Справа № 295/13328/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чішман Л.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
23 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
у вересні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАТ №7770000 від 19.09.2023 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Богунський районний суд м. Житомира рішенням від 09.02.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, та відсутні будь-які докази, які б підтверджували вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доводи відповідача ґрунтуються виключно на його власних ствердженнях, а також на тому, що нібито позивач визнав вину вчинення правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 19.09.2023 під час патрулювання інспектором було помічено транспортний засіб позивача, водій якого перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.2 та здійснив рух по узбіччю, чим порушив п. 34 ПДР України, у зв'язку з чим такий автомобіль було зупинено. Вказана обставина зафіксована інспектором за допомогою технічного приладу.
Вказані обставини, як зазначено у відзиві, підтверджуються відеозаписом, зробленим на реєстратор, закріплений на однострої патрульного, зафіксовано процедуру розгляду справи, яка порушеною не була, отримання копії та пояснення позивача.
Вважає, що відеоінформація, відображена на вказаному відеозаписі, повністю доводить факт вчинення позивачем порушення вимог ПДР України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи відповідача не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються лише відеозаписі, що фіксує процес складення постанови про адміністративне правопорушення.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.09.2023 поліцейським БПП в с. Чайки УПП у Київській області Марченко В.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7770000, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн (а.с. 6).
Зі змісту постанови слідує, ОСОБА_1 19.09.2023 о 16: 39 год на 19 км автодороги М06, керуючи транспортним засобом «Ford Transit», р.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.2 та здійснив рух по узбіччю, чим порушив п. 34 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. (а.с. 6).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 8.4 г ПДР України наказовими знаками є ті, що показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, серед іншого, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
При цьому, в силу приписів п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Водночас, за приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із змісту ст. 283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суб'єктивна сторона правопорушення за ст. 121 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Дослідивши долучений до відзиву на позовну заяву представником відповідача відеозапис, як єдине посилання відповідача на докази, що спростовують обставини, якими обґрунтована позовна заява, судом першої інстанції встановлено, що останній містить виключно процедуру складання спірної постанови, що розпочалась після фактичного зупинення транспортного засобу, яким керував позивач.
Зокрема, після зупинення транспортного засобу, яким керував позивач, до останнього підійшли двоє поліцейських.
Після запитання, що стосувалося причин порушення ПРД, поставленого поліцейським ОСОБА_2 позивачу, а також не дочекавшись повної відповіді на таке запитання, поліцейський ОСОБА_2 запитав у свого напарника чи той складе постанову, а сам почав роз'яснювати ОСОБА_1 його права та обов'язки.
Також з відеозапису встановлено, що під час оголошення позивачу прав та обов'язків напарником поліцейського ОСОБА_2 вже фактично складалася спірна постанова про адміністративне правопорушення.
В процесі складення спірної постанови позивач заявив клопотання про надання йому доказів вчинення інкримінованого правопорушення, а саме - відеофіксації, на що отримав відповідь поліцейського ОСОБА_2 про те, що будь-які дані, а саме його усні пояснення та такі ж пояснення його напарника або наступних колег є фактичними доказами в даному випадку.
Крім цього, поліцейський відповів, що доказом на підтвердження факту вчинення порушення ПДР позивачем є відео на його боді-камері, пред'явити яке він не може, оскільки боді-камера не має екранчика. Рекомендував позивачу звернутися до батальйону патрульної поліції, розташованому по АДРЕСА_1 та запитати чому на боді-камері немає екранчика, за допомогою якого можна було б на місці показати порушнику відео. Зазначив, що в БПП позивачу зможуть на комп'ютері відтворити відеофіксацію порушення ним ПДР.
Разом з цим, інший поліцейський повідомив позивачу, що не повинен показувати в якості доказу відеофіксацію порушення ПДР відразу, просив позивача «не вигадувати».
Отже, поліцейським безпідставно відмовлено позивачу в клопотанні про надання в якості доказу відеофіксації факту порушення ПДР, відео спростовує факт визнання вини позивачем, оскільки не містить підтвердження такого, як і спростовує посилання відповідача на те, що таке клопотання заявлене після закінчення розгляду справи під час друку спірної постанови, оскільки позивачем заявлялося таке клопотання в ході розгляду справи.
Разом з тим, наданий відповідачем відеозапис не містить відомостей на підтвердження факту вчинення позивачем порушення п. 34 ПДР України, за яке його оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Натомість, такий відеозапис, містить виключно процедуру складання спірної постанови, що почалася після зупинки керованого позивачем транспортного засобу.
Тобто, оскаржувана постанова серії ЕАТ №7770000 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічними засобами, що своєю чергою нівелює доказове значення пояснень відповідача.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено події та складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в діях позивача в спірному випадку.
Долучений відповідачем відеозапис не спростовує зроблених судом першої інстанції висновків, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б доводили правомірність прийняття відповідачем постанови серії ЕАТ №7770000.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, постанова серії ЕАТ №7770000 від 19.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підлягала скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.