із ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Крім того, як установлено судом, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхній неповнолітній син, ОСОБА_5, є тимчасовими мешканцями у квартирі АДРЕСА_1, а тому відповідно до ст. 98 ЖК України вони підлягають виселенню.
З огляду на викладене апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення районного суду та ухвалив у справі нове рішення.
Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановленого рішення апеляційного суду, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: В.Й. Косенко
Л.І. Григор'єва