Справа № 153/96/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Швець Р.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
23 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача: Коваленка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в січні 2024 року позивач, ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом в якому просив скасувати постанову №327 від 03.10.2023, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Ямпільський районний суд Вінницької області рішенням від 07.03.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, а саме: його 16.09.2023 не сповіщали та не викликали на 09 годину 00 хвилин 18.09.2023 до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період. Повістку йому ніхто не вручав, акта про відмову від отримання повістки не може існувати, оскільки такої події не було. Про час та місце розгляду справи щодо нього про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, його ніхто не повідомляв.
Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме вимог ч. 2 ст. 167 КАС України при прийнятті відзиву від відповідача в письмовому вигляді, який він мав залишити без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що на виконання вимог Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 №2105-ІХ (зі змінами), здійснюється постійна робота щодо призову військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, яка проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 16.09.2023 посадові особи другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 в приміщенні другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 намагалися здійснити оповіщення військовозобов'язаного позивача шляхом вручення йому повістки з вимогою з'явитися 18.09.2023 о 09 годині 00 хвилин до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період. Але позивач категорично відмовився отримати повістку, що підтверджується відмітками в самій повістці, актом фіксації відмови від отримання повістки від 16.09.2023 та рапортами військовослужбовців від 19.09.2023.
Також зазначає, що факт перебування позивача 16.09.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 16.09.2023. Позивач, будучи викликаним та ознайомленим з вимогою з'явитися на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився у визначений у повістці строк, про причини неявки не повідомив, про що старший офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_4 рапортом від 18.09.2023 доповів керівництву. 24.09.2023 уповноваженою особою другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_5 був складений протокол від 24.09.2023 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно позивача. 03.10.2023 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова №327 щодо позивача, відповідно до якої на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП накладено штраф у сумі 3400 гривень. При встановленні розміру штрафу було встановлено характер правопорушення, майновий стан особи, який не працює, місячний заробіток відсутній, на утриманні відсутні особи, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин. Розгляд справи відбувся за відсутності позивача.
Згідно протоколу від 24.09.2023 розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 11 годину 00 хвилин 03.10.2023, про що позивач був особисто повідомлений, хоча від підпису в протоколі відмовився, що зафіксовано актом фіксації відмови від підпису протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП за вх.№2365 від 25.09.2023 та відповідною відміткою в самому протоколі. У зв'язку з тим, що позивача було своєчасно сповіщено про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи, вказана справа була розглянута за його відсутності. Копія постанови була направлена рекомендованим листом ОСОБА_6 .
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сторони, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно абз. 3 ч.9 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року N 673 затверджено Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори. Зокрема, поважною причиною є хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Слід також зазначити, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як встановлено судом першої інстанції із копії постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_7 №327 від 03.10.2023, що військовозобов'язаний ОСОБА_2 був викликаний на 09 годину 00 хвилин 18.09.2023 до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період, про що був особисто сповіщений вголос, але категорично відмовився отримати повістку, що підтверджується відповідними відмітками в самій повістці та актом фіксації відмови від отримання повістки від 16.09.2023 за вх.№2230 від 19.09.2023.
Однак, будучи належним чином викликаним та ознайомленим з вимогою з'явитись на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився у визначений у повістці строк, про причини неявки не повідомив, про що старший офіцер ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_4 рапортом від 18.09.2023 доповів керівництву. 24.09.2023 ОСОБА_8 був розшуканий і на нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 був складений протокол за ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Військовозобов'язаний ОСОБА_2 не дотримався вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині не з'явлення за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений у повістці строк без поважних причин для визначення призначення на особливий період і тим самим в порушення вимог абз.2 ст.17 ЗУ «Про оборону України» не виконав свій військовий обов'язок, визначений ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 (а.с.12-13).
Із копії протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП від 16.09.2023 встановлено, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_2 отримавши повістку про необхідність з'явитись о 09 годині 00 хвилин до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період, не з'явився у визначений в повістці час та дату до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , про причини неявки не повідомив.
Також, із копії протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП від 24.09.2023 встановлено, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений, повторно не з'явився у визначений в повістці час та дату до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , про поважні причини не повідомив.
Водночас, із копії акта фіксації відмови від підпису протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП встановлено, що ОСОБА_2 відмовився від підпису в протоколі, мотивуючи тим, що не бажає проходити військову службу.
Разом з тим, із копії повістки, копії акта фіксації відмови від отримання повістки від 16.09.2023, рапорту офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 від 16.09.2023 та рапорта інструктора другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта ОСОБА_10 від 16.09.2023 встановлено, що 16.09.2023 ОСОБА_11 відмовився від отримання повістки про необхідність з'явитися 18.09.2023 о 09 годині 00 хвилин до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, із копії рапорта старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_12 від 18.09.2023 встановлено, що ОСОБА_2 без поважних причин повторно не з'явився о 09 годині 00 хвилин 18.09.2023 до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із копії фіскального чека від 05.10.2023 встановлено, що 05.10.2023 ОСОБА_6 направлено рекомендований лист.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими та законними висновки суду першої інстанції щодо доводів позивача та його представника про те, що ОСОБА_2 особисто не був оповіщений про виклик до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період, оскільки повістки йому ніхто не вручав і такого факту взагалі не було, а також те, що про час та місце розгляду справи щодо нього про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, його ніхто не повідомляв за результатом якого було винесено постанову №327 від 03.10.2023 спростовано запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, а також доданими письмовими доказами, зокрема: копією протоколу про адміністративне правопорушення від 16.09.2023, копією протоколу про адміністративне правопорушення від 24.09.2023, копією акта фіксації відмови від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, копією повістки №86 від 24.08.2023; копією акта фіксації відмови від отримання повістки; рапортами працівників другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи представника позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог ч. 2 ст. 167 КАС України при прийнятті відзиву від відповідача в письмовому вигляді, колегія суддів вважає помилковими, оскільки спеціальною нормою щодо подачі відзиву (ч. 7 ст. 162 КАС України) передбачено право суду, а не обов'язок вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, у справах №640/33154/20, №175/679/23 не є ревалентними до правовідносин у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.