Головуючий у суді першої інстанції: Перекупка Г.А.
Єдиний унікальний номер справи № 369/19380/23
Апеляційне провадження № 33/824/1656/2024
22 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Барановський Олександр Віталійович та адвокат Барановський Віталій Вікторович, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст. 124, 122-4, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4, ч. 4 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу - дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обставини викладені у протоколах про адміністративні правопорушення не відповідають дійсності, оскільки працівниками патрульної поліції було порушено процедуру складання протоколів.
Вказує, що наявна в матеріалах справи схема місця ДТП також має невідповідність місцевості де відповідно до протоколу відбулось ДТП та має суттєві недоліки її заповнення та складання працівниками патрульної поліції і тому не може бути визнана як доказ оскільки не містить в собі ознак ДТП з іншим автомобілем.
Вважає, що враховуючи недоліки протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 276524 та невідповідність викладеної в ньому інформації реальним обставинам справи, даний протокол н може бути визнаний як доказ вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Стверджує, що склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 також відсутній, оскільки факт ДТП за участю останнього не підтверджується наявними матеріалами справи, а саме будь-якими доказами пошкоджень транспортних засобів, матеріальних збитків.
Зазначає, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, вина останнього недоведена, а обставини зазначені в протоколі - не підтверджені належними та допустимими доказами та взагалі відсутні в матеріалах справи.
В судове засідання з'явились захисники ОСОБА_1 - адвокат Барановський О.В. та адвокат Барановський В.В., які надали пояснення щодо обставин справи, підтримали свою апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Стверджували, що в діях ОСОБА_1 був відсутній склад правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як видно із матеріалів справи, 13 листопада 2023 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 124 та 122-4 КУпАП, а саме: керуючи транспортним засобом TOYOTA, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Миру, навпроти будинку 2А, в с. Новосілки Фастівського району Київської області, перед поворотом ліворуч не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, (травмованих немає), після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 10.4, 2.10 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001 року №1306, чим вчинив адміністративні правопорушення, за що статтями 124 та 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, ОСОБА_1 13 листопада 2023 року о 21 год. 00 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме: керував автомобілем TOYOTA, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Миру, 2А, в с. Новосілки Фастівського району Київської області, та після скоєного ДТП за його участю, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння вживав алкоголь, а саме 0,5 л алкогольного пива, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці на приладі «Драгер» та в медичній установі відмовився, що було зафіксовано на нагрудну бодікамеру К-220/1 поліцейського.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.10 є Правил дорожнього руху, яким передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки), за що частиною четвертою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 124 КУпАП стягнення застосовується до осіб, які як учасники дорожнього руху порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо - транспортної пригоди, до якої вони причетні.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, відповідно до пункту 2.10 а Правил у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний - негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Згідно із пунктом 13.1. Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вживання особою, яка керувала річковим, морським, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, після аварійної події за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду - тягне за собою накладення штрафу на осіб, які мають право керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з положенням ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам чинного КУпАП, складеним з порушенням Інструкції та додана до протоколу схема ДТП не відповідає належному рівню фіксації події, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки на вказаній схемі належним чином зафіксовані всі елементи дорожньої обстановки на місці пригоди.
Доводи апелянта, що у протоколі не зазначено, що до нього додається схема ДТП, а сама схема ДТП не містить інформації про те, до якого протоколу про адміністративне правопорушення вона додається спростовується самою схемою місця ДТП в якій вказано: «ДТП, яка сталась 13 листопада 2023 року о 21 годині 00 хвилин у Фастівському районі, с. Новосілки по вул. Миру 2А». Також, в схемі місця ДТП зазначено, що саме автомобіль ВАЗ 21043 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 розташований на схемі. Аналогічні твердження зазначені і в протоколі серії ААД №276525 від 13 листопада 2023 року. Тому, вважати, що схема місця ДТП не є належним та допустимим доказом дорожньо-транспортної пригоди - безпідставно.
У судовому засіданні апеляційної інстанції захисники ОСОБА_1 стверджували, що факт ДТП спростовує відео з відеореєстратора автомобіля ОСОБА_1 проте такого відео не було додано ні до суду першої інстанції, ні до Київського апеляційного суду.
Проте, з відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує про факт ДТП, а також, що залишив місце події.
При цьому, як до протоколу про адміністративне правопорушення, так і до долученої до нього схема дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не додавав будь-яких зауважень.
Крім цього, в самій схемі місця події ДТП в графі №2 під назвою «Із схемою ознайомлений» зазначено: «зник з місця події».
В будь-якому випадку, ОСОБА_1 , маючи сумніви у тому, що протокол складений посадовою особою, уповноваженою на такі дії, або, що протокол складений з порушеннями вимог чинного законодавства, мав право оскаржити такі дії працівників поліції у встановленому законом порядку, проте таких дій не вчинив. Належних доказів на підтвердження такої позиції скаржника матеріали справи не містять.
Суд також звертає увагу, що у судовому засіданні захисники ОСОБА_1 стверджували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно домовились про вирішення ситуації щодо ДТП мирним шляхом. Проте, жодних доказів на підтвердження такої домовленості стороною захисту не надано.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що 13 листопада 2023 року відбулась дорожньо-транспортна подія за участю ОСОБА_1 .
Апеляційний суд звертає увагу, що пояснення захисників ОСОБА_1 щодо обставин настання ДТП є суперечливими, такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Апеляційний суд також критично ставиться до доводів апеляційної скарги, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП не відповідає обставинам справи, оскільки в наявних матеріалах справи уривках відеозаписів, не міститься відеозапису з вживанням 0,5 літра алкогольного пива ОСОБА_1 . Даний довід спростовується відеозаписом з бодікамери поліцейського, з відтворення якого встановлено також, що ОСОБА_1 на відеозаписі не заперечував вживання алкогольних напоїв після вчинення ДТП, проте пройти огляд на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі відмовився.
Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №276525 від 13 листопада 2023 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 276524 від 13 листопада 2023 року та протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 276536 від 13 листопада 2023 року містять підписи ОСОБА_1 , що підтверджує його обізнаність зі змістом зазначених протоколів. Жодних заперечень правопорушник не висловлював, письмових пояснень щодо обставин зафіксованих у протоколах подій працівникам поліції не надав.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 , ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Ураховуючи всі докази, які знаходяться в матеріалах адміністративного провадження, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України є обґрунтованим.
Співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими по справі обставинами, та зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколами про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження доведено наявність в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4, ч. 4 чт. 130 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги.
В свою чергу, жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, ОСОБА_1 не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст. 122-4, 124 та ч. 4. ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Барановський Олександр Віталійович та адвокат Барановський Віталій Вікторович - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко